Що сіють під час війни: як аграрії пройшли посівну та що прогнозують на 2023 рік

Випробування на міцність

Одним із викликів для аграріїв стали несприятливі погодні умови. Через те, що практично увесь місяць по всій Україні йшов дощ, фермерам довелося відкласти посівну кампанію. Саме тому збір урожаю триває по цей день. Пізні культури, як от кукурудза, соя, соняшник, збираються й досі. 

Через несприятливу погоду відтермінувалася і сівба озимих. Попри це, на початок листопада аграрії по Україні посіяли 4,1 млн га озимих зернових культур. Прогнозується, що під озимими цього року буде 4,75 млн га, а це 80% від площі сівби минулого року. На противагу іншим культурам, озимий ріпак засіяно повною мірою — це 1 млн га (104% від плану).

Ключову роль у цьогорічній посівній відіграли складна реалізація продукції, зростання цін на паливо (43%), добрива (50%), ЗЗР (20%), нестабільність цін на продаж та витрати на зберігання минулорічного врожаю.

Посівні площі під озимі повинні скоротити майже на третину — про це заявив перший заступник міністра аграрної політики Тарас Висоцький. Який вплив це матиме на економіку України та світу, ми побачимо вже наступного року. А щоб повернутися до попередніх обсягів, необхідно мінімум 2 роки.  

Водночас для потреб українців продовольства вистачить. Аграрії планують зібрати мінімум 16 млн т, тож для внутрішнього попиту у 8 млн т цього буде достатньо. А от для експорту це буде проблемою (нестача у 10-12 млн т). 

Окрім проведення посівної, в агросекторі є постійна нерозв’язана проблема з логістикою. Через це у виробників залишається велика кількість продукції, яку необхідно кудись експортувати. На початок жнив у країні вже зберігався значний перехідний запас минулорічного врожаю, а тепер додалося ще й свіже зерно. 

Ці труднощі частково пом’якшує ініціатива уряду, дипломатів та самих аграріїв — так звані «зернові коридори». Своєю чергою експортери зазвичай обирають сухопутні шляхи через Польщу, Румунію та Словаччину. Однак перевага морських шляхів у більшій вантажності продукції. Станом на середину жовтня з порту Одеси вийшло 325 суден із зерном. Також прогнозують відкриття порту Миколаєва в грудні. 

Що з кукурудзою? 

Окрема ситуація із кукурудзою. З одного боку, ця культура дуже примхлива у вирощуванні та зберіганні. Обрати кукурудзу для аграріїв — це завжди ризик, бо ніколи не знаєш, що з цього вийде. З іншого боку — Європа не змогла її виростити вдосталь для своїх потреб, тому буде імпортувати з-за кордону. Для України це сприятлива умова, щоб експортувати туди свій урожай. 

Наведу цифри: цього року сіяли 4,6 млн га кукурудзи, минулого — 5,5 млн га. Скорочення відбулося через те, що це капризна культура, яку складно вирощувати, сушити, зберігати, і відповідно ціна її собівартості висока. Наступної весни аграрії планують сіяти кукурудзи ще менше.

Разом із тим я вважаю, що кукурудза — це перспективна культура. Обґрунтую свою думку: іноземні країни будуть купувати українську кукурудзу через її дефіцит у світі. Доказом є те, що станом на 2 листопада, за даними Мінагрополітики, кукурудза є лідером в експорті серед зернових. Її обсяг склав понад 7 млн т, тоді як пшениці — 5 млн т, жита — 6,2 млн т.

Ще однією перевагою для вирощування кукурудзи є новий заощадливіший метод її сушіння, а саме — замість газу використовувати соняшникові пелети. В інтерв'ю директор «Агро-Холдинг МС» Олексій Остапенко розповідає про свій досвід переходу на пелети та стверджує, що цей спосіб вдвічі економніший.

Бачить перспективу у кукурудзі й український ринок. Незважаючи на війну, ГК «Ерідон» майже завершила будівництво заводу «Укрстарч», де відбуватиметься глибока переробка кукурудзи. Компанія також планує до кінця 2023 року вийти на ринок зі своїм новим продуктом — лізином. 

Допомога агрофронту України

Аграрній сфері зараз необхідна підтримка самої держави та міжнародних компаній як ніколи. Адже тільки спільними зусиллями можна знайти вихід зі складного становища українського агросектору. 

Почну з державної підтримки: для проведення посівної кампанії в липні уряд прийняв постанову про пролонгацію з 6 до 12 місяців кредитів за ставкою 0% річних. Також для аграріїв створили спеціальну онлайн-платформу «Державний аграрний реєстр», щоб отримати субсидію, долучитися до кредитних програм, отримати позику та технічну допомогу від країн ЄС. 

Попри війну, українські аграрії незламно продовжують працювати для продовольчої безпеки світу. Своєю чергою світ повинен також всіляко допомогати агрофронту України провести наступну посівну-2023.

Сюзана Григоренко, виконавча директорка Насіннєвої асоціації України