Про це розповідає головний агроном ТОВ «Сані Гарден» (Кіровоградська обл.) Андрій Кузьмиченко, пише AgroTimes.

За його словами, у господарствах це проявляється дуже конкретно: «Навіть у Степу, де складно отримати насичене забарвлення плодів, Фуджі залишають у сортовій лінійці».

«Звичайно, ми у Степу ніколи не отримаємо того, чого досягає Чернівецька область та північ Італії, та й у Мелітополі такого не було. Верхівки Фуджі Фубракс краще забарвлені, але всередині у близько 30% плодів кольору не вистачає», — додає фахівець.

Попри це, від сорту не відмовляються — без нього не закривається ринкова пропозиція. Та сама логіка працює і з Галою: агроном може критично оцінювати її лежкість, але ринок вимагає саме її.

Андрій Кузьмиченко каже, що сад фактично перетворюється на портфель сортів, де кожен виконує свою роль: «Один дає обсяг, інший — ціну, третій — стабільність продажів. І далеко не всі з них однаково зручні у вирощуванні. До того ж інколи доводиться свідомо йти на компроміс із природними умовами зони, щоб залишатися в ринку».

Це змінює сам підхід до планування саду. Якщо раніше точкою відліку були ґрунт, клімат і технологія, то тепер до них додається ще один рівнозначний фактор — збут.

торговельний майданчик