Самоврядування в умовах війни: Опішнянська громада в пошуках нових можливостей і проєктів

09 січня 2023, 06:45 1624

Повномасштабна війна згуртувала громади, це переконливо доводить приклад Опішнянської ТГ на Полтавщині. Про війну, взаємодопомогу, згуртованість, проблеми та плани на майбутнє AgroPortal.ua поспілкувався з очільником громади Миколою Різником.

Як змінила війна життя і плани Опішнянської громади?

Микола Різник: Війна внесла суттєві корективи в усі сфери життя. Чимало планів довелося відкласти. Зараз основні зусилля спрямовані на підтримку ВПО та забезпечення безпеки і стабільної життєдіяльності громади.

Які найбільші проблеми були в період початку війни, як їх вирішували?

Микола Різник: Першочерговими завданнями і найбільшим викликом на початку війни було попередження та уникнення паніки. Потрібно було заспокоїти людей.

Наступний крок — організувати оборону, адже ворог підступав усе ближче, і це було великою загрозою. В перші дні війни зібрались люди, і їх потрібно було правильно організувати.

Далі — забезпечити повноцінне функціонування громади, зкомунікувавши всі наявні служби: медиків, МНС, поліцію та військових.

Під час загострення ситуації на кордоні з росією від початку 2022 року всі готувалися до найгіршого сценарію. Пропрацьовували різні механізми дій. Та все одно атака ворога на нашу державу стала непередбачуваною для будь-кого. І наша громада не стала виключенням. Але водночас біда нас неабияк згуртувала.

На будь-які нагальні проблеми усі підприємства, установи і люди швидко реагували, тому наша спільна робота була злагодженою та продуктивною. Наголошу, що люди, які у мирному житті не могли дійти згоди між собою, у цій надскладній ситуації стали плечем до плеча і разом долали складнощі.

Великий наплив ВПО також на початку зумовив чимало додаткових організаційних питань, вирішення яких потребувало багато «паперової» роботи. Крім того, всіх потрібно було забезпечити житлом та найнеобхіднішим: їжею, одягом, ліками, надати супровід і психологічну підтримку тощо. Спільно ми з усім справилися.

Чи багато до громади приїхало внутрішньо переміщених осіб, чи є змога приймати та працевлаштовувати людей?

Микола Різник: Від початку повномасштабного вторгнення Опішнянська громада прийняла приблизно 2500 людей. На даний момент зареєстрованих ВПО налічується близько 1700.

Ми робимо все можливе, щоб забезпечити житлом та усім необхідним людей, які змушені були залишити свої домівки. І наразі продовжуємо покращувати умови їх перебування.

Із працевлаштуванням складніше, втім, якщо з'являються вакансії, оперативно інформуємо дану категорію населення. Головне — їхнє власне бажання не сидіти склавши руки. Дехто намагається тут відкрити власну справу, і місцева влада їм всіляко сприяє. Це додає певної родзинки громаді, адже теоретично тут можуть з'являтися послуги, яких раніше не було. А це відкриває нові перспективи та робить громаду привабливішою.

Крім того, ми розробили і вже найближчим часом проведемо навчальну практичну програму для місцевих та ВПО, в якій поділимося секретами та напрацюваннями вирощування органічної продукції в теплицях, надамо супровід та допомогу всім, хто забажає опанувати цю справу на своїй присадибній ділянці. Таким чином, вирощуючи продукцію у себе вдома, спільно з КП «Опішня-Агро» зможемо надавати потрібні обсяги ритейлу.

Чи є на території громади релоковані підприємства? Якщо так, то які?

Микола Різник: Таких підприємств на території нашої громади наразі немає.

Втім люди, які переїхали через бойові дії на їхніх територіях, розглядають перспективу розвитку власного бізнесу саме у нашій громаді. Час покаже, що з цього вийде.

Чи має громада підприємства, які виробляють найнеобхідніші продукти харчування – хліб, молоко, крупи, борошно?

Микола Різник: Так, на території нашої громади функціонує ряд таких підприємств. Ще на початку повномасштабного вторгнення вони навіть безкоштовно забезпечували пільгові категорії та ВПО власною продукцією. Це, зокрема, стосується підприємств, які займаються виготовленням хлібопекарської та молочної продукції.

Станом на початок грудня бюджет не виконувався на 13 000 000 грн. І це суттєво змінило наші плани. Саме через недонадходження коштів до бюджету багато проєктів та ідей не вдалося втілити.

За рахунок яких підприємств формувався бюджет громади до війни, і яка ситуація зараз?

Микола Різник: До війни основними «наповнювачами» бюджету громади були великі підприємства (АТ «Укргазвидобування», ТОВ «БУРАТ-АГРО», ТОВ «СТАНДАРТЕНЕРГО») та фізичні особи-підприємці.

Кількість платників податків порівняно з минулим роком суттєво скоротилася у зв'язку з їх переходом на спрощену систему оподаткування за пільговими ставками. Крім того, акцизний податок на пальне, починаючи з ІІ кварталу поточного року, скасований. Все це призвело до того, що в порівнянні з минулим роком доходи суттєво зменшилися.

Громада має КП «Опішня-Агро». Чим підприємство займалось цього року, якими культурами? Чи було прибутковим?

