В умовах повномасштабної війни логістика перетворилася на питання виживання економіки, збереження експортного потенціалу та конкурентоспроможності України на світових ринках.
Щоденні обстріли портової інфраструктури, ураження енергетичних об’єктів, пошкодження колій, трансформаторів і підстанцій — усе це стало реальністю для залізниці. Попри це, рух не зупиняється: залізничники відновлюють інфраструктуру, запускають тепловози замість електротяги, працюють у режимі постійного ризику.
«Мені здається, ми швидко забули 2022 рік і всі складнощі з логістикою. Сам факт, що залізниця їде, почали сприймати як даність. І сьогодні ключове питання — це навіть не тарифна політика, а фізичне збереження руху», — зазначив голова правління АТ «Укрзалізниця» Олександр Перцовський під час конференції «Ведення агробізнесу в Україні».
За його словами, саме війна стала першим і базовим фактором, що формує потребу в перегляді тарифів. Йдеться не лише про матеріальні втрати, а й про людські — загиблі, поранені, кадровий дефіцит.
Другий фундаментальний чинник — різке зростання витрат «Укрзалізниці» з 2022 року. Електроенергія, пальне, ремонт, експлуатація тепловозів, які у 5–6 разів дорожчі за електротягу, — усе це суттєво збільшило собівартість перевезень. Водночас доходна частина залишалася фактично фіксованою. Тарифи не індексувалися, попри зростання витрат.
Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Михайло Соколов зауважив, що для аграріїв підвищення тарифів — це фактично додатковий податок.
Ціна зерна в Україні формується за простою формулою: експортна ціна мінус логістика мінус маржа трейдера. Будь-яке зростання тарифів автоматично зменшує дохід виробника. Кроссубсидування, яке досі зберігається, аграрії розцінюють як несправедливе, бо вони платять не лише за власне перевезення, а й за здешевлення інших сегментів.
За підрахунками ВАР, запропоноване підвищення тарифів на пшеницю еквівалентне двом єдиним податкам IV групи, а на кукурудзу — фактично рівню мінімального податкового зобов’язання.
Окреме питання — тарифні відмінності між різними видами вантажів. Аграрії звертають увагу: перевезення будматеріалів часто залишаються збитковими для УЗ, хоча вони не мають зовнішньої конкуренції.
Натомість зерно і метал, які конкурують на світових ринках, несуть основний тарифний тягар. Це підриває експортну конкурентоспроможність України. Як наслідок — зростає перетік вантажів на автотранспорт. Паливний сегмент уже майже повністю перейшов на дороги, а наступним може стати зерно. Це створює замкнене коло, де зростання автоперевезень руйнує дороги, зменшує вантажообіг УЗ, збільшує собівартість логістики для всіх.
Директор з логістики Kernel Микола Мірошниченко звернув увагу на конкурентоспроможність. За його словами, сьогодні доставка зерна з українського маршрутного елеватора до порту коштує $30–33.
Для порівняння: у країнах Латинської Америки — близько $6 на аналогічні відстані. Причиною є доступ до річкової логістики та інша структура транспортної системи. Україна ж є нетто-експортером і змушена конкурувати в умовах значно дорожчої внутрішньої логістики. Будь-яке підвищення тарифів без системних реформ автоматично перекладається на фермера і знижує його доходи.
Порівняння залізничних перевезень з авто викликає суперечки. З одного боку, автологістика демонструє гнучкість і зниження тарифів у 2023–2024 роках завдяки конкуренції. З іншого — «Укрзалізниця» вказує на нерівні умови роботи на ринку: перевантажені фури, порушення вагових норм, неформальна зайнятість, відсутність повноцінної оплати за використання інфраструктури.
Єлизавета Костенко, AgroPortal.ua