Ситуація критична: аграрії четвертий рік очікують закону про кредитні канікули
Доступ до фінансування для фермерів у прифронтових областях: питання виживання, а не розвитку
26 березня 2025, 06:40 333
Сергій Сорокунський Вести бізнес у прифронтових областях — це щоденна боротьба не лише за врожай, а й за можливість продовжувати працювати. Для фермерів у Херсонській області фінансування — не про амбіції, а про елементарне виживання. І якщо у мирних регіонах кредитування агросектору сприймається як інструмент розвитку, то в прифронтовій зоні воно є єдиним шансом залишитися на плаву.
Чому банки не кредитують бізнес у прифронтових областях?
Українські банки неохоче йдуть на фінансування підприємств у зонах активних бойових дій або поблизу лінії фронту. Логіка проста: високі ризики, відсутність гарантій повернення коштів, знищене майно, міни в полях — навряд чи хтось із фінансових установ хоче мати справу з таким рівнем небезпеки.
Раніше у фермерів були можливості кредитуватися під посівну, брати фінансування на оновлення техніки чи розвиток тваринництва. Зараз же отримати кредит — місія нездійсненна. Навіть державні програми на підтримку аграріїв не враховують специфіку прифронтових областей, де без доступу до коштів господарства просто закриваються.
Що це означає на практиці? У звичайному бізнесі, коли тобі не вистачає оборотних коштів — ти береш кредит, перекриваєш касовий розрив і продовжуєш працювати. У нас такої можливості немає. Якщо через обстріл пошкоджено техніку чи склади, якщо поля знищені або заміновані — відновлення можливо лише власним коштом. Або взагалі неможливе.
Незаплановані витрати: відновлення після обстрілів як нова реальність
Для фермерів у Херсонській області непередбачувані витрати — це не виняток, а частина щоденної реальності. Поля можуть вигоріти від ворожих снарядів, ангари — зруйновані, техніка — виведена з ладу. В таких умовах не йдеться про прибуток, головне — втриматися і не збанкрутувати.
До війни аграрний бізнес працював за чіткими циклами: посівна — догляд за врожаєм — збір — реалізація — підготовка до наступного сезону. Зараз цей цикл порушений. Посівна може не відбутися, якщо через обстріли немає можливості вийти в поле. Поля можуть бути заміновані, а розмінування — це роки. Зібраний врожай може просто не доїхати до покупця через постійні удари по логістичних шляхах.
Додайте до цього постійне руйнування інфраструктури: розбиті дороги, зруйновані елеватори, склади, а також нестабільне електропостачання. Кожен удар — це додаткові витрати, які ніде компенсувати.
Що потрібно фермерам у прифронтовій зоні?
Якщо ми хочемо зберегти агросектор у прифронтових областях, нам потрібен особливий підхід до кредитування та підтримки фермерів.
- Створення спеціальних фінансових програм для агропідприємств у зоні підвищеного ризику. Це можуть бути безвідсоткові кредити під гарантії держави або спеціальні фонди відновлення.
- Державні гранти на відбудову господарств після обстрілів. Фермери не можуть самотужки покривати збитки від руйнувань, інакше аграрний бізнес просто зникне.
- Фінансування розмінування полів — без цього не буде ані врожаю, ані подальшого розвитку агросектору.
- Механізми страхування посівів і майна від військових ризиків, адже без гарантій відшкодування втрат банки не підуть на кредитування фермерів.
Якщо цього не зробити зараз, ми ризикуємо втратити аграрний потенціал прифронтових регіонів. І це не лише проблема фермерів — це питання продовольчої безпеки всієї країни.
Сергій Сорокунський, співзасновник ФГ «Сапфір Агро»
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.