Головні тенденції агрогалузі відповідно до топ-5 викликів 2026 року

Експорт і логістика

Відсутність повноцінної заміни глибоководним портам Одеси стала головним вузьким місцем української аграрної логістики, що ставить під загрозу макрофінансову стабільність держави та виживання самої галузі. Замість традиційних 5,5-6 мільйонів тонн ми експортуємо лише 2,4-2,5 мільйона тонн щомісяця, адже альтернативні шляхи працюють на межі з резервом нарощування додаткової пропускної здатності у 10-15%.

У таких умовах до кінця маркетингового року Україна ризикує не вивезти 35 мільйонів тонн збіжжя, недоотримавши до 7 мільярдів доларів валютної виручки. Для фермерів це означає втрату ліквідності напередодні весняної посівної: світові ціни наразі не покривають додаткових витрат на європейську логістику, які сягають 70-90 євро за тонну при доставці до Констанци чи Гданська.

Цю кризу штучно поглиблюють внутрішні інфраструктурні проблеми та неефективні процеси на залізниці, які створюють значний дефіцит тяги. У мережі накопичилося близько 20 тисяч завантажених вагонів, через що локомотиви замість магістральних перевезень змушені виконувати величезний обсяг зайвої маневрової роботи — постійно «висмикувати» з багатотисячної черги потрібні вагони.

Головна причина такого колапсу полягає у відсутності наскрізного планування. «Укрзалізниця» часто жене до кордону вантажі, які там зараз не чекають (наприклад, руду чи кукурудзу), тоді як іноземні перевізники під викуплену «нитку» графіка очікують вагони з іншою культурою. Щоб розв'язати цю проблему, додаткових локомотивів буде недостатньо: необхідна повна синхронізація графіків між українським відправником, іноземним перевізником та отримувачем товару. Побудова нормальної системи наскрізного планування дозволить УЗ максимально ефективно використати наявну інфраструктуру та локомотиви без потреби у зовнішніх ресурсах.

На тлі транспортних бар'єрів галузь зіткнулася з масштабним дефіцитом потужностей для зберігання врожаю, а частина кукурудзи буде змушена зимувати в полях. Особливо критичною є ситуація із соняшником: зібрані 10,5 млн тонн потребують вдвічі більше місця, ніж зернові, і швидко псуються через зростання кислотного числа. Тому урядове рішення про пріоритетний експорт рослинних олій є логічним та економічно обґрунтованим. Для розуміння: якщо експорт однієї тонни зернових приносить економіці близько 220 доларів, то тонна олії — 1300 доларів. Пріоритетний експорт дозволить олійноекстракційним заводам звільнити резервуари, продовжити переробку і, головне, надалі закуповувати сировину у фермерів.

Посівна в умовах економії

Українські аграрії скорочують посіви озимих культур на тлі проблем із реалізацією врожаю. Під урожай 2027 року прогнозується засіяти 6,32 млн га озимих, що на 399 тис. га, або 5,9%, менше, ніж торік. Зокрема, площі під озимим ячменем можуть скоротитися на 16,1%, до 594 тис. га, а під пшеницею та тритикале — до 4,54 млн га.

Водночас фактичні показники посівної поки відстають навіть від скорочених прогнозів. Станом на 3 листопада, коли кампанія вже наближається до завершення, засіяно 5,60 млн га, або 88,6% запланованих площ. Найбільше відставання спостерігається по озимому ячменю — лише 70,8% прогнозу.

Причинами такої ситуації є накопичення нереалізованого зерна, обмежені можливості експорту, високі логістичні витрати та нестача оборотних коштів. У результаті аграрії змушені переглядати структуру посівів на користь культур із кращими перспективами збуту та рентабельності. Це може призвести до подальшого скорочення площ під зерновими та розширення посівів соняшнику й сої.

Подорожчання пального та знищення складів

Зростання вартості пального та систематичні російські удари по складській і портовій інфраструктурі посилюють тиск на український агросектор. Із початку 2026 року середня ціна дизельного пального зросла майже на 80% — із 58,3 до 104,5 грн/л на початку листопада. Це суттєво підвищує витрати аграріїв на польові роботи, перевезення та експорт продукції.

Водночас росія продовжує атакувати елеватори, зерносховища й порти Великої Одеси. За даними Мінекономіки, у перші місяці 2026 року порти регіону зазнали понад 180 ударів, що в окремі періоди призводило до скорочення експортних потужностей на 20–30%.

Зокрема, внаслідок липневих атак було зупинено роботу експортного термінала українського виробника у Чорноморську, пошкоджено сховища та заблоковано або втрачено частину продукції. Поєднання дорожчого пального, руйнування інфраструктури та перебоїв із морським експортом збільшує логістичні витрати, затримує реалізацію врожаю й погіршує фінансовий стан виробників. Через це аграрії змушені накопичувати продукцію та обмежувати інвестиції в наступний виробничий сезон.

Бронювання персоналу

Від початку повномасштабного вторгнення агросектор потрапив під вплив значного дефіциту кадрів. Знайти кваліфікованого працівника в сільській місцевості ніколи не було просто, однак мобілізація додала роботи. Чи впливають мобілізаційні процеси та бронювання працівників на забезпеченість кадрами? Звісно, так. Однак давайте поглянемо на цифри!

