«Мій батько займається вирощуванням однорічних культур — зернових та олійних. Ми йому допомагали. Але хотілося посадити щось своє і на роки. Спаржа у 2018 році не користувалася великою популярністю, але ми бачили її перспективу, а ще економічність та фотогенічність. Мені, як професійному флористу, це важливо», — розповіла в прямому ефірі Instagram Олена Панчук.
Розпочала сім’я з 10 соток спаржі. Сьогодні у них уже цілий гектар. За підрахунками Сергія, для того, щоб його закласти, потрібно близько $30 тис.
«Саме ця площа є для нас посильною в догляді та витратах. Ми не хочемо робити промисловий бізнес, прагнемо залишатися сімейною фермою, максимально всі роботи виконувати удвох. Так ми збережемо унікальність нашої продукції і зможемо всю свою спаржу облюбувати», — зазначає фермер.
Олена та Сергій вирощують виключно зелену спаржу. Білу ще не пробували. Для неї потрібна інша схема посадки і зріз тоді, коли пагін під землею. Власне тому вона й біла, що не вступає в процес фотосинтезу.
Олена в сімейній справі відповідає за просування бренду та продаж спаржі, яку, до речі, збувають виключно через Instagram. На Сергієві — всі розрахунки та процес вирощування культури.
«З 2020 року ми збираємо 1 тонну щосезону. Все продаємо через Instagram. На перспективу плануємо відкрити все ж магазин. Зі збутом проблем у нас не було ні у карантин, ні у війну. Люди сиділи вдома і готували. Змінилася лише регіональність споживачів. Раніше нашу спаржу замовляли в Київ, а у війну ми робили більше відправок на захід України», — розповідає Олена.
Минулого і позаминулого року ціна на спаржу в подружжя складала 200 грн/кг. Цього року вони вимушені її підвищити через подорожчання витрат до 300 грн/кг.
«Спаржа — це величезні запаси вітамінів. Нею потрібно наїстися в сезон, оскільки замороженою вона хоч і зберігає свої властивості, але смак все одно не той. Тому ми продаємо не лише спаржу як овоч, а й як посадковий матеріал, кореневищами. Якщо ви хочете вирощувати її вдома, то варто купувати з розрахунку 10-15 саджанців на людину. З другого року з одного кореневища будете мати мінімум 150 г у сезон», — пояснює фермерка.
Крім спаржі, сім’я Панчуків ще має партнерський проєкт з лохини. На кінець року спаржу та лохину вони планують доповнити малиною і жимолостю. Все буде у невеликих обсягах.
«У нас є картинка, до якої ми йдемо. Вона не обмежується спаржею та ягодами. Ми хочемо й тваринництво розвивати, і квіти вирощувати. Але все в камерних обсягах. Також раді бачити в себе гостей і ділитися з ними своїм досвідом», — зазначає Сергій.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua

У НУБіП відкрили інноваційний навчальний центр HORSCH

Арпаджик із Криничного: як у селі зберігають традицію вирощування цибулі-сіянки

Підземна ферма: у Великій Британії вирощують салат на глибині понад 1 км

Неоднорідні агрометеорологічні умови спостерігалися упродовж серпня на території України.

Попит на сою в Україні наразі перевищує активність продавців, що підтримує ціни на олійну. На західному кордоні котирування вже почали зростати.

Після повномасштабного вторгнення росії сім’я Нагорних переїхала з Києва в село Заболоть — на Житомирщину. Тоді не було розуміння, що робити далі. Але давня мрія мати власний млин втілилася в життя на новому місці та знайшла підтримку в громаді.

18-річна Марина Породько з села Вертіївка на Чернігівщині проводить літні канікули не лише відпочиваючи, а й працюючи в аграрній сфері. Дівчина навчається на другому курсі Сокиринського професійного аграрного ліцею та працює трактористкою на підприємстві в сусідньому селі Бобрик.

Вітчизняні фермери шукають нові шляхи вдосконалення технології вирощування сільгоспкультур і багатьом це вдається. Зберегти вологу у ґрунті, знизити витрати на пальне, скоротити кількість задіяних агрегатів та максимально ефективно використати міндобрива — це орієнтири, від яких безпосередньо залежить рентабельність у рослинництві.

Німецьке сільськогосподарське товариство (DLG) розпочало приймання заявок на міжнародний конкурс DLG Agri Influencer Award 2026, який відзначає фермерів, що популяризують сучасне сільське господарство через соціальні мережі.

Сезон збору спаржі в господарстві INSTAFERMA, що на Житомирщині, розпочався дуже пізно — 5 травня.

Подружжя фермерів Олени та Сергія Панчуків із Житомирщини придбали машину для збору спаржі українського виробника з Сум.

Фермерське господарство на Харківщині лише рік тому заклало перші плантації спаржі, однак уже сьогодні активно розвиває виробництво, розширює площі та формує власний ринок збуту.

Історія «Спаржі Волині» почалася не з бізнес-розрахунку, а майже випадково. Близько десяти років тому подружжя Костюків побачило спаржу в Польщі у знайомого, який вирощував її для себе. Для України це була нова й незвична, але перспективна культура.