Для олійних цей сезон видався доволі непростим: недобір урожаю соняшнику та його стримані продажі призвели до зниження виробництва соняшникової олії, натомість зросла переробка сої. За неї бралися навіть ті переробники, які раніше не займалися цією культурою, адже на ринку відчувався дефіцит сировини.
Торік під олійними в Україні було 9,8 млн га, але попри рекордні площі урожай склав 22,5 млн т, що на 10% менше показників попереднього року.
В асоціації «Укроліяпром» зазначають, що загалом для завантаження олійноекстракційних заводів соняшнику вистачає, але через стримування аграріями продажу зменшується переробка й, відповідно, експорт. Торік Україна експортувала 6 млн т соняшникової олії, проте аналітики прогнозують, що цьогоріч показники переробки соняшнику та виробництва олії будуть меншими. За підрахунками асоціації, у цьому маркетинговому році заплановано переробити 11,9 млн тонн соняшника, виробити 5,3 млн тонн соняшникової олії і експортувати 5 млн тонн.
Аналізуючи експорт соєвої олії та шроту, в «Укроліяпром» відмічають зростання на 40%. Зважаючи на те, що цього сезону зібрано 6 млн т сої, аналітики асоціації орієнтуються, що 3,5 млн т буде експортовано та 2-2,5 млн т піде на переробку. За оцінкою ІА «АПК-Інформ», у сезоні 2024/25 переробка даної культури може оновити історичний рекорд, склавши близько 2,1-2,2 млн т.
Водночас фахівці зауважують, що ціни на соєвий комплекс знизилися: до прикладу, торік вартість сягала 500 $/т, а зараз — 340-350 $/т. На соняшник, навпаки, ціни зросли порівняно з вереснем 2024 року на $250, а на олію — лише на $130 із розрахунком, що на виробництво 1 т олії потрібно 2,5 т соняшнику.
В «Укроліяпром» не вбачають причин для подальшого зростання ціни на соняшник, зазначаючи, що свого піку вона досягла на показнику 650 $/т. До того ж у перший тиждень лютого ціна на соняшник впала на 500-600 грн, і ймовірне подальше зниження. Переробники пропонують ціну в межах 520-530 $/т. Попри це, потреби переробних заводів залишаються незакритими.
За оцінкою експертів асоціації, цей сезон буде складним, адже деякі підприємства були змушені зупинити переробку соняшнику через нестачу сировини. Наприклад, через обмежену доступність соняшнику на ринку три заводи Kernel переробляли сою та ріпак. У січні 2025 року одне з підприємств компанії припинило роботу через дефіцит сировини.
Конкуренція на ринку доволі висока, і оскільки обсяги переробки в Україні кожного року зростають, виробники змушені шукати альтернативу — випуск нових продуктів. Таку стратегію розглядає компанія «Фалькон Агро Груп», яка є одним із найбільших переробників сої в Україні. Сумарна потужність заводу з переробки сої становить 740 т на добу.
Основною стратегією компанії є розширення ринків збуту для готової продукції та отримання нових, більш спеціалізованих її видів, які дозволять збільшити валовий випуск загалом як на українському, так і на європейському ринках. Орієнтуємося на нові продукти, оскільки в стандартній олії та шроті конкуренція дуже велика, і з часом не буде сенсу в частині маржинальності займатися виробництвом традиційної продукції.
Також у компанії «Фалькон Агро Груп» зазначають, що для внутрішнього ринку неважливі стратегії ГМ чи не ГМ-продукції, або ж наявність іншої добровільної сертифікації, ключовим є питання ціни. А з погляду експортних стратегій важливо вирощувати і переробляти не ГМ-сою.
Торік у переробку олійних зайшла компанія Vitagro, запустивши олійноекстракційний завод. Агрохолдинг буде переробляти власну сировину, адже є лідером за обсягами вирощування та експорту сої.
Як розповів керівник комерційного департаменту Vitagro Роман Мікулін, у планах компанії у квітні – червні почати переробляти не ГМ-сою.
«На початку сезону премія за не ГМ-сою доходила до 100 $/т, але гарантовано можна розраховувати на 40-50 $/т. Собівартість вирощування ГМ та не ГМ-сої не дуже різниться», — зазначає Роман Мікулін.
У консалтингово-аналітичній компанії Barva Invest наголошують, що вирощування не ГМ-сої є конкурентною перевагою українського фермера. Водночас партнер та генеральний директор Barva Invest Юрій Гаврилюк розповідає, що постачання не ГМ-сої порівняно з ГМ не завжди прогнозоване в питанні премії.
Зараз премія за не ГМ-сою складає 40-50 $/т і приблизно 100-150 $/т — за шрот. Варто пам’ятати, що ЄС за споживання 15-16 млн т сої на рік забезпечений власною сировиною лише на 5%. Споживання сої зростає, і там немає де взяти додаткові 7 млн га, щоб забезпечити потребу. Тобто ЄС залишатиметься постійним споживачем й імпортером не ГМ-сої та соєвого шроту.
За даними Barva Invest, попереднього сезону Україна експортувала до ЄС 1,2 млн т не ГМ-сої. Цього сезону розрахунок на 2 млн т.
У консалтинговому агентстві «УкрАгроКонсалт» зазначають, що Україна повернулася до традиційного використання врожаю олійних: увесь соняшник переробляється всередині країни, 90% ріпаку експортується, а великий урожай сої дозволяє як експортувати, так і переробляти.
Основними товарами в експорті олійних залишаються соняшникова олія, ріпак і соя. На географію експорту впливає не обсяг урожаю, а повномасштабне вторгнення, і ми переорієнтувалися на ринки ЄС. Така ситуація буде продовжуватися і в наступних сезонах. Винятком тут є хіба що є соняшникова олія, адже цього сезону Індія зацікавилася цим продуктом з України, і тому туди вдається експортувати значні обсяги.
Учасники ринку наголошують, що внутрішні ціни на олію впливатимуть на рішення аграріїв, що сіяти наступного сезону. За словами Максима Харченка, ціни на соняшник і ріпак протягом останнього року постійно зростали. Для соняшнику це пояснюється нижчим урожаєм і дефіцитом на ринку, для ріпаку — активним імпортом з боку ЄС.
Зважаючи на це, експерти прогнозують у сезоні 2025/26 зростання посівних площ під соняшником за рахунок сої та ріпаку й очікують загальний урожай олійних на рівні 24 млн т.
Людмила Лебідь, Єлизавета Котенко, AgroPortal.ua