Микола Різник: Для даного підприємства цей рік був дуже складним (порушені логістичні зв'язки, ціна на агропродукцію вкрай низька). Через вищезазначене, як і в усіх аграрних компаніях, не йдеться про прибуток. Втім, попри всі негаразди цього року вдалося запустити теплицю. Це надало робочі місця людям, і зараз ми реалізовуємо власну органічну продукцію на великі всеукраїнські мережі (зелень — салат, кінза, цибуля, базилік тощо).

Попри свій невеликий стаж, ми намагаємося розширювати його та додаємо нових напрямів діяльності. Цього року висаджували сою, кукурудзу. Втім, враховуючи такі чинники як погодні умови та відсутність приміщення для зберігання зазначених культур, їх доводиться збувати за ціною, яка є на даний момент, а вона занизька і не покриває витрат.

У межах проєкту #КартопелькаUA (спільно з компанією «Агріко Україна» та Програмою USAID з аграрного і сільського розвитку — АГРО) долучилися до підтримки продовольчої безпеки країни, зокрема нашої громади. Таким чином вдалося забезпечити картоплею комунальні заклади. Зараз попитом користується зелень, яку вирощуємо у спеціально облаштованій теплиці. Про прибуток зарано говорити, частина продукції чекає на збут. Головне — власні потреби забезпечено. А у воєнний час це надважливо.

Які плани на наступний рік в «Опішня-Агро»?

Микола Різник: Дуже складно робити прогнози та планувати на наступний рік, але хочеться зберегти підприємство і, незважаючи на всі негаразди, далі обробляти, засівати землю і продовжувати збільшувати територію теплиць і вирощування нішевих культур. Цей рік — завдання втриматися, закупити посівний матеріал, щоб уже наступного року розвивати овочівництво, тепличне виробництво тощо. 

Уже зараз нам слід розробити власний «План Маршалла» з відновлення України. Як наші хлопці тримають оборону, так ми маємо утримувати продовольчий фронт. Перемога точно буде, і якщо ми зараз скористаємося нагодою, можливо, через певний час нам не потрібен буде імпорт деяких продуктів.

Під час війни вам вдалося вийти з продукцією, яка виробляється в теплицях, у торговельні мережі. Скажіть, наскільки сьогодні реально/складно починати нові проєкти, бізнес, продовжувати впроваджувати заплановане? Це варто робити зараз чи все ж таки відтермінувати до перемоги?

Микола Різник: Звісно ж, це складно. Втім, якщо боятися складнощів, то можна сісти і взагалі нічого не робити. І куди це заведе країну?

Нічого відтерміновувати не можна! Потрібно шукати шляхи вирішення, нові можливості. Починати нові проєкти потрібно і варто. І саме зараз. Головне — розуміти, яку користь це принесе Україні. Цим ми підтримуємо країну. А складнощі переборемо! Головне — не зупинятися!

Пам'ятаймо: «Кожна криза — це можливості». І саме зараз потрібно навчатися, запускати нові проєкти... Логістичні зв'язки обірвалися, імпорт ускладнений, тому ми маємо робити імпортозаміщення овочів, тим паче взимку. Через складність ввезення продуктів з-за кордону маємо великий внутрішній ринок і повинні його забезпечувати.

Які проєкти громаді все-таки довелося відкласти на певний час?

Микола Різник: Наша громада є досить молодою. Тривалий час, до її утворення, на території населених пунктів, які нині входять до її складу, взагалі нічого не відбувалось, не ремонтувалось, навіть не відновлювалось. Тому планів і задач насправді було дуже багато.

Більшість із них наразі немає змоги втілювати. Один із масштабних і цікавих — «Центр розвитку ремесел». Це фантастичний проєкт, який спрямований на відродження гончарної справи.

Заплановано було вирішити проблеми з водопостачанням у громаді, запустивши ще одну свердловину.

Також у пріоритеті — поліпшення та створення сприятливих безпечних умов для нашого молодшого покоління. Передбачалося виконання капітальних ремонтів як закладів освіти, так і позашкільних закладів. Також було заплановано капітальні ремонти дорожнього покриття, створення мультифункціонального простору на базі приміщення клубу с. Попівка тощо.

Втім, усі капітальні ремонти заборонені під час воєнного часу. Тож це довелося відкласти...

Як очільник громади, які шляхи відбудови вбачаєте — не лише Опішнянської, а загалом громад? Можливо, є ідеї, як має вирішуватись питання на державному рівні?

Микола Різник: Шляхи відбудови громади ми вбачаємо, звісно ж, у розвитку інфраструктури. Конкретно певні шляхи ми вже виконуємо — створення КП «Опішня-Агро» та нових робочих місць, створення доданої вартості, надання людям альтернативи: як можна заробляти (якщо ми обрали тепличний бізнес, то напрям у когось може бути овочівництво чи ягідництво тощо).

Сенс у тому, щоб люди на сільських територіях були самозайняті, створювали додану вартість і заробляли кошти, тим самим піднімаючи економіку. Буде підніматися економіка — будуть податки на утримання шкіл, садочків, усієї інфраструктури. Саме тому шляхи відбудови громади ми вбачаємо в розвиткових проєктах на рівні держави. Ключовим є слово «розвиток». 

Розвиток аграрної ланки у широкому розумінні, а також відновлюваної енергетики. Адже, як показала війна, без енергетики — нікуди. Тому вже зараз кожна громада має думати саме про це. І держава повинна цьому терміново сприяти, прописувати в програмах, а кошти, які виділятимуться, мають йти першочергово на це.


Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua