Забезпечення насінням: як ринок готується до посівної

Соняшник загалом залишається однією з найприбутковіших олійних культур, тому інтерес до нього стабільно високий, а в окремих регіонах аграрії планують навіть розширювати посіви. На Сході країни соняшник також розглядається як культура для пересіву там, де озимі не пережили зиму.

У виборі насіння господарства дедалі частіше орієнтуються на адаптивність гібридів до кліматичних ризиків. Найбільший попит мають ранні, середньоранні та середньостиглі гібриди – вони дають стабільніший результат у різних умовах. Зберігається і стійкий інтерес до гібридів із підвищеною посухостійкістю, високим вмістом олії та стійкістю до вовчка.

Щодо сої – ситуація дещо інша. Частина аграріїв переглядає структуру посівів через економічні чинники: нижчі світові ціни та додаткові витрати, пов'язані з торгівлею цією культурою. Водночас соя залишається рентабельною, і значних змін у площах під нею поки не очікується. У виборі насіння господарства дедалі більше звертають увагу на ранні та ультраранні сорти – вони дозволяють зменшити ризики погодних стресів і раніше розпочати збирання.

Є попит на ярий горох – особливо серед тих, хто не встиг посіяти озимий. Культура зберігає привабливість, і інтерес до неї зростає. По цукровому буряку тенденція протилежна – попит продовжує падати. Ціна на цукор не зростає, залишки з минулого сезону тиснуть на ринок, і площі під культурою скорочуються.

Звідки насіння?

Серед імпортних постачальників – Австрія, Франція, Іспанія, Румунія, Туреччина. Окремо варто відзначити Чилі: звідти завозять батьківські компоненти для виробництва гібридів вже в Україні. Це не готове насіння, а матеріал для української насіннєвої індустрії.

Внутрішні потужності при цьому працюють і розвиваються. Показово, що українське насіння сьогодні визнається еквівалентним європейському, і вже не лише по кукурудзі та зернових, як кілька років тому, а й цукрових та кормових буряках, по соняшнику, ріпаку та сої.

Це означає, що вітчизняні виробники можуть повноцінно конкурувати на зовнішніх ринках і одночасно забезпечувати внутрішній попит. Імпортне насіння, як правило, дорожче. Логістика, митне оформлення, курсові різниці – все це закладається в ціну. Тому аграрії, які мають можливість обирати між якісним вітчизняним і аналогічним імпортним насінням, все частіше зупиняються на першому.

Чи буде подорожчання?

Загального подорожчання насіння цього сезону не очікується. По кукурудзі та соняшнику ринок поводиться спокійно: пропозиція відповідає попиту, і підстав для цінових стрибків наразі немає.

Винятком можуть стати, як ми зазначала вище, саме дефіцитні гібриди. Якщо на конкретний гібрид попит високий, а насіння на ринку вже обмаль, ціна може зрости. Це не тенденція ринку загалом, а точковий випадок по окремих популярних позиціях.

Дещо інакше складається ситуація з ярими зерновими. Яра пшениця і ярий ячмінь подорожчали, і тут є чітка логіка: ціна на насіння іде за ціною на товарне зерно. Пшениця зараз коштує близько 10 000 гривень за тонну – насіннєвий ринок це відчуває. Елітне насіння пшениці-дворучки з роялті – 650 євро, перша сертифікована репродукція, яка вироблена в Україні, – до 20 000 гривень.

По сої ціни залишаються стабільними. По цукровому буряку спостерігається тенденція до зниження через те, що у традиційних бурякових регіонах є залишки продукції.

Імпортне традиційно коштує більше за вітчизняне – і ця різниця у ціні нікуди не зникає незалежно від загального стану ринку.

Пальне теж дорожчає, але більшість господарств закуповують його заздалегідь, закриваючи ПДВ, – це дозволяє стримувати вплив цінових коливань.

Найбільший дефіцит цього сезону – люди

Окрема і, мабуть, найгостріша проблема перед посівною – дефіцит кадрів. Не вистачає людей для польових та сезонних робіт, і найближчим часом ця ситуація навряд чи зміниться на краще.

Вимоги до бронювання зростають, і аграрний сектор це гостро відчуває. Компанії вкладають ресурси в перекваліфікацію та навчання – але це не швидкий процес. Молодих фахівців не можна відразу ставити на більшість польових робіт: спочатку потрібне донавчання, яке забирає і час, і кошти. І схоже, що проблема буде поглиблюватися.

Загалом же аграрний сектор адаптується, і посівна-2026 це підтверджує. Ринок раціонально і передбачувано реагує на нові челенджі, хоча частина питань залишається відкритою.

Сюзана Григоренко, виконавча директорка Насіннєвої асоціації України