Важливі складові успішного аграрного бізнесу

За вікном — красиві осінні пейзажі, а на душі — спокій від споглядання розсипів оранжевих гарбузів на городах, стиглих соняшників на полях і птахів, які викльовують з чорної землі залишки врожаю.

Дві години їзди — і ми в селі Андрушки на Житомирщині. Величезний прапор, що розвівається над зерносушарками елеватора, видно здалеку. Приємно, що нас чекали: чай з печивом, і в шлях — знайомитися з холдингом «Сігнет».

Продуманий підхід

«Сігнет» — з тих молодих компаній, які вдало стартували і впевнено розвиваються завдяки вмінню аналізувати зміни на ринку, вносити корективи у свої плани і диверсифікувати ризики. Спеціалізуючись на вирощуванні зернових культур, тут побудували сучасний елеватор, займаються молочним тваринництвом, в активі компанії — діючий цукровий завод.

У 2012 р. підприємство орендувало 36 тис. га в трьох областях під вирощування пшениці, кукурудзи, сої та цукрових буряків. Але незабаром від земель у Хмельницькій області довелося відмовитися. Зараз в активі компанії 25 тис. га у Житомирській та Вінницькій областях, близько 60% посівних площ яких займає кукурудза.

Поля засівають імпортним насінням: наприклад, соя — родом з Канади, а буряк — з Данії і Німеччини. «Ми орієнтувалися на американські технології по вирощуванню кукурудзи та сої. Серед насіння сої у нас немає аналогів, які могли б давати такі високі показники, — пояснює вибір генеральний директор холдингу Ігор Шилюк. — Нам ще багато належить зробити, перш ніж реалізувати в Україні передові світові практики з насінництва».

Легко переходячи з української на англійську, він відповідає на численні запитання місцевих бізнесменів та англомовних гостей.

Весь урожай кукурудзи, сої та пшениці експортується через трейдерів, туди ж в цьому році піде цукор. Холдинг розраховує на хороший урожай: з гектара — на 7,9 т пшениці, 2,6 т сої, 8,5 т кукурудзи і 50 т буряків.

У найближчі п'ять років інвестори підприємства планують розширити угіддя на 10-15 тис. га. Разом з тим, розширення переліку сільгоспкультур, як і їх переробка тут не планується. «Це вже інший бізнес, а я не люблю розпорошуватися на багато напрямків. Нам і на полях багато чого потрібно поліпшити», — констатує Ігор Шилюк.

Ще один напрям «Сігнет» — молочне тваринництво, яке в перші роки додало чимало проблем, адже поголів'я було розкидане по 17 селах. Зараз всі «рогаті» зібрані під одним дахом і кожна справно дає близько 7 тис. т молока на рік, що відправляється на переробку на завод «Рудь».

«Розумний» елеватор

Поки виходимо з офісу, з цікавістю розглядаємо фотографії на стінах: шлях елеватора від пустиря — до встановлення величезних потужностей. Елеватор запускали в дві черги: у 2013-му встановили зерносушарку і 20 тис. т потужностей зберігання, у 2014 році — другу сушарку і додатково 40 тис. т потужностей зберігання. Зараз елеватор може щодня приймати 5500 т зерна і відвантажувати в залізничні вагони 2200 т. Інвестиції в його будівництво склали близько $13,7 млн.

«Зерносховище багатофункціональне, — з гордістю розповідає директор елеватора Сергій Назаров, який брав участь у його проектуванні, будівництві та налагодженні. — Тут можна приймати, очищати і підсушувати зерно до потрібної вологості, одночасно приймаючи дві культури, а третю завантажуючи в вагони. Обслуговує процес всього кілька людей».

Поки ми бредемо по компактно облаштованій території, у ворота заїжджає зерновоз і на хвилину зупиняється «під автоматом», який бере пробу зерна. В цей час інша вантажівка зсипає кукурудзу у відсік і зерно під землею рухається до сушарок. Біля елеватора — величезні полімерні рукави. Таким чином, підприємство компенсує нестачу потужностей по зберіганню. «Тут може знаходитися до 80 тис. т зерна або силосу, — пояснює гендиректор. — Будівництво силосу і зберігання в ньому зерна нам обійшлася б в $100 інвестиції на т, а зберігання в мішках з навантаженням і вивантаженням — $5 на т».

А ми тим часом піднімаємося в сучасну лабораторію, де при нас проводять аналіз набраного з вантажівки зерна. Виявляється, лаборант повинен вміти однаково добре користуватися як дорогою технікою, так і звичайними ситечками. Весь процес перевірки займає до 15 хвилин: поки зерно з зерновоза потрапляє в зерносушарку, на елеваторі вже всі про нього знають.

Для полів — свої формули

Далі ми вирушаємо на поле, щоб встигнути застати кукурудзу, поки її не зібрали. До речі, 85% зерна, яке надходить на елеватор, вирощено на полях підприємства, частка давальницького становить 15%. «Подивіться наліво, — продовжує Ігор Шилюк. — Зараз там відбувається оранка і розпушування землі на 30 сантиметрів, ми готуємо землю під буряки». На полі праворуч від дороги проводяться ті ж роботи. Від гендиректора дізнаємося, що кожні три роки підприємство проводить аналіз ґрунтів, і за його результатами вносять добрива: безводний аміак, цинк, фосфор або калій.

Наступна зупинка — кукурудзяне поле. На ньому працює збиральна техніка і кількість високих стебел стрімко зменшується на наших очах. Сильний вітер і пил змушують застібнутися щільніше, а розповідь гендиректора — з подивом прислухатися. «Раз, два, три...», — рахує Ігор Шилюк ряди кукурудзи, перемножує число спочатку на кількість стебел, потім — на кількість качанів, на 200 (середня вага качана) — і видає нам цифру очікуваної врожайності з цього поля. Особливо недовірливі тихо перепитують у агронома, але той підтверджує: підрахунок вірний, 130-140 т. В цьому році кукурудзяні качани з не визрівають на кінчиках — результат літньої посухи.

