Західний кукурудзяний жук має дві шкідливі стадії розвитку — личинка та імаго. Личинки можуть шкодити лише тоді, якщо попереднього року на цьому полі росла кукурудза, в посіві якої самиці відклали яйця.
Основною причиною поширення жука є вирощування кукурудзи в повторних посівах (2 роки і більше) та в монокультурі, що продиктовано економічною складовою ведення господарства — кукурудза вважається «царицею полів» та завжди забезпечувала високу рентабельність вирощування, що зумовило суттєве її збільшення в структурі посівних площ.
Проблема посилюється, при монокультурі щільність популяції ЗКЖ (в т.ч. і личинок) збільшується, а з нею і шкідливість, і може завдавати економічних збитків вже на 2-3 рік вирощування кукурудзи. Крім того, жуки здатні мігрувати на значні відстані в пошуках більш соковитих посівів. Якщо декілька років тому цей шкідник був розповсюджений на західній частині України, то наразі діабротика доволі суттєво шкодить на Миколаївщині та поширений у всіх правобережних областях, є осередки поширення на Лівобережжі.
Запровадження карантинного режиму тягне наслідки та проблеми для господарств, як-от встановлення трикілометрової ізольованої зони навколо виявленого вогнища. У випадку встановлення ураження вантажу карантинними шкідниками здійснюється тотальне знищення, зокрема — фумігація (обробка газовими протруйниками), причому очікується 100% ефективність обробітку (знищення усіх груп шкідників).
Тому шкідливість західного кукурудзяного жука виходить далеко за межі біологічної втрати врожаю.
Джерело: www.bing.com
Виживання їх у період зимівлі залежить і від інших факторів — строків відкладання, глибини залягання в ґрунті, його вологості та способів обробітку. Рано відкладені яйця, що перебувають за температури понад -12⁰С близько 8 тижнів, погано перезимовують, як і відкладені пізно (перед настанням морозів).
Найкраще перезимовують яйця, які після відкладення перебували в умовах надпорогової температури 2 тижні. Достатня вологість ґрунту, вкритого рослинними рештками і снігом взимку, забезпечує перезимівлю 60-80% яєць. При цьому в поверхневому шарі ґрунту (до 5 см) їх загибель становить 30%, на глибині 10 см — 25%, а на глибині 15 см — 20%. Інактивація яєць, що перезимували, і відновлення ембріонального розвитку відбувається, коли ґрунт прогріється до +12⁰С і більше, зазвичай цей строк співпадає з посівом кукурудзи.
Розвиток личинок Diabrotica virgifera virgifera Le Conte відбувається в ґрунті в 3-х віках. Відродження личинок з яйця починається за прогрівання ґрунту до +12⁰С — зазвичай з появою сходів і активного росту коренів кукурудзи з середини травня і триває до кінця липня. Після виходу з яйця личинки повинні відшукати корінці кукурудзи для живлення за виділеннями CO2 (процес респірації- дихання), протягом 24 годин, інакше загинуть. Личинки можуть рухатися в ґрунті на відстань 30-60 см (максимально — 1 м) у пошуках коріння. Тривалість розвитку личинки залежить насамперед від температурних умов. Оптимальною для них температурою є +22⁰С, за якої розвиток їх триває 20-30 днів. За температури ґрунту +12⁰С личинка розвивається приблизно 40 днів, +16⁰С — 25, +29⁰С — 15 днів. Завершивши живлення, личинки влаштовують у поверхневому шарі ґрунту (5-10 см) колисочки, в яких і перетворюються на лялечок, а потім на імаго.
Личинки обгризають корінці молодих рослин ззовні або перегризають їх, вгризаються в паренхіму товстих коренів, іноді й у підземну частину стебел, вигризаючи в них ходи. Пошкоджені корені відмирають, рослини в′януть, вилягають, вигинаючись у вигляді «гусячої шиї», і не формують качани чи гинуть. Вилягання і відмирання спостерігається за пошкодження понад 50% коренів у рослин. Такої шкоди за даними різних авторів і залежно від зволоженості ґрунту завдають личинки за чисельності понад 25 екз./м². Крім того, повне знищення одного ярусу коренів тягне за собою зниження урожайності на 15-17%. Також пошкоджене коріння — це ворота для проникнення збудників кореневих гнилей.
