Трюфелі можна знайти у дубових, дубово-грабових лісах та й навіть у розріджених лісових насадженнях на вапнякових ґрунтах. Вони знаходяться під землею (до 30 см), найчастіше поодинці, а буває — групами по 2-7 плодових тіл.
Ці гриби досить складно збирати, для «полювання» на них потрібна тривала підготовка. Досить розповсюдженим методом пошуку земляних грибів є залучення до цього процесу диких свиней, чутливих до їхнього запаху. Дехто замість свиней використовує спеціально навчених собак. Але буває, що тварини-помічники взагалі не потрібні, адже над місцем, де в землі росте трюфель, рояться незвичайні мухи жовтого кольору.
Клубні трюфелів треба обережно виймати з коріння дерев так, щоб не пошкодити.
Всього існує дев’ять видів трюфелів. Українські, так само, як французькі, італійські та швейцарські, цінуються найбільше. Закарпаття та Карпати — головні місця, в лісах яких можна знайти білий (істрійський) трюфель. Ще родовища цих грибів знаходяться на Вінниччині й Київщині.
Крім білих трюфелів, в Україні зрідка трапляються ще й чорні, але люди про це не знають. Через це досить часто трапляється, що селяни, знаходячи їх, або викидають, або згодовують домашній худобі.
«N. B.!» В Україні годують свиней трюфелями за тисячі доларів
Але це не єдина проблема ніші, адже легально продавати зібрані в лісах українських сіл трюфелі не можна — їх занесено до Червоної книги. В законодавстві нічого не вказано про можливість промислового вирощування трюфелів, тобто ця золота жила для України закрита.
Через відсутність законодавчої бази очікувано активізувався чорний ринок. Крім того, в лісах «полює» близько 20 професійних трюфелістів, а також існує близько десятка ферм, які готуються вирощувати ці гриби, як тільки з’явиться легальна можливість.
Це досить вигідний бізнес, адже розповсюджений в Україні білий трюфель більш рідкісний і цінний, ніж найближчий його родич — чорний трюфель. Так, цього року тосканські трюфелі продаються за €4 тис./кг, що вдвічі дорожче, ніж в 2006 р. Ціна ж на трюфелі Альба з північної провінції П'ємонт, які називають «білими діамантами», може доходити до €7,5 тис./кг.
Українські трюфелі сьогодні продають «вчорну» через посередників — Словаччину, Польщу та Угорщину. Вже звідти товар надходить до Італії, Росії, Британії, Ізраїлю та Канади, тепер — під європейськими брендами. Можна, звичайно, провозити товар через кордон самостійно, але якщо ціна за партію перевищує €40 тис., половина відходить у кишені митників.
У самій Україні ціна на трюфелі також непогана — у Києві, Одесі та Львові ресторатори купують їх від 4 тис. грн/кг. Для цього існує ціла схема: постачальники імпортують невеличку партію французьких грибів та змішують з українськими. Отриману значно більшу партію продають в ресторани.
Зміни до законодавства щодо вирощування трюфелів для промислу очікуються найближчим часом, хоча все не так просто: подібне фермерство — справа трудомістка та довготривала. Вирощування трюфелів на фермі виглядатиме наступним чином: жолуді з-під дубів, де росли трюфелі, збиратимуть та висіватимуть у інший ґрунт, змішуючи з ґрунтом із місць, де росли гриби. Спори додаватимуть у їжу свиням, і потім, коли продукт проходитиме через травну систему свиней, гній вноситимуть у нові посадки. Таким чином, земля зі спорами трюфелів переплітатиметься з молодими деревами й утворюватиметься плодове тіло гриба. Можна, звичайно, використовувати за можливості більш сучасні методи — спеціальні препарати, в яких уже є спори трюфелів. Подібний посадковий матеріал є у Франції за ціною понад €2 тис./кг, а також в Україні — за 700-800 грн/л. Одного літру достатньо, щоб засіяти близько га.
Для того щоб зібрати перший врожай трюфелів, зачекати треба буде 6 років, стабільно ж плодоносити земля почне лише через 25-30 років. 1 га плантації дасть до 15 кг грибів. Мікоризації піддаються практично всі рослини, окрім христоцвітих (оскільки вони виділяють токсичні для мікоризи речовини). Завдяки мікоризації рослина збільшить свою кореневу систему у 2 рази. Як показує практичний досвід виробників трюфелів, найбільш придатними для мікоризації є горіхоплідні дерева — ліщина, волоський горіх тощо. За рахунок інтегрованої системи зрошення перші трюфелі у інтенсивних горіхових садах можна отримати уже на 5-й рік після інокуляції.
Кожного року врожай цих грибів може бути різним, і хоча кращі трюфелі матимуть найвищу ціну, в роки поганого врожаю ціна може злетіти в два-три рази. За короткий осінній сезон швидков’янучі трюфелі розкуповують досить швидко, влаштовуються справжні перегони за найсвіжішими грибами. Поціновувачі спеціально з’їжджаються до Італії чи Франції, аби насолодитися рідкісним делікатесом, поки він не втратив унікальний смак.
AgroPortal.ua за матеріалами Agravery