В Україні за час війни відкрилось 70 нових виноробних підприємств
Повернення до витоків: як подружжя зі Львівщини відроджує виноробні традиції предків
09 листопада 2025, 05:48 120
Сьогодні українські виноградарі та винороби відзначають своє професійне свято — День виноградарів, виноробів і садівників України. Воно відзначається з 2020 року і традиційно припадає на другу неділю листопада, символізуючи роль цієї галузі у розвитку аграрної культури.
З часів незалежності українське виноробство пройшло шлях трансформації від занепаду до повернення втрачених традицій. Яскравим тому прикладом є сімейна виноробня «Раковецька лоза» з невеликим виноградником неподалік Львова в селі Раковець.
Подружжя Ольги Черепанин та Миколи Хижка у 2015 році висадили близько 4 тис. саджанців винограду, які можна було потенційно виростити на Львівщині. Усі родичі були скептично налаштовані, адже культура не є типовою для регіону. Усі, окрім бабусі Миколи, адже вона, як ніхто, знала, що таке — робити вино.
«Її батьки також займалися виноградарством і виноробством у селі Нововасилівка на Миколаївщині, поблизу річки Інгулець. Після розкуркулення сім’ї вони більше не мали можливості розвивати цю справу. Та бабуся зберегла знання й любов до виноробства — до кінця життя вона сама робила вино. І коли вперше спробувала наше, то сказала, що воно смачніше за її. Для нас ця похвала стала найвищою відзнакою якості», — розповідає для AgroPortal.ua Микола Хижко.
Спершу подружжя планувало вирощувати саджанці, але ближче до 2019 року зрозуміли, що хочуть рухатися у бік виноробства.
«Ми почали знайомитися з виноробами, зокрема Богданом Павлієм. Поїхали до нього на Бакоту та трохи попрацювали на винограднику. Додому повернулися вже з чітким розумінням, що далі робити. У нас було більше столових сортів винограду, тому на півдні закупили технічний, і 2020 року відбувся перший реліз нашого вина», — зазначає Ольга.
Зараз виноградник «Раковецька лоза» на 30% складається із сортів столового винограду і 70% — технічного. «Є сорти, які у нас точно не будуть дозрівати, але з ними хочеться працювати — Одеський чорний або Каберне. Їх ми купуємо на півдні», — розповідає Микола.
За його словами, на Львівщині за сумою активних температур можуть дозрівати лише середні сорти. Добре себе показали білі сорти Дублянський та Соляріс. Піно Блан теж непогано, але його купажують. Із червоних — Піно Нуар та Регент. «На Регент ми покладаємо великі надії, адже це сорт, який у нас дозріває, і він дуже класний у вині», — додає Ольга Черепанин.
Та навіть ті сорти, які гарно себе показують, страждають від заморозків.
«Коли ми лише починали, виноград на зиму вкривали землею, щоб забезпечити добру перезимівлю. Так робили перші три роки. Тепер, із потеплінням, потреби в цьому немає. Ми перейшли на високий штамб, аби захистити лози від весняних приморозків», — зазначає вона.
Цього року в травні подружжю двічі доводилося обкурювати плантацію: купували солому, змочували її водою, розкладали по рядах і підпалювали, щоб підняти температуру на винограднику. Кажуть: метод старий, але дієвий. Єдине, потрібно на це більше людей, оскільки дим слід направляти, щоб він стелився в потрібному напрямку.
Сьогодні «Раковецька лоза» має трохи менше гектара під виноградом, але в планах — досадити 2,4 га, які вже взяті в оренду.
«Також хочемо зробити погріб і терасу для дегустацій. На це є попит. Але все впирається в гроші: закласти один гектар винограду коштує 20 тис. євро. Саме тому цю справу ми називаємо хобі, адже маємо працювати десь, щоб розвиватися на виноробні», — додає підприємиця.
На рік виноробня випускає 3500 пляшок. Зі свого винограду виходить до тисячі пляшок. У продажі широка лінійка вин, яка складається з 12 видів.
«У нас є білі, рожеві, червоні та оранжеві. Також пет-нати. Зараз молодь розуміє сухе вино і віддає йому перевагу, в той час як старше покоління досі споживає більш солодкі вина. Найкращими каналами для збуту є винні крамниці, фестивалі та ярмарки, власні соцмережі», — каже Ольга.
Подружжя декілька років поспіль відправляє свої вина на конкурс Ukraine Wine&Spirits Awards, де отримує високі відзнаки, чим вкотре підтверджує свою якість.
«Для нас пиття вина — це не про застілля, а про спілкування, культуру й спосіб провести час. Ми дивимося на це як на відродження культурного надбання. На Закарпатті виноробство активно розвивається. Регіон має визнану географічну приналежність і підтримку міжнародних організацій, зокрема ФАО. Завдяки цьому місцеві винороби досягли високого рівня і мають більше можливостей для розвитку. Хочеться, щоб у кожному регіоні формувалися такі спілки однодумців, тоді цей шлях буде легше пройти», — резюмує Ольга Черепанин.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua
