Від поля до олійниці, або Як мрія стала прибутковим сімейним бізнесом

Спочатку не все виходило, але ми вкладали сили та кошти, поступово навчалися і вже згодом отримували результати.

Починали з 7 га землі, пізніше вже обробляли 14 га і поступово вийшли на більші обсяги вирощування різних культур. Нам сподобалося сільське господарство, хотілося працювати, ми мріяли придбати власний трактор. Вирішили офіційно створити невеличке фермерське господарство. Сергій запропонував назву ФГ «СИНАГРО», і ми з батьком її підтримали. Ми одразу хотіли працювати чесно і продавати врожай із ПДВ. Восени 2019 року, коли зібрали кукурудзу, взяли перший доларовий кредит під дуже значні відсотки, аби придбати техніку. Ми багато чого не знали, тому вчилися на своїх помилках. Почали віддавати борги, і водночас у нас з’явилися пайовики, які вірили в нас і здали свої землі в оренду. Ми працюємо з ними і дотепер та продовжуємо договори оренди. Вони зробили тоді правильний вибір, а ми їм зараз віддячуємо високою орендною платою та різними бонусами! Багато земель були заліснені, ми їх розчищали протягом трьох років. Увесь цей час виплачували людям кошти, допоки не почалася повномасштабна війна. Нам стало фінансово складно, у 2022 році посівну провели пізно, адже на наших землях частково йшли бойові дії, тому ми не змогли заходити в поля. Внаслідок пізньої посівної культури недозріли, врожай був поганий, тому ми продали зерно дуже дешево. Нам бракувало коштів, аби розрахуватися з пайовиками, проте ми постійно спілкувалися з людьми, пояснювали ситуацію, дехто поставився з розумінням, хтось — навпаки. Протягом двох років повномасштабної війни ми намагалися вирішити проблемне питання і нарешті 2024 року повністю розрахувалися за паї за всі роки.

У нашому регіоні за оренду земель ми платимо найвищу ціну, до того ж допомагаємо людям і громаді, налагоджуємо благоустрій. Відремонтували пляжну зону для відпочинку влітку, взимку прибираємо сніг, підтримуємо місцевий будинок культури, надаємо техніку, допомагаємо забезпечити населення дровами. Люди задоволені, вони дякують нам. 

Як розподілені обов’язки між вами, братом і батьком?

Дмитро Синенко: Торік ми порадились із Сергієм та вирішили розділити повноваження, аби було легше працювати і контролювати процеси. Спочатку кожен думав про все й одразу, у кожного в голові крутилися всі нагальні питання, які варто вирішити в господарстві.

Сьогодні Сергій займається олійницею, слідкує за територією, благоустроєм усіх приміщень. Адже територію, де працюємо, ми придбали за тиждень до початку війни, тому роботи багато, все було занедбане. Сергій усе приводить до ладу.

Мені дісталися землі та все, що пов’язано з посівною, жнивами, зберіганням урожаю, також догляд за технікою, ремонт, надання послуг, робота з людьми.

А батько контролює нашу роботу, приїжджає щоранку, дає поради, як правильно зробити те чи інше, наставляє нас, так би мовити, на правильний шлях.

Які культури вирощуєте, скільки землі обробляєте?

Дмитро Синенко: Наразі ми обробляємо понад 100 га земель. Вирощуємо всі основні культури: соняшник, кукурудзу, сою, пшеницю. Більше ставимо на колосові культури, намагаємося також більше соняшнику вирощувати, але по сівозміні не завжди виходить. Уже третій рік поспіль будемо сіяти пивоварний ячмінь. Цього року спробували посіяти жито, бо на ринку його майже немає, а ціна хороша, і експорт відкрився, що й підвищило ціну. З такою сівозміною набагато легше працювати, розтягується вікно посівної. Ячмінь сіється раніше, потім — інші культури, і немає навантаження на один і той самий період. Також збирати врожай можна по черзі. Ячмінь молотимо в липні — це ранні гроші, які можна вкласти в паливно-мастильні матеріали і вже починати обробляти землю під наступну культуру. Також ранній збір дає можливість розраховуватися з пайовиками.

