Україна є найбільшою аграрною країною Європи, де зосереджено близько 25% світових чорноземних ґрунтів, відомих високим рівнем родючості. Водночас із кожним роком аграрний потенціал України зменшується через сукупність різних факторів, серед яких значну роль відіграють війна та кліматичні зміни.
За таких складних обставин на допомогу приходять гібриди та нові сорти рослин, які є більш пристосованими до складних кліматичних умов, невибагливими для вирощування, однак не менш родючими. Таким чином, інвестиція в українське рослинництво є перспективною нішею для вітчизняного бізнесу та іноземних компаній.
У цій колонці ми пропонуємо зосередитись на правових питаннях, які можуть виникнути в процесі комерціалізації сортів рослин. Простіше кажучи, давайте розберемо, хто, коли, як і за яких обставин набуває на них права.
Профільним документом, що регулює набуття, здійснення та охорону прав на сорти рослин є Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 р. №3116-XII (далі — «Закон»).
З юридичного погляду «сортом рослини» вважається окрема група рослин, яку визнано і зареєстровано за визначеними правилами і стандартами для захисту їхніх генетичних характеристик та комерційних інтересів. Вищезгаданий Закон включає в себе критерії та умови придатності сорту для набуття прав інтелектуальної власності. Зокрема, зазначається, що сорт повинен бути новим, відмінним, однорідним та стабільним.
Згідно із Законом, на сорт можна набути такі права: особисті немайнові права, що засвідчуються державною реєстрацією; майнові права, що засвідчуються патентом на сорт рослин; майнове право на поширення сорту, що засвідчується державною реєстрацією. Але що це все означає?
Простіше кажучи, якщо ви бажаєте отримувати прибуток на сорті рослин, вам потрібно отримати саме майнове право на поширення сорту. Якщо ви володієте правом на поширення сорту — сміливо починайте планувати маркетингову кампанію що роз'яснить, чим саме відрізняється ваш товар від інших найменувань. А тут у нагоді стане сильний бренд — тобто ваша власна торговельна марка.
Торговельна марка — це знак, який відрізняє товари конкретного виробника на ринку. Разом із назвою сорту вона наноситься на паковання, використовується у маркетингу та промоції з інформаційною метою, доповнюючи одне одного. Для споживачів вони зазвичай відіграють ключову роль під час прийняття рішення про придбання товару.
Наприклад, споживач приходить у магазин, щоб купити саджанець солодкої яблуні. Споживач не має спеціальних знань, тому звертається до консультанта. Консультант каже, що сорт яблуні «Флоріна» — солодкий, та пропонує два саджанці на вибір, один — бренду «Садовичок», а інший — «Агросад». Споживач обирає саджанець «Агросад», оскільки неодноразово бачив рекламу цього виробника в інтернеті та сформував на її основі гарне враження. Таким чином, солодкий сорт з його властивостями — це інформація, яка закладена в назві сорту «Флоріна», а якість продукції виробника — у торговельній марці «Агросад».
Як можна зрозуміти з написаного вище, на певному етапі ви стикнетеся з тим, що вам доведеться присвоїти сорту назву. Вона має бути унікальною, однозначно ідентифікувати сорт поміж інших зареєстрованих сортів та складатись із його родового чи видового позначення і власної назви. Закон встановлює вичерпний перелік вимог. Зокрема:
Варто зазначити, що на етапі реєстрації прав на сорт потрібно зважати низку винятків та особливостей присвоєння назви сорту. Зазвичай, аби уникнути відмови у реєстрації та зекономити час та гроші, ми радимо проводити cross-check у відкритих та офіційних джерелах, зокрема щодо зареєстрованих прав на сорти рослин, а також на предмет того, чи назва сорту рослин не зареєстрована як торговельна марка.
Підводячи підсумки, варто зазначити, що яким би вдалим не був сорт, правове поле, в якому відбувається його комерціалізація, в перспективі дозволяє «зайти» конкурентам. Саме тому, щоб успішно монетизувати сорт рослин, дуже важливо створити сильний бренд, який буде вирізняти ваш продукт з- поміж інших. З часом такий бренд сам по собі становитиме окрему матеріальну цінність для його власника.
Мирослава Коваль-Лавок, радниця практики права інтелектуальної власності Baker McKenzie-Ukraine
Юлія Парфенюк, юристка практики права інтелектуальної власності Baker McKenzie-Ukraine
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.