77.8% підприємств членів УКАБ повідомляють. що бронювання має суттєвий, а місцями критичний вплив на працевлаштування. 69.4% мають вакансії, які не можуть закрити понад три місяці, 68% відчувають нестачу технічних спеціалістів, 61% – менеджерів з продажу і для пошуку цих спеціалістів бронювання відіграє критичну роль.

Але подібний зріз є наслідком кількох факторів. По-перше, для того, щоб отримати статус критично важливого підприємства, потрібно вийти з тіні і бути в абсолютно прозорих стосунках з державою. А по-друге, наявність статусу критично важливого не гарантує його збереження. АПК пройшов через реформування уряду, коли на півроку ми втратили міністерство основоположної галузі економіки України, тож аграріям довелось з усіма стосами своїх паперів переїжджати в Мінекономіки, а це більше 6000 критично важливих підприємств в галузі. Мінагро повернули, призначивши міністра, з яким багато хто видихнув з полегшенням. Однак це знову потягнуло за собою зміни.

За останні півроку уряд тричі змінював правила бронювання і визначення підприємств критично важливими і готує четверті зміни до кінця року. Виробник сьогодні не знає чи зможе утримати штат завтра, тож відсутність прогнозованості і чітких правил гри помічають всі – бізнес, який мусить переривати операційні процеси і розбиратися з правилами, та працівники, які воліють не ризикувати в умовах тотальної сліпоти.

Євроінтеграція

Український агросектор невпинно працює над запровадженням європейських стандартів, адже євроінтеграція — це тривалий процес, який розпочався задовго до отримання Україною статусу країни-кандидата, та буде продовжуватись навіть після нашого офіційного вступу до ЄС. Наразі ми очікуємо відкриття п'ятого (аграрного) переговорного кластера, що має відбутися до кінця поточного року або вже навесні наступного. Його відкриття означає перехід до предметного діалогу: обидві сторони мають сісти за стіл переговорів, щоб визначити, за яких саме умов Україна запроваджуватиме європейське  законодавство. Питання полягає у внутрішній спроможності держави імплементувати норми ЄС та в готовності самого агробізнесу впроваджувати нові правила гри.

Водночас європейська сторона, очікуючи від нас виробництва агропродукції за стандартами ЄС, вочевидь, поки не готова одразу та повноцінно відкривати для нас свій спільний ринок, що підтверджується презентованою Єврокомісією стратегією розширення ЄС, що відбулось 6 жовтня, за задумом якої, доступ чутливої для ЄС української агропродукції може бути обмежений в доступі до європейського ринку навіть після нашого вступу.

У Брюсселі добре пам’ятають досвід запровадження автономних торговельних заходів у червні 2022 року, коли різке збільшення українського експорту викликало серйозні нарікання європейських фермерів, особливо в сусідніх державах-членах. З огляду на ці настрої, наша інтеграція має бути виваженою. Нам необхідно чітко розрахувати, скільки років та яка саме фінансова та технічна підтримка знадобиться сектору для переходу.

Саме тому аграрні асоціації наголошують на необхідності 10-річного перехідного періоду від моменту вступу до ЄС. Це дозволить бізнесу правильно вибудувати технологічні процеси відповідно до своїх інвестиційних можливостей. Чим раніше ми почнемо підготовку та пошук фінансування, тим більше часу матимемо для адаптації.

Додатковим викликом є те, що європейське законодавство — це завжди «рухома ціль», бо ж навіть Європейський Союз сам перебуває в процесі постійних змін.

Нашій державі доводиться працювати в умовах постійного , коли ми постійно наздоганяючого: норми ЄС оновлюються, і потрібно стежити за цим. Наступного року завершується поточний семирічний бюджетний цикл, і вже тривають переговори щодо майбутньої Спільної аграрної політики (САП) на 2028–2035 роки, повноцінним учасником якої, можливо, стане і Україна.  Окрім САП також важливо стежити за  EUDR (директива про знеліснення, яка прямо впливатиме на доступ сої та продуктів переробки сої до ЄС), механізмом CBAM, оновленням директив щодо відновлюваних джерел енергії (перехід до RED III), а також норм безпечності харчової продукції та стандартів благополуччя тварин. І хоча зараз в ЄС лунають заяви про наміри щодо певного спрощення вимог, слід розуміти, що це довгострокові тренди — на зміну одному регулюванню обов'язково прийде інше. На тлі цих зрушень гостро стоїть питання поточної торгівлі.

В умовах обмеженої портової логістики були сподівання, що Європейська Комісія піде на поступки щодо часткової лібералізації торгівлі або розширення обсягів нашого експорту на європейський ринок. Проте через політичну чутливість цього питання серед держав-членів ці очікування, на жаль, не виправдалися. Однак українському бізнесу важливо розуміти, що наші експортні можливості не обмежуються виключно квотами, визначеними торговельною частиною Угоди про асоціацію. Існують також глобальні квоти СОТ, які Євросоюз виділяє для третіх країн і під які сьогодні підпадає Україна.

На жаль, далеко не всі експортери користуються цим інструментом. Тому аграріям не варто нехтувати цією можливістю — необхідно звертатися до державних установ та профільних асоціацій, щоб максимально ефективно використовувати квоти СОТ для підтримки своїх експортних позицій.

Рівно за тиждень в Україні відзначатимуть День працівника сільського господарства. AgroPortal.ua з партнерами підготував серію матеріалів «Ефективні інструменти для аграрія» #ЕфективнеАгро, які сприятимуть адаптації до мінливості як погодних, так і фінансових умов та збереженню високих урожаїв.

Алла Стрижеус, AgroPortal.ua