Крім того, ми сіємо сою, цього року посіяли пшеницю.

Раніше сіяли фацелію — це медоносна рослина, хороша для бджіл. Під цю культуру у нас було зайнято 10 га, і ціна на неї була хороша. Але потім ситуація змінилася: фацелія почала дуже засмічуватися дводольними бур’янами, а їх не можна знищити гербіцидами, щоб не потруїти бджіл, тому ми перестали сіяти.

Натомість вирощуємо таку нішеву культуру як рижій і переробляємо його на олію. Ця культура одна з найбільш розповсюджених у нашому регіоні, на Прилуччині, однак про неї в Україні мало хто знає, тому ми хочемо вийти з рижієм на внутрішній ринок саме в олійному напрямі.

Уже третій рік поспіль вирощуємо кавуни та дині. Найбільша диня, яка в нас уродила, важила 7,5 кг і смак мала просто неперевершений.

Цього року через вологу погоду майже всі дині пропали, уразилися хворобами, а ми намагалися не вдаватися до обробок хімічними ЗЗР саме баштанних. Кавуни дуже погано розвивалися, їм було замало тепла, тому тільки у вересні достигли. Хоча вже і не сезон, але кавуни ще й досі купують або міняють на картоплю, у нашому регіоні такий бартер популярний.

Розкажіть про технологію обробітку ґрунту.

Дмитро Синенко: Ми взагалі любимо експериментувати. Пробували сіяти і за No-till, у нас є спеціальна сівалка, але все одно повертаємося до класичної технології. Потрібно ефективно провести передпосівну підготовку ґрунту, а головне — підживлювати всі культури, адже землі у нас залишають бажати кращого.

Ми придбали комбайн і надаємо зараз послуги на Черкащині. Наразі там молотять соняшник і кукурудзу. Мені дуже сподобалося, що в тому регіоні у кожне село заїжджаєш і бачиш дві-три ферми. Це говорить про те, що аграрії мають можливість підживлювати культури органікою, що дуже добре для ґрунту та рослин. У нашому регіоні такого немає, всі ферми розпродали, тому доводиться купувати добрива.

Щоб отримати врожай соняшнику 4 т/га, наприклад, потрібно мати родючі землі. У регіоні є такі ділянки, але в нашому господарстві переважають піщані ґрунти, і щоби досягти максимального результату, потрібно забезпечувати культури всім необхідним. Торік нам вдалося зібрати 3,5 т/га соняшнику, і це дуже хороший результат для нашого регіону. А цього року ми зібрали всього 2,5 т/га, погода дуже вплинула, холодно.

З огляду на те, що за внесення органіки культури краще розвиваються, більш урожайні, нам би також хотілося облаштувати ферму, тримати худобу, яка би забезпечувала наше господарство цінним добривом.

Розкажіть детальніше про систему захисту рослин. Які ЗЗР використовуєте? З якими проблемами стикалися цього сезону?

Дмитро Синенко: Цей рік був вологим, ми застосовували ґрунтовий досходовий гербіцид від компанії LNZ Group бренду DEFENDA Старлент (пропізохлор, 360 г/л + тербутилазин, 190 г/л). Працювали на кукурудзі та соняшнику, ефект нам дуже сподобався, препарат дійсно працює. Старлент добре справляється з однорічними злаковими і дводольними бур’янами.

До нас приїжджають фермери, ми спілкуємося, ділимося досвідом. Вони запитували, чим ми обробляли поля, що вони такі чисті. Гербіцид Старлент спрацював ідеально, після сходів рослин ми зовсім не обробляли поля, адже нічого було контролювати.

Ми застосовуємо препарати за потребою, якщо виникає проблема, то купуємо і вносимо. Було волого, почали розвиватися грибкові хвороби, ми придбали фунгіциди, обробили і вирішили проблему. Звичайно, спостерігаємо за посівами, аби нічого не пропустити.

Цього року ми мали невеликі проблеми з ячменем, помітили чорне зерно, яке утворилося внаслідок надмірної вологості. Ми одразу зв’язалися з менеджером DEFENDA Олексієм Молібогом, він підказав нам, що варто застосувати додатково, адже попередньо ми всі необхідні обробки провели. У результаті проблему швидко вирішили.

