Еквівалентність насіння олійних, сої та буряків у ЄС: що змінюється?

Ця законодавча ініціатива була спільною для Молдови та України. Вона стосується еквівалентності польового інспектування насіння олійних культур, цукрового буряку та сої, вироблених в Україні та в Молдові, і також кормових трав — але поки лише в Молдові.

Чому важливе це рішення?

По-перше, еквівалентність — це завжди про інтегрованість норм. Це свідчення того, що в Україні діють правила і застосовуються вимоги до виробництва і якості насіння точно такі, як і на європейських ринках. Ці ринки вважаються одними з найбільш вимогливих, і як наслідок — преміальними.

По-друге, це автоматично робить Україну помітним гравцем серед європейських виробників насіння. Наприклад, якщо не буде вистачати того чи іншого насіння аграріям Франції чи Румунії, вони завжди можуть перекрити цей дефіцит постачанням з України, тому що тут вимоги еквівалентні і немає експортних перешкод.

Як це відбувалось і що будемо робити далі?

Спочатку ми пройшли схвалення Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСD) щодо насіння олійних культур і цукрового буряку, і тільки згодом — стосовно сої, тому що необхідна методика для неї була адаптована лише у 2022 році.

Це був доволі непростий та тривалий процес. Але попри все українське насіння соняшнику, олійного ріпаку, буряку та сої у квітні цього року визнані еквівалентними вимогам ЄС.

Зазначу, що у Молдови, яка подавалась одночасно з Україною, цей перелік ширший, адже включає насіння кормових трав, які використовуються для вигодовування сільськогосподарських тварин, заготівлі силосу, сіна (люцерна, люпин, віка яра та інші). На жаль, Україна поки що не отримала еквівалентність щодо насіння цих культур, і переважно через зволікання з оновленням методів інспектування. Але ми будемо звертатися з цим запитом до Мінагрополітики і сподіватися на підтримку та співпрацю, щоб додати до переліку і насіння кормових трав.

Крім того, НАУ буде пропонувати розширення переліку олійних культур, і додавати інші. Наприклад, гірчицю насіннєву.

Загалом нам слід активізувати роботу в цьому напрямку, адже Україна може і має бути частиною глобального виробничого ланцюга. З іншого боку, європейська насіннєва галузь досить динамічна. Змінюються правила, в тому числі щодо інспектування насіннєвих посівів. Тому, якщо ми долучаємося до цього ринку, потрібно ці нюанси вчасно відстежувати і впроваджувати.

Крім того, не можна вважати, що це рішення Європарламенту незмінне. Наша продукція буде постійно перебувати у фокусі уваги. І якщо з України вона буде надходити неналежної якості або не відповідати тому, що зафіксовано в документах, то це рішення, яке дає право на безперешкодний експорт, може бути переглянуте.

Вимоги для виробників

Серед основних вимог для виробників в рамках визнаної еквівалентності насіння соняшнику, олійного ріпаку, буряку та сої слід зазначити наступні:

• сорти культур мають бути зареєстровані в тій країні, куди вони постачаються,
• наявність сертифікатів на насіння міжнародного зразка,
• дотримання фітосанітарних вимог в країні постачання.

Загалом ці вимоги були завжди. Водночас ми періодично чуємо про перешкоди в реєстрації сертифікатів на культури вітчизняної селекції. Якщо ж розібратися, то наприклад, польові дослідження — в одному випадку вони потрібні, в іншому — ні. Але система реєстрації сертифікатів має ключове значення, і якщо виробник бачить для себе цей ринок, то має бути готовим до певних витрат коштів і часу.

Наразі сертифікати міжнародного зразка, що підтверджують посівні якості насіння (ОЕСР і ISTA), видає виключно Державний центр сертифікації і експертизи господарської продукції. Якщо виробник планує експорт, він завчасно звертається зі своїм запитом, проходить польове інспектування згідно з міжнародними вимогами, у підсумку — отримує сертифікат.

Для митного контролю на кордоні перелік документів не змінюється. Продукція, яка експортується, має бути в непошкоджених упаковках, без ознак відкриття, внутрішній вміст має відповідати тому, що зазначено в документах.

Коли механізм запрацює?

Практичні процедури вже завершені, наразі залишились формальні кроки. З травня поточного року це рішення має бути опубліковано в Офіційному віснику ЄС (Official Journal of the European Union) і набере чинності на 20-ий день після публікації.

Поговоримо про перспективи

Нагадаю, що з 2020 року еквівалентність ЄС вже поширюється на насіння зернових, сорго та кукурудзи з України.

Отримання Україною еквівалентності на насіння соняшника, ріпаку, буряку та сої — вагомий плюс на користь подальшого інвестування в насіннєву галузь. Це своєрідний драйвер для виробників, які тепер зможуть планувати виробництво насіння цих культур на експорт. Розглянемо, наприклад, сою. Наш експортний потенціал сьогодні вже до 5 тисяч тонн, це продукція вартісна і для України, сплачені податки, експорт. Це могло б покрити приблизно 50 тис. га в Європі. На цю та інші культури буде і стабільний запит, і нова рамка для більш тісної взаємодії.

Своєю чергою, українські виробники будуть реалізовувати продукт з додатковою вартістю та отримають своє місце в ланцюгу виробництва ЄС. Також треба розуміти, що навіть при набутті Україною членства в ЄС рішення щодо еквівалентності насіння не є автоматичними. Тобто ми рухаємося цим треком заздалегідь, виконуємо всі процедури щодо узгодження еквівалентності раніше. Це є можливим завдяки постійній підтримці з боку наших європейських партнерів, і отриманий досвід свідчить, що ми можемо бути корисними один одному.

Сюзана Григоренко, виконавча директорка Насіннєвої асоціації України