Кожна культура має свої вимоги до мікроелементів: до прикладу, соняшник — знаний «борофіл», а кукурудза — «цинкофіл», і вони потребують цих елементів протягом вегетації, особливо у критичні фенофази. Порівняно із макроелементами, азотом, фосфором і калієм, мікроелементи B і Zn споживаються у невеликих кількостях — від 300-500 г/га, однак їхню фізіологічну роль у формуванні врожайності та поліпшені її якості не можна недооцінювати. Так, бор на соняшнику забезпечує ріст меристемних (твірних) тканин, закладання і запліднення плодоносних квіток, стимулює ріст пилкових трубок до яйцеклітин, активізує синтез і транспорт вуглеводів із листків до органів плодоношення, сприяє засвоєнню і переміщенню кальцію від кореневої системи до інших органів і підвищує стресостійкість. А цинк на кукурудзі активує ферментативні процеси, бере участь у продукуванні хлорофілу, позитивно впливає на закладання качанів, на метаболізм вуглеводів (крохмалю), на засвоєння фосфатів і синтез протеїнів, є кофактором синтезу фітогормону ауксину. Цинк також покращує запліднення качанів, підвищує стійкість до посухи та інших несприятливих факторів та посилює стійкість кукурудзи до патогенів.