Також цього року совка пошкодила посіви ріпаку, Олексій привіз нам гербіцид, ми швидко внесли і шкідника знищили.

Загалом захист рослин проводимо за вже відпрацьованою схемою.

Як довго співпрацюєте з компанією LNZ Group, зокрема з брендом DEFENDA? Що можете сказати про дані продукти, роботу менеджера? 

Дмитро Синенко: З брендом DEFENDA ми працюємо, відколи створили наше господарство, і дуже задоволені продукцією. З нами співпрацює менеджер DEFENDA у Чернігівській області Олексій Молібог. Він дуже уважний, швидко реагує на наші запити, завжди порадить, що краще використати і в який період. Якщо ми купуємо препарати, привозить швидко. Це дуже відповідальний менеджер і вже для нас як друг.

Олексій завжди телефонує нам напередодні сезону, пропонує ЗЗР. Торік улітку ми вже запаслися препаратами, таким чином впевнені, що в нас усе необхідне вже є, і ми можемо за потреби застосувати той чи інший продукт, не чекаючи доставки.

Коли та чому виникла ідея створити олійницю?

Дмитро Синенко: Нам цікаво було не лише вирощувати культури, а і переробляти. Ми зацікавилися виробництвом олії ще до повномасштабної війни, почали з пошуків олійного пресу, їздили на виробництво обладнання в місто Хорол, на Полтавщину, вивчали досвід олійних заводів.

Ми розуміли, що вкладення в олійницю будуть величезні, п'ять років виношували ідею створити лінію з переробки соняшникової олії, і мрія стала реальністю. Проте нас ледь не зупинила війна, але бухгалтер нашого підприємства запропонувала допомогти, вивчила питання грантової допомоги і знайшла варіанти. Подавала заявки до різних іноземних організацій, які надають безповоротну фінансову допомогу бізнесу. 

Розкажіть про інвестиції в олійницю.

Дмитро Синенко: Нам вдалося отримати допомогу від гуманітарної місії Mercy Corps у розмірі 811 тис. грн. Хоча ми у бізнес-проєкт заклали значно більшу суму — 1,6 млн грн (майже $40 тис.), адже потрібно було відремонтувати приміщення, закупити та встановити обладнання. За умовами грантової допомоги 50% коштів має внести грантоотримувач, тому ми сплатили решту суми. То було в 2022 році, якраз почалася війна. Зерно тоді ми продали за низькою ціною. Було дуже складно: і пайовикам були винні, і в олійницю потрібно було вкласти 800 тис. грн. Нам усі казали зупинитися і не починати проєкт із переробки соняшнику, але ми порадились із братом і вирішили використати шанс, який, можливо, був даний нам раз у житті.

З чого починали виробництво олії? Приміщення, обладнання, що ще потрібно для ефективного процесу виробництва?

Дмитро Синенко: Перш за все потрібне приміщення, потім обладнання. Напередодні впровадження олійниці ми ще раз поїхали на завод-виробник, подивилися, дізналися все, що потрібно для ефективного виробництва. Вже за деякий час втілили проєкт і почали працювати. Наразі у переробку ми проінвестували вдвічі більше, ніж передбачалося, і це ще не кінець. Адже, щоб вийти на високий рівень виробництва, надсучасні технології, варто багато вкладати коштів і сил.

За грантові 811 тис. грн ми закупили обладнання — цілу лінію з переробки (2 преси, шнеки, фільтри). Власні кошти витратили на фронтальний навантажувач, аби можна було підвозити насіння соняшнику, також купили віялку, бочки для вже вичавленої олії на 30 тис. л, частково витратили гроші на ремонт приміщення. 

Коли почали працювати, зрозуміли, що це все тільки початок, адже кошти ще потрібні.

Ми хочемо створити сучасне виробництво, плануємо запросити комісію, яка надає право працювати за міжнародними стандартами, аби ми могли продавати нашу олію за кордоном. Також ми хочемо зробити розливний цех, аби можна було фасувати олію і експортувати її за кордон.

