Роботи стають інструментом вирішення ключових проблем — дефіциту робочої сили, зростання витрат, потреби в точності та ефективності. Однак приклад нового японського робота для збирання полуниці демонструє парадокс галузі: технічний прогрес в аграрній робототехніці вже відбувся, але масове впровадження ще попереду.
Про це повідомляє Robotics & Automation News.
У Японії команда дослідників з Осацького міського університету створила автономного робота для збирання полуниці. Він поєднує у собі 3D-камери, штучний інтелект і автономну мобільну платформу. Система самостійно орієнтується у теплицях, визначає стиглі ягоди та обережно їх збирає. Управління здійснюється дистанційно через мобільний пристрій, що дає змогу керувати процесом з будь-якої точки.
За словами розробників, робот здатен працювати безперервно, суттєво знижуючи залежність від людської праці у вирощуванні однієї з найбільш трудомістких культур Японії. Ця розробка стала символом ширшої тенденції: робототехніка покликана не лише підвищити продуктивність, а й вирішити хронічні кадрові проблеми агросектору.
Слід зазначити, що роботи для збирання полуниці вже були розроблені іншими компаніями, зокрема Agrobot, і низкою європейських стартапів. Проте їх комерційне застосування залишається обмеженим. Причина — загальна закономірність аграрної галузі: навіть найпросунутіші технології стикаються з бар’єрами ринкового прийняття, тож технічні можливості часто випереджають готовність фермерів до їх використання.
Попри підвищену увагу до агроробототехніки, більшість стартапів у цій галузі перебувають на ранній стадії комерціалізації. Історії таких компаній як FarmWise, яка була змушена продати свої активи Taylor Farms, або Robotics Plus, яку придбала Yamaha, свідчать про іншу реальність ринку. Самостійно масштабуватись стартапи не здатні. Щоб вижити, їм доводиться інтегруватися у великі агропромислові структури, які мають налагоджені канали збуту, сервісну мережу та фінансову стабільність.
Сільськогосподарські роботи мають працювати в жорстких і динамічних умовах — на відкритому повітрі, у змінному кліматі, на різних типах ґрунтів. Крім того, вони повинні забезпечувати швидку окупність для агровиробників, які часто діють у жорстких бюджетних межах. Саме це пояснює, чому навіть добре розроблені системи, зокрема для таких спеціалізованих культур як полуниця, поки що не здобули широкого розповсюдження.
Попри всі складнощі, деякі компанії змогли закріпитися на ринку.
Часто увага зосереджується на роботах-збирачах, але найбільш впливовими технологіями в точному землеробстві залишаються ті, що менш видимі. Це GPS-навіговані трактори, платформи моніторингу ґрунту, системи управління змінними нормами внесення добрив. Їхня перевага — інтеграція в наявні процеси без потреби радикально змінювати агровиробництво.
Єлизавета Котенко, AgroPortal.ua за матеріалами Robotics & Automation News