Від купівлі тварин до відкриття туристичної локації. Як створити козину ферму з нуля

Ідея створення ферми — моя. Довгий час я проживала і працювала у Києві. Але розуміла, що хочу мати свою справу, оскільки усвідомлення того, що ти працюєш рік заради двотижневої відпустки, мене не дуже тішило. Я хотіла щодня мати час для себе і самостійно ним розпоряджатися. Тому разом із братом почали шукати справу, яка б не лише приносила дохід, а й була нам до душі.

Знайшли через ОLХ козенят у Запоріжжі, взяли в оренду машину і привезли своїх перших 14 тварин на ферму. Вже восени наші «100% зааненці» почали ставати все темнішими, тоді ми зрозуміли, що наші кози й близько біля зааненських не ходили.

З моменту зародження нашої ідеї до появи кіз пройшло всього 3 місяці. Ми зовсім не розібралися в цій справі, ні в кого нічого не питали. Вже зараз розуміємо, що будь-яка хороша коза коштує близько тисячі євро.

Тому своїх «зааненців» ми продали, а купили під Брусиловом на фермі «СтреКоза» у відомої заводчиці Катерини Приходько три покритих нубійських кози, козла і декількох козенят. У нас було вже три окоти, і на сьогодні стадо складається з 50 кіз нубійської породи, але різного відсотку. Наразі у нас два 100% козли, серед кіз — найвищий відсоток 93,5.

Саме так у 2019 році з’явився сімейний бізнес, у якому я займаюся розвитком ферми, брат відповідає за будівництво, а мама варить сир.

У будівництво вже вкладено більше мільйона гривень. Це виключно власні кошти. Майже все, що там зроблено, справа рук брата. Під ферму ми купили будинок, який планували переробити, але в результаті його довелося знести і будувати з нуля. Тому сьогодні кози проживають у червоному американському амбарі, який є нашою родзинкою. 

На жаль, в Україні немає розвиненої культури утримання кіз, на відміну від корів. Якщо в селі тримають козу, то вона дуже рідко належно доглянута та має правильний раціон. Найбільшою помилкою є покриття восени кіз, які лише навесні були народжені. Коза має вирости до 1,5 року, щоб її покрити.

Тобто 1,5 року ви просто годуєте тварину і нічого від неї не отримуєте, лише несете ризики за її здоров’я. Через 5 місяців після покриття коза приводить перше козеня, потім 2 місяці вона його годує.

Фактично ми заводимо кіз і лише через 2 роки отримаємо перше молоко, з якого можна зварити сир. Цей сир настоюється, через пів року ви його розрізаєте і дивитеся, чи у вас все вийшло. Тому ось цей шлях до першого продукту є дуже довгим.

У нас 30 дійних кіз, решта — молодняк, але фактично на такому обсязі ми можемо кожній козі приділити увагу. Тому розширюватися не збираємося.

Козівники кажуть: коза або здорова, або здохла. Ці тварини дуже ніжні, сильно на все реагують, їм потрібно багато сонця, свіже повітря та якісні корми. Саме тому ми самі сіємо овес та люцерну, аби бути впевненими, що їжа для кіз найкраща. 

Ще на етапі будівництва ферми ми з мамою відвідували різні курси із сироваріння. Оскільки свого молока ще не було, то купували коров'яче і на ньому вчилися варити сир. Через рік у нас з'явилося своє козине молоко і ми почали навчання спочатку, адже козине і коров’яче молоко вкрай різні.

Виробництво сиру у нас дуже маленьке. Лише на 5-й рік утримання кіз буде пік молока. На кілограм сиру потрібно 10 л, а при дозріванні він всохнеться, і вийде не кілограм, а 700 грамів.

На піку лактації у нас 20 тварин. Така кількість дійних кіз з'явилася лише минулого року, і ми вийшли на більші обсяги молока, з якого можна варити сир і його продавати. Але почалася війна. Ми стали приймати переселенців, тому те молоко, яке було, використовували на їжу. Лише в липні повернулися до сироваріння і почали продавати сир.

Ми варимо напівтверді та тверді сири, з якими все по-чесному. Якщо на якомусь етапі ти схитрив, то все вже піде не так. Сир не можна «підліпити» — він або вийде, або ні.

У ферму вкладено дуже багато, тому лише за рахунок продажу сиру окупити її не вийде. Ми хочемо зробити туристичну локацію. Ви лише уявіть: кози, лавандове поле, кав’ярня, сироварня, а навколо всього — ліс, луги та став. І в цій красі ви можете провести весь день. Чим не КозійДень?

Але для того, щоб запросити людей, потрібно створити мінімальні умови для них. Тому навесні хочемо зробити коробку під сироварню та кав’ярню. Але все впирається в кошти. 

Ми мали кошти на будівництво ферми, брат усе побудував, щоб мама жила тут і за всім наглядала. Але як у теперішніх умовах щось починати з нуля, я навіть не знаю. Якщо ви безпосередньо задіяні в усі процеси ферми, то у вас не буде часу на популяризацію свого продукту. Якщо наймати людину в допомогу, то їй потрібно платити, а прибуток ще нескоро, бо ж перше молоко коза дасть через 2 роки.

Вважаю, що для малих фермерів потрібні податкові канікули та підтримка у вигляді грантів. По-іншому починати справу дуже важко. Навіть у нас були моменти, коли ми хотіли поставити все на паузу, дочекатися кращих часів, але проходило декілька тижнів, і знову щось придумували. Ти ніби й зупиняєшся, але все одно щось робиш, бо це вже не просто бізнес, а стиль життя.

Іванна Панасюк, AgroPortal.ua