Датчик справний, а трактор втрачає тягу: де ховалася

Від чорниці до малини: родина на Волині вирощує майже два гектари ягід

200-річний млин отримав друге життя: подружжя на Вінниччині відродило родинну справу

Міністерство економіки та довкілля України визначило мінімально допустимі експортні ціни на сільгосппродукцію на серпень 2026 року.

Український бізнес від початку дії воєнного стану отримав у межах державної програми «Доступні кредити 5-7-9%» 124 071 кредит на загальну суму 481,1 млрд грн. Із цієї суми 86,05 млрд грн спрямовано на переробку сільськогосподарської продукції.

Виробництво цукру в ЄС та Великій Британії цього сезону може скоротитися до близько 15 млн т — найнижчого рівня з 2015 року. Спекотна погода погіршує стан посівів цукрових буряків, площі під якими скорочуються другий рік поспіль.

Завершується збирання озимих ріпаку та зернових колосових, а от за врожай кукурудзи та соняшнику аграріям ще доведеться поборотися. Адже погодні умови були досить сприятливими для поширення комплексу шкідників, зокрема й лускокрилих видів, контроль яких відзначається підвищеною складністю.

Прогноз виробництва зернових і зернобобових культур в Україні у сезоні 2026/27 переглянуто у бік зростання — до 64,3 млн т.

Китай визначив ціль довести виробничий потенціал зерна до 725 млн т у межах п'ятирічного плану розвитку сільського господарства на 2026–2030 роки. Основний акцент зроблено на впровадженні сучасних технологій, модернізації агросектору та зміцненні продовольчої безпеки.

Соя в Україні зберігає конкурентні переваги серед експортних культур завдяки високому попиту з боку переробників, гнучким можливостям логістики та невеликим експортним партіям. Крім того, у новому сезоні ринок має потенціал для подальшого зростання цін.

Подальше зниження цін на експортному ринку та майже повна зупинка експорту продовжували чинити тиск на ціни. Більшість борошномелів зазначали, що пропозицій якісної пшениці майже не надходило.

Індія, найбільший у світі покупець соняшникової олії, переорієнтовується на альтернативні види рослинних олій через перебої з постачанням продукції з України та росії.

Україна за підсумками 2024/25 МР експортувала 2,18 млн т ячменю — на 12 % менше, ніж попереднього року. Це найнижчий результат із 2012/13 МР.