Основний аргумент опонентів другого етапу відкриття ринку землі (підняття лімітів на купівлю землі до 10 тис. га на одного гравця ринку) — це страх того, що землю, яку вони обробляють, викупить якийсь великий агрохолдинг.
Про це у Facebook розповів аналітик Київської школи економіки (KSE) Роман Нейтер, зазначивши, що це ірраціональний страх.
«По-перше, в обігу за два з половиною роки перебувало лише трохи більше 1% від сільгоспземель. Відтак — навряд чи для малого сільгоспвиробника більш ніж кілька ділянок взагалі будуть підлягати продажу на рік. Про жодну «масовану скупку землі» в таких умовах не йдеться», — пояснив він.
І додав, що другою причиною для такої думки є те, в поточних орендарів є переважне право викупу земель, яке виглядає недооціненим у дискусії.
«Через переважне право землевласник не може продати ділянку без дозволу орендаря. Водночас за результатами мого моделювання переважне право суттєво підвищує ймовірність того, що землю викупить орендар. Навіть якщо аутсайдер без переважного права спробує викупити ділянку — для малого виробника-орендаря ймовірність купівлі ділянки зростає з 23% до 45%, для середнього — з 42% до 65%. Окрім підвищення ймовірності купівлі землі, в середньому переважне право знижує вартість землі на 23%», — уточнив Роман Нейтер.
Він пояснив, що завдяки переважному праву поточний орендар отримує прямі бенефіти під час купівлі землі, яку він обробляє.
«По-третє — я не думаю, що аграрії будуть масовано скуповувати землі, які вони не обробляють. Причина проста: середній розмір проданої земельної ділянки — 2,2 га. Причому зважаючи, що в обігу на рік перебуває близько 0,5% від сільгоспземель в країні, — малоймовірно, що в кожному полі щорічно буде продаватись більш ніж 1-2 ділянки. Якщо ти комерційний сільгоспвиробник — тобі немає економічного сенсу обробляти 2 га, ти обробляєш цілі поля», — зазначив фахівець.
І зауважив, що немає особливого сенсу для аграріїв скуповувати землі, які вони не обробляють: вони не зможуть розпочати їх обробіток. А відтак — немає особливого сенсу зазіхати на площі інших аграріїв.
«Купувати «чужу» землю в таких умовах можуть лише покупці-інвестори, що не планують обробляти ділянку. Але для них метою є отримання доходу від сдачі землі в оренду, тому зазвичай цю землю продовжує орендувати поточний орендар, а відтак — малий виробник не втрачає свої площі в обробітку», — підсумував експерт.

Святослав Вакарчук заспівав для аграріїв в полі під час жнив

UCAB FOOTBALL CUP 2026. Літні ігри

Кермо, поле і TikTok: як 18-річна студентка працює трактористкою

За роки незалежності аграрний сектор України пройшов шлях від глибокої кризи 1990-х років до перетворення на глобального гравця на світових ринках та постачальника продовольства до сотень країн. Повномасштабна війна суттєво уповільнила розвиток галузі та принесла значні руйнування. Але, незважаючи на це, аграрний сектор залишається основою економіки України, забезпечує близько 9–12% ВВП і формує приблизно 60% загального товарного експорту, залишаючись головним джерелом надходження валюти.

Ринок сільськогосподарських земель в Україні довів свою ефективність, однак повномасштабна війна суттєво обмежила можливості використовувати землю як інструмент для залучення доступного фінансування.

Верховна Рада України ухвалила закон «Про державне регулювання органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» (№13204-1), який, зокрема, передбачає розширення використання кваліфікованого електронного підпису (КЕП) у земельних відносинах та на ринку зерна.

Скептичні очікування від земельної реформи не справдилися: український ґрунт не вивозять вагонами, а олігархи не скупили всі поля. Натомість ціни на землю зростають, а оренда стала більш прозорою, приносячи додаткові надходження до громад. Проте земельні паї досі важко використати як заставу.

Вже найближчим часом до проєкту «Земельний банк» буде додано ще 30 тис. га державних земель у межах другого пулу. Усі вони передаватимуться в суборенду виключно через прозорі онлайн-аукціони, що забезпечить відкриту конкуренцію, справедливу ринкову ціну та надходження до державного бюджету.

Голова Фонду держмайна Дмитро Наталуха представив команді «Земельного банку» нового керівника — ним став Андрій Видиборець.

Середня ціна за гектар землі в Україні наразі складає 75,1 тис. грн. Найдорожча земля нині на Івано-Франківщині та Київщині.

В Україні протягом трьох років функціонування ринку землі продано понад 0,5 млн. га, а це — 1,4% від від всіх сільськогосподарських земель в обігу. Середня ціна склала $1,5 тис/га. Вартість землі в доларах за три роки майже не змінилася, що пояснюється девальвацією гривні.

Повномасштабна війна завдала агробізнесу України чималих збитків. Однак попри всі труднощі аграрії продовжують діяльність та інвестують у розвиток власного бізнесу, освоюючи нові напрями виробництва.

Війна звузила горизонт планування у агропродовольчому секторі до кварталу. Як результат — стратегічні плани з купівлі земель сільськогосподарського призначення не стоять нині на порядку денному.