Щоб зрозуміти, куди рухається український ринок насіння, важливо слухати тих, хто щодня ухвалює рішення в полі — аграріїв. Це дослідження — спроба краще зрозуміти логіку їхнього вибору: яким гібридам та сортам довіряють, як оцінюють ринок, де вбачають ризики та на що роблять ставку в найближчому майбутньому.
Опитування провела Насіннєва асоціація України (НАУ), яка вже 15 років працює над тим, щоб український ринок насіння був прозорим і технологічним. Участь в опитуванні взяли понад 100 респондентів з майже всіх регіонів — від Волині до Донеччини. Серед них — керівники господарств, агрономи та менеджери агропідприємств. Тож отримані відповіді дозволяють побачити доволі об’єктивну картину настроїв та підходів, що домінують в агросекторі сьогодні.
На запитання «Чи використовуєте насіння української селекції?» 53,8% респондентів відповіли ствердно. Проте це потребує коректного трактування, оскільки у практиці аграріїв «українське насіння» найчастіше означає насіння, вироблене в Україні, а не обов’язково створене на основі вітчизняної селекції.
Наприклад, у сегменті кукурудзи та соняшника, озимого ріпаку частка іноземної селекції у товарних посівах домінує — до 90%, а цукрового буряку, овочевих — до 100%. При цьому значна частина цього насіння, наприклад, кукурудза виробляється саме на українських заводах.
Отже, говорити про перевагу іноземної селекції без уточнення контексту — некоректно. Адже для більшості аграріїв вирішальним фактором є країна-виробник, а не країна походження гібриду. Саме тому, коли агровиробник обирає насіння, вироблене в Україні, він нерідко ідентифікує його як українське, навіть якщо селекція має іноземне походження.
Важливо розуміти, що потенціал насінини формується не лише завдяки генетиці. Вагому роль відіграє якість самого виробництва — особливо у випадку великих товарних партій, призначених для сівби на мільйони гектарів. Українські заводи з виробництва насіння вже багато років демонструють високий стандарт якості й входять до переліку кращих у Європі.
Саме якість виробництва забезпечує однорідність посівного матеріалу, належну масу тисячі насінин, високу схожість, відсутність домішок — тобто всі ті показники, що безпосередньо впливають на ефективність сівби.
Французькі та німецькі компанії, які масово виробляють насіння кукурудзи, пшениці та інших зернових на території України, підтверджують конкурентоспроможність українського виробництва. У випадку з соняшником існують додаткові складнощі — зокрема, потреба в дотриманні ізоляції ділянок — проте і в цьому сегменті спостерігається поступ.
На запитання про конкурентоспроможність українського насіння 39% аграріїв відповіли, що вважають його повністю конкурентним. Водночас лише 8,9% оцінили його як неконкурентне. Такі відповіді часто базуються як на практичному досвіді, так і на емоційних чинниках, зокрема патріотичних мотивах. Попри різну аргументацію, аграрії одностайні в одному — Україна потребує сильної локальної селекції.
В результатах опитування бачимо широку палітру сортів і гібридів, що згадували респонденти. Серед гібридів, які найчастіше обирають українські фермери, були названі:
Також респонденти згадували походження — Нові-Сад (Сербія), DSV (Німеччина), що свідчить про різноманіття як української, так і іноземної селекції.
Інтерес українських фермерів до нових гібридів і сортів залишається стабільно високим. У 2025 році 88% опитаних аграріїв планують висівати новинки.
Навіть якщо йдеться про кілька гектарів, фермери шукають, тестують, порівнюють. Цьому сприяє і пропозиція з боку ринку: сьогодні нові гібриди не лише презентують на виставках — їх можна купити і посіяти вже в прийдешньому сезоні.
Додатковий стимул, щоб оновлювати гібриди та шукати щось стійкіше — погодні умови, які змінюються занадто стрімко, щоб можна було роками триматися одних і тих самих рішень. Весняна нестабільність, різкі температурні коливання, різні сценарії по регіонах — усе це змушує аграріїв шукати адаптивні, витривалі гібриди.
Способи дізнаватися про новинки теж змінюються. Принцип «як у сусіда» працює дедалі менше. Аграрії частіше довіряють профільним заходам, консультантам виробників та дистриб'юторів. Робота регіональних менеджерів, активне інформування теж має свій вплив.
Водночас, суттєву роль у прийнятті рішень відіграє демотестування. Багато господарств висівають нові гібриди на окремих ділянках — аби спостерігати за розвитком культури протягом усього сезону, порівнювати врожайність, стійкість до стресів, адаптивність до локальних умов. Це дає змогу не лише «почути», а й побачити результат у власному полі — і на основі цього ухвалити зважене рішення.
Кожен другий аграрій у нашому опитуванні зазначив, що стикався з фальсифікованим насінням. Ця цифра вражає, але її також варто трактувати обережно. Вона не означає, що половина насіння на ринку — підробка. Проте підтверджує, що проблема є, і турбує багатьох.
Окрім випадків, коли фальсифікат маскується під конкретний бренд або гібрид відомої компанії, аграрії дедалі частіше стикаються з так званими «анонімними мішками». Таке насіння не має офіційного маркування, зате продавці переконують: це, мовляв, «не гірше за оригінал». Іноді навіть — «те саме, тільки дешевше». Якість такого продукту, звісно, нічим не підтверджена.
На жаль, із початком повномасштабної війни ситуація лише ускладнилася. Підробок побільшало. Несумлінні гравці користуються ослабленням контролю, зміщенням державних пріоритетів. У воєнний час відстежувати і карати фальсифікаторів, на жаль, складніше.
За таких обставин більшість фермерів надає перевагу перевіреним каналам. Обираючи насіння, вони орієнтуються передусім на офіційного дистриб’ютора чи локального представника виробника, а за його відсутності — замовляють чи намагаються контактувати напряму з офіційних сайтів міжнародних компаній.
Аналізуючи відповіді респондентів, бачимо, що всі технології в агросекторі умовно діляться на два типи.
У найближчі п’ять років усі ці рішення відіграватимуть ключову роль у трансформації сільського господарства. І не сумнівайтеся: всі новинки першими тестуватимуться саме в агробізнесах — як це було завжди.
Результати опитування показують, що український аграрій — це прагматик, який обережно ставиться до нових рішень, але не боїться їх випробовувати. Він шукає не лише врожайність та рентабельність, а й управлінську зручність. Через брак кваліфікованої робочої сили дедалі більше процесів автоматизуються.
Щодо насінництва: фермери хочуть якісне насіння, доступ до кращої світової генетики і водночас розвиток власних селекційних програм. Формула проста — генетика сьогодні стала світовим надбанням, а от якість виробництва — це те, чим можемо вигравати локально.
Сюзана Григоренко, виконавча директорка Насіннєвої асоціації України
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.