Сіємо сою з інокулянтом: підрахунок витрат і ефективності

23 березня 2023, 06:39 3417

В умовах складного 2022 року соя увійшла до тих культур, що залишилися рентабельними навіть за досить низької закупівельної ціни.

Зараз частина виробників стверджують, що інокуляцію не потрібно проводити, оскільки бульбочки на коренях рослин сої вже утворюються і без неї. Про це говорять і деякі експерти з посиланням на досвід окремих американських фермерів, які інокуляцію проводять раз на 2-3 роки.

Для розуміння ситуації потрібно більш конкретно розглянути технологію живлення сої. У США сорти сої формують урожайність за рахунок азотфіксації лише на 50-60%. Середня врожайність культури там становить 3 т/га, тобто з огляду на те, що на формування однієї тонни насіння сої потрібно 70-90 кг азоту, для такого урожаю необхідно 210-270 кг нітрогену. З них 100-160 кг вноситься з мінеральними добривами. Водночас у Бразилії сорти сої формують середню врожайність 5 т/га на понад 80% за рахунок азотфіксації, лише 0,7 т отримується завдяки внесенню мінеральних добрив, а це 50-65 кг/га.

В Україні середня урожайність сої становить 2,3 т/га. За нашими дослідженнями, за умови достатнього зволоження можна отримати урожайність на рівні 2,5 т/га без внесення мінеральних добрив лише за рахунок азотфіксації. Прибавка від застосування інокулянту в умовах України становить 200-600 кг насіння сої на гектар. За найменшої закупівельної ціни у 300 $/га це складає 60-180 $/га. Витрати на інокуляцію покриваються ефектом від її застосування, адже вартість інокулянту становить від 5 $/га.

Зафіксувати прибавку в 200 кг/га, на жаль, більшість господарів не мають змоги. Таку оцінку не можна зробити візуально, а відсутність закладеного контролю взагалі нівелює твердження про ефективність продукту.

Стратегію живлення культури кожен господар має обрати сам, виходячи з наявних ресурсів. Максимальний ефект можна отримати, на нашу думку, вдало поєднавши мінеральне живлення з інокуляцією. Адже весь азот, що фіксується бактеріями у бульбочці, поступає одразу в цитоплазму рослин, тому азотфіксація є не лише найбільш екологічним способом забезпечення рослин азотом, а й найбільш ефективним з погляду транспортування до рослини!

Незалежно від того, проводилася інокуляція чи ні, після декількох років вирощування сої в ґрунті формуються численні популяції Bradyrhizobium.

Більшість ґрунтових аборигенних ризобій мають невисоку ефективність, тому, утворюючи бульбочки на коренях сої, вони не забезпечують реалізацію потенціалу культури повною мірою. В літературі є багато даних, що бульбочкові бактерії, які потрапляють у ґрунт з інокулянтом, уже на третій рік не виділяються з бульбочок сої.

Ситуація виглядає наступним чином: у перший рік інокуляція забезпечує понад 80% утворення бульбочок, а на другий рік цей показник може становити лише 20% бульбочок від усієї кількості.

На виживання брадіризобій у ґрунті впливає ряд факторів. Наприклад, чисельність популяції при рН 7 становила більше тисячі клітин на один грам ґрунту, при рН 5,8 — менше 100 клітин. На виживання бульбочкових бактерій у ґрунті також впливає температурний режим, зволоженість та забезпечення ґрунту органічною речовиною. Успіх інокуляції залежить від конкурентоздатності ризобій у кореневій зоні рослин та характеризується здатністю одного або декількох штамів проникати в корені та утворювати бульбочки в присутності місцевої популяції ризобій.

Повної конкуренції вдається досягнути лише за умови, що бактерії з інокулянту рівномірно розподілені в ґрунті кореневої зони, проте через незначну рухомість бактерій у ґрунті вони забезпечують утворення бульбочок у базальній частині кореня та на бокових, але не більше за 8-10 см від насінини. Основна маса бульбочок формується в шарі 0-20 см, тобто бульбочки на бічних коренях утворюються завдяки місцевим популяціям або ж при повторному посіві сої завдяки бактеріям, що потрапили в ґрунт із бульбочок інокульованої сої.

До фази цвітіння азотфіксація у рослин сої проходить лише на головному корені, потім підключаються бульбочки на периферійному корінні, а вклад бульбочок, що утворилися в базальній частині кореня, в загальну азотфіксацію поступово зменшується. В кінці «сезону азотфіксації» їхня частка становить 20%. Найбільшу кількість азоту в кінці вегетації фіксують бульбочки на периферійному корінні.

Ймовірно, більшого ефекту від інокуляції можна досягти, якщо проводити зміну препаратів, що мають інші штами брадіризобіум (не плутати з іншою препаративною формою), або ж використовувати поліштамові продукти.

Бактерії в бульбочці диференціюються в азотфіксуючі бактероїди. Проте це відбувається лише з їх невеликою частиною. Більшість із них залишається в бульбочці й після її відмирання переходить у ґрунт. Тобто бульбочка, крім азотфіксації, виконує функцію зберігання бактерій, такий собі «природний сейф». Фактично бульбочки для ризобій є «домом», екологічною нішею, в якій проходить частина їхнього життя. Бактероїди активно фіксують азот, і після старіння бульбочки в результаті автолізу гинуть.

Подальше життя в ґрунті отримує лише незначна кількість бактерій, що не брала участь у азотфіксації, а зберігалася в «природному сейфі».

Соя — культура, що потребує значної кількості азоту для формування врожаю. Саме тому, за нашими спостереженнями та на думку багатьох дослідників, вона не залишає значної кількості азоту для наступної культури у сівозміні. Здебільшого це азот, що міститься в післяжнивних рештках, коренях та відмерлих бульбочках. Кожного разу, коли ми висіваємо сою з використанням інокулянту, ми збільшуємо щільність популяції більш активних бульбочкових бактерій у ґрунті, які формують значну частину бульбочок на периферійних коренях. Цим ми не лише впливаємо на величину та якість урожаю, а й на кількість азоту, що залишається для наступних культур у сівозміні.