Імаго шкідника для живлення віддають перевагу кукурудзі, пошкоджуючи пиляки на волоті, нитки приймочок маточок качанів, зерно в фазу молочної стиглості на верхівках качана і під обгорткою та іноді вигризаючи паренхіму між жилками листків. Крім кукурудзи, імаго здатні живитися пиляками та листками інших злакових (тонконогових) рослин, вигризати вміст квітки і паренхіму листків гарбузових (огірки, гарбузи, кабачки, патисони тощо), бобових, особливо сої, айстрових (соняшник) культур, у зв′язку з чим вони є обмеженими поліфагами.
Боротьба з західним кукурудзяним жуком досить — складна справа, адже шкідник має складну біологію. Імаго починають відроджуватись в кінці червня, і проходить цей процес неодночасно, масовий літ спостерігається з середини липня по кінець серпня. Яйцекладка починається через 14 днів після появи самиць, тобто приблизно через 20 днів після строку появи самців, що можна відслідкувати з допомогою феромонних пасток.
Візуальне виявлення імаго західного кукурудзяного жука у посівах кукурудзи здійснюють за періодичних обстежень у період від викидання кукурудзою волотей до воскової стиглості через кожних 7-10 днів.
За даними американських дослідників, хімічна боротьба з імаго економічно доцільна за виявлення 1,5 екз./рослину в посівах кукурудзи в повторному посіві 0,5-1 екз./рослину в перший рік вирощування. Зважаючи на те, що імаго західного кукурудзяного жука досить часто додатково живиться на гарбузових культурах, бобових (особливо сої), а також соняшнику, виїдаючи вміст квіток у них та пошкоджуючи листя, виявлення його на цих культурах проводиться аналогічно до обстежень на кукурудзі в липні-серпні.
З одного боку — потрібно дочекатися масової появи шкідника, але цей строк доволі розтягнутий, з іншого — максимально зменшити кількість відкладених яєць, щоб зменшити запас личинок у ґрунті на наступний рік, якщо планується посів кукурудзи. Але період яйцекладки теж починається дещо пізніше. Як уже згадувалося, яйцекладка відбувається вночі. Розпочинається з середини липня і масово відбувається в серпні, продовжуючись і у вересні за температури в межах +18⁰С... +26⁰С. Кількість відкладених яєць залежить від суми ефективних температур (СЕТ вище 12,7⁰С). Так, за суми 599⁰С самиці зазвичай відкладають 10% яєць, а за суми 960⁰С — 95%. Найбільша кількість відкладених яєць припадає на серпень. Яйця відкладаються у скупченнях по 50-80 штук, проникаючи в ґрунт біля рослини. 75% — у період з 30 по 35 день від появи самиць, під час чого вони періодично повертаються до живлення. Глибина відкладання яєць залежить від щільності ґрунту і його вологості. На сухих щільних ґрунтах основна маса їх зосереджена на глибині до 15 см. Якщо під впливом високих температур ґрунт розтріскується, то глибина відкладання яєць збільшується. На добре зволожених ґрунтах (поля зрошення) близько 80% яєць розміщено на глибині 40-50 см. Одна самиця здатна відкладає зазвичай 300-400 яєць (максимально — 1000). А якщо врахувати ще й здатність шкідника до міграції на тривалі відстані, тоді поставлене завдання стає ще важчим.
Також шкідник змінює свою поведінку і протягом доби. Шкідник більш активний в темну пору доби, але активності та міграція мають 2 піки — одразу після світанку та перед заходом сонця. Тому найдоцільніше боротися зі шкідником на ранніх стадіях, зокрема, на стадії личинки.
Компанія FMC презентує на ринок України інноваційний метод для боротьби зі шкідниками — внесення пестицидів у пінній формуляції безпосередньо в рядок. Метод системний і включає додаткову установку, яка прикріплюється на будь-яку наявну в господарстві сівалку, а також сам пестицид з пінною формуляцією. Першим продуктом, який матимуть змогу в такий спосіб вносити українські аграрії, стане інсектицид БРІГЕЙД (біфентрин, 192 г/л) — для контролю діабротики та інших ґрунтових шкідників. На відміну від інших способів внесення та форм препаратів, 3RIVE 3D забезпечує застосування пестицидів безпосередньо у рядку, тому препарат використовується:
Вікторія Балас, керівниця проєкту 3RIVE 3D® компанії FMC