Ви виробляєте соняшникову та рижієву олію. Розкажіть про технологію виробництва.

Дмитро Синенко: Лінія з переробки соняшнику за першого запуску забезпечила 25 т олії, яку ми успішно продали трейдеру. Напередодні уклали контракт, наше підприємство пройшло акредитацію, всі належні перевірки, продукція відповідає стандартам якості. З першого разу нам вдалося досягти хорошого результату, обладнання виявилося якісним.

Насіння соняшнику для переробки ми використовуємо як власне, так і закуповуємо у інших фермерів.

Окрім соняшникової олії, виробляємо також рижієву, сировину використовуємо лише власну. Ми навчилися якісно вирощувати цю культуру і відповідаємо за її якість. Відповідно, виходить і якісна продукція, тому купувати у сторонніх підприємств рижій немає потреби, до того ж цю культуру мало хто вирощує.

Як ви досягаєте високої якості продукції?

Дмитро Синенко: До кожної роботи потрібно ставитися відповідально, працювати варто завжди максимально добре, а погано вийде завжди. Тому, коли ти якісно підходиш до справи, то і результат буде відповідний.

Які обсяги виробництва соняшникової та рижієвої олії?

Дмитро Синенко: Наша лінія з переробки соняшнику може переробляти 500 кг насіння за годину і виробляє олію холодного віджиму. З 1 т насіння соняшнику виходить 400 кг олії.

А обладнання, яке переробляє рижій у нашому господарстві, — це колгоспна олійниця (ми придбали територію, де вона вже була облаштована), і тут дещо інша технологія виробництва. Спочатку зерно роздавлюється і обсмажується на великих спеціальних пательнях, після чого відправляється на прес, який давить олію. Наступного року хочемо придбати нову пательню, на якій обсмажуватиметься зерно, і спробуємо виробляти рижієву олію на новій лінії, тоді й вихід продукції за добу буде більший.

Куди реалізуєте продукцію?

Дмитро Синенко: Соняшникову олію ми продаємо трейдеру гуртом. З рижієвою олією хочемо вийти на український ринок і закріпитися на ньому, адже сьогодні продукція представлена поки що тільки у двох районах. Також ми почали продавати олію через соціальні мережі, тому підключаються й інші області. Рижієва олія дуже смачна та корисна. Цього року ми посіяли вдвічі більше рижію, виробили більше олії, і наразі її вже немає, люди дзвонять щодня і розкуповують. 

Чи вигідний для вас цей бізнес? Завдяки чому?

Дмитро Синенко: Як мінімум — це формування доданої вартості продукції. Якби в Україні всю сировину переробляли, то залишалося би більше грошей у нашій державі. Олія — це вигідний продукт, адже її можна використовувати для виробництва іншої продукції — майонезу, наприклад. Також олію використовують під час виробництва чипсів тощо. Тобто це сировина, з якої можна далі створювати додану вартість. Тому для нас олійниця — вигідна справа, і загалом переробка — це економічно вигідно.

Які ще культури переробляєте чи плануєте переробляти на олію?

Дмитро Синенко: На нашій олійниці давлять олію з гарбузового насіння. Ми надаємо послуги стороннім особам, приїжджають люди з різних районів. Тобто ми надаємо обладнання в оренду.

Поки що не думаємо про переробку інших культур, працюємо з соняшником і рижієм. У майбутньому, може, й розширимо асортимент, але не все одразу. 

Ви працюєте на Чернігівщині. Чи складно вести та розвивати бізнес? Як вдається долати виклики, спричинені війною?

Дмитро Синенко: Просто потрібно працювати, не піднімати голову догори, щоб не дивитися, що літає в небі, а літає щодня. Ми намагаємося не думати про погане, попри все будуємо плани, хочемо розширювати виробництво та переробку. Можливо, і ферма колись з’явиться.

Із виробництвом олії ми хочемо досягти стабільності на ринку, наростити обсяги виробництва, можливо, ще якісь культури додамо до сівозміни. 

Дякую за розмову!

Вікторія Полевик, AgroPortal.ua