Чому українська влада не переймається майбутнім агровиробників?

Це все означає, що український фермер, агровиробник більше не може продавати свою продукцію в Польщі, і взагалі тепер невідомо коли зможе. Але український фермер не протестує, він взагалі не висловлює свого ставлення до цієї реальності. І річ зовсім не у війні. Тому що в рік перед війною в агровиробників теж були великі проблеми із продажем продукції на експорт. Було абсолютно неможливо заздалегідь «купити квиток» для свого вантажу та спланувати витрати на виконання форвардних контрактів. До речі, це й зараз неможливо, бо на українській залізниці такої можливості, в принципі, не існує. Коли «квиток» можна дістати тільки в останній момент, цей квиток безумовно коштуватиме дуже дорого. Але що робили наші агровиробники, як реагували, що говорили владі? Мовчки переплачували й не висловлювали своє невдоволення тодішнім становищем. А «найуспішніші» йшли домовлятися за себе, щоб «купити» найкращі конкурентні умови.

У 2021 році агровиробники вдвічі переплатили за користування (оренду) одним і тим парком вагонів-зерновозів, порівняно з 2020-м і ніяк не обурилися. У воєнний 2022 рік взагалі рекордно переплатили своєму, державному залізничному монополісту - 4,24 млрд гривень порівняно зі сплаченими 1,5 млрд у 2021 році. Зауважте, ці рекордні переплати відбувалися, коли ще не було закрито кордони з Польщею та іншими країнами ЄС, і коли ще можна було вивозити «зерновим коридором» Чорним морем. Нині ці шляхи закриті. Порівняно з торішніми логістичними артеріями, доступні для експорту цьогорічні шляхи — тонесенькі капіляри. Здогадайтеся з трьох разів, якою буде ціна перевезень порівняно з минулим роком?

Як бізнесмен-практик у сфері логістики я вивчив усе, що міг, про вантажні та пасажирські перевезення. І коли я порівнюю організацію пасажирських та вантажних перевезень у світі з тим, як організовані перевезення в Україні, я зневіряюся та жахаюся одночасно. 

Посудіть самі. Що було б, якби у розкладі пасажирських перевезень фігурував лише місяць відправлення поїзда, без будь-яких інших параметрів – вам кажуть, що поїзд буде у листопаді, і не називають ні дня, ні години, а головне — вам не кажуть часу прибуття! Уявіть собі, що вам було невідомо, які місця у вагоні розпродані, а які — вільні. І тільки коли ви зустрічаєтеся з натовпом інших пасажирів на пероні, для всіх вас там влаштовували б аукціон на предмет: хто найбільше зараз заплатить, той і поїде. 

Саме так влаштовано вантажні перевезення в Україні, якими керує «Укрзалізниця» усі ці роки. Зауважте — це та сама «Укрзалізниця», яка досягла 97% точності у відправленнях та прибуттях пасажирських поїздів, де для користувачів доступна система раннього планування поїздки та гідна система онлайн-бронювання пасажирських квитків. Тобто це неправда, що у вантажних перевезеннях неможливо розпланувати рух, відкрити розклад для широкого доступу та продавати квитки заздалегідь — результат самої «Укрзалізниці» у пасажирських перевезеннях це спростовує.

Всі ці роки я намагався достукатися до української влади, «Укрзалізниці» з ідеями та пропозиціями, як покращити перевезення вантажів та зробити їх сучасними, прогнозованими, доступними. Спершу я вважав, що вони просто не розуміють, яку шкоду бізнесу завдає застаріла система перевезень вантажів. Потім я докладно пояснював кожному наступному керівнику «Укрзалізниці», ЩО саме потрібно змінити. Потім я вирішив, що треба не просто давати поради, а реально допомогти щось зробити. Я продумав і з вченими прописав технологію раннього планування перевезень, найняв розробників, які зробили для неї інформаційну систему, та запропонував її безплатно — тільки беріть та впроваджуйте. Але я не розумів, що спершу потрібно було знайти відповідь на запитання: чому одна й та сама компанія «залізно везе» та продає квитки за технологіями XXI століття у сегменті пасажирських перевезень, а бізнеси обслуговує втридорога та на рівні служб таксі минулого століття?

А відповідь ось у чому: влада в Україні та влада у країнах Європи переймаються про свої рейтинги, але є один нюанс. Коли в європейській країні влада не виконує обіцянок перед бізнесом, який приносить у країну гроші та від якого залежить добробут нації, вона втрачає рейтинг. 

Коли ж в Україні влада заплющує очі на проблеми бізнесу, який приносить у країну гроші, або ж заробляє на цих проблемах – її рейтингам це все, даруйте, до одного місця! Тому що електорат цієї влади – населення України, яке не розуміє причинно-наслідкових зв'язків в економіці та оцінює все лише за зовнішньою оболонкою та гарними гаслами. І та сама «Укрзалізниця» та її «акціонер» — усе це знають. Тому всі інвестиції та інновації спрямовуються до сегмента пасажирських перевезень, що генерує компанії збитки, але забезпечує рейтинги. Купуються нові вагони за 100 млрд грн, відкриваються нові маршрути, з'являються нові опції для пасажирів в онлайн-додатку. Бо в українських реаліях здоровий глузд – ніщо, рейтинг — все! 

А бізнес нехай якось сам викручується. Він уміє, і навіть готовий «поділитися». Звучать гасла — мовляв, годі нам торгувати сировиною, створюймо продукти переробки. Панове, а звідки така впевненість, що червоне світло перед поїздом із зерном автоматично перетвориться на зелене, якщо у цьому поїзді буде борошно, комбікорм та інші продукти? 

Польські фермери та переробники, і система взаємин, у якій польська влада захищає їхні інтереси та закриває ринки від чужої продукції — нікуди не подінуться. Те саме стосується й усіх інших суміжних країн, де влада захищає інтереси свого виробника, у тому числі виробника борошна та макаронів.

Результати соціологічного дослідження до Дня Незалежності засвідчили, що в головах українців існують непоєднувані речі. 69% українців упевнені, що найближчі 5 років на нашу країну чекає економічне зростання. При цьому 61% опитаних є прихильниками безплатної медицини, 57% — безоплатної вищої освіти, 57% розраховують на заборону продажу української землі іноземцям. 

Ось що хочу на все це сказати: першопричина всього, що відбувається в економіці країни, виключно в головах нашого українського виборця, у його нерозумінні основ економіки та у безвідповідальності за свій вибір. І поки в головах співгромадян буде повна каша, ми не зможемо навіть мріяти про рівень організації життя, який мають Польща та інші країни Європи. І, до речі, щодо заборони продажу землі іноземцям. Заради інтересу, покопайтеся в реєстрах і побачите, скільки зневірених аграріїв вирішили піти з бізнесу і продати землю. А якщо вам буде цікаво — то й кому вже відбувається продаж.

Українські виробники такі ж виборці, у їхніх головах такий самий вінегрет взаємозаперечних очікувань, що й у звичайного українця. Однак на відміну від електорату, який всіляко ублажають і плекають його омани та ілюзії, виробник розплачується за свої омани та ілюзії в буквальному значенні — своїми ресурсами та своїм майбутнім.