Робота роботою, а обід за розкладом

Накриті столи очікують прямо серед поля: український борщ, вареники з різними начинками, пампушки з часником та узвар. «А нас так не годуєте», — говорить гендиректор кухарям в вишиванках. Ті ж у відповідь тільки посміхаються.

Чоловіки за столом розхвалюють страви і намагаються вирахувати, чому в різних регіонах пампушки відрізняються по розміру: від маленьких, розміром із тенісний м'ячик — до величезних, з долоньку. «Доводиться багато їздити по роботі, — пояснює один зі співрозмовників, менеджер по роботі з корпоративними клієнтами Europ Олексій Ляховський. — Сьогодні вивчаю, що відбувається за лаштунками «Сігнет», як працює компанія, які у неї перспективи. Керівництво компанії розглядає страхування посіву від погодних умов. Наші прогресивні фермери все частіше розглядають страхування не як здирство, а як фінансовий інструмент, можливість управляти ризиками».

На десерт нам запропонували... екскурсію на цукровий завод.

Бурякові ріки, цукрові береги

На відміну від новенького блискучого елеватора, заводу вже перевалило за 165 років. Разом з тим, щодня підприємство переробляє близько 2,5 т цукрових буряків. У минулому році завод виробив близько 26 тис. т білого порошку з 15,7% цукру на виході. У цьому році планується переробити близько 180 тис. т буряків, а вихід цукру підвищити до 16%. Готовий продукт третьої категорії реалізується в Україні. Невеликі партії були експортовані в Грузії два роки тому, в цьому році керівництво вже розглядає перспективу поставок за кордон.

Понад 95% буряків — урожай підприємства. Свій шлях коренеплоди починають з величезної ями, а потім підземними річками шумним потоком рухаються до цехів. Специфічний запах і перепади температури в приміщеннях не заважають гостям з цікавістю заглядати в усі чани, переходити по цехах і просити продемонструвати поетапно весь процес переробки буряку на білий порошок.

Скрізь чисто і в певному сенсі затишно, дверцята шафок розмальовані українською символікою, квітами і птахами. «Так, а як же інакше? Ми ж в Україні», — на мій кивок відповідає HR-директор Ольга Дядечка.

За її словами, компанія не тільки підтримує бойовий дух команди, але і активно працює в напрямках корпоративної відповідальності бізнесу, впроваджує соціально-освітні програми. Старшокласники на виробництвах — часті гості. На підприємстві вважають, що екскурсії допоможуть підліткам зробити більш усвідомлений вибір професії, таким чином, в майбутньому збільшиться кількість студентів, що працюють за отриманою у вузі спеціальністю.

«Хоча завод у нас старий, але кадри підтягуються молоді, лише у минулому сезоні залишилося працювати четверо молодих спеціалістів», — розповідає директор заводу Анатолій Манойленко. Ще недавно він сам працював на іншому заводі, який закрився. І тепер журиться, що з 192 «цукровиків» за останні 25 років залишилося працювати близько 30 заводів. «У цього підприємства хороша перспектива, — продовжує директор заводу. — Своя сировина робить його рентабельним. Будемо працювати».

Вважаючи цей напрям перспективним, інвестори «Сігнет» готові не просто «вичавлювати» з підприємства все, на що воно здатне, але і планують зайнятися його модернізацією. За попередніми розрахунками, необхідно близько $4-5 млн, $2 млн з них — на збільшення продуктивності і енергоефективності заводу, підвищення якості продукту. Гроші планується залучити частково підприємства, а також скористатися кредитом.

Враження та плани

Обмінюємося враженнями від поїздки, але найбільше радують прогнози гостей. «Я вражений тим, що побачив, — зізнається аспірант Стокгольмського університету Брайн Куїз, який вже кілька років вивчає аграрний сектор України. — Ваше сільське господарство змінюється дуже швидко, фермери почали вирощувати нові культури, вони не тільки застосовують зарубіжний досвід, але їм є чим поділитися з іноземними аграріями. Я впевнений, що з часом кількість зарубіжних інвесторів буде збільшуватися».

Більше спілкуватися з колегами, поділитися досвідом та перейняти щось нове завжди готові в ПП «Агрофірма «Дзвони». «Такі поїздки завжди корисні для розвитку. Адже у сільському господарстві дуже багато нюансів, про які можеш не знати, фермери зазнають нові технології і їх досвід дуже цінний, адже так можна уникнути помилок, працювати з більшою результативністю. Я отримала величезне задоволення від поїздки, а нові знання доведеться ще аналізувати», — говорить Марія Максимішин.

З цікавістю прислухається до розмови ще одного з учасників поїздки — Крістіана Губера, бізнесмена з Німеччини, який спеціалізується на вирощуванні птахів. В Україну він приїхав вперше і з конкретною бізнес-метою.

«У Німеччині існують деякі обмеження щодо укрупнення сільськогосподарських підприємств. Наше господарство вже досягло ліміту, зараз я шукаю можливості для розвитку бізнесу іншим шляхом — каже він. — Мої знайомі бізнесмени багато розповідали про вашу країну: одні вдало інвестували в сільське господарство, інші — купують сільгоспкультури. Мені цікавий не тільки ваш досвід по вирощуванню птахів, але і можливість поставок кормів».

Бізнесмен каже, що здивований професіоналізмом і відкритістю тутешніх аграріїв. Аналізуючи побачене, він планує розглянути більш широкий спектр напрямків співпраці. «Україна дуже цікава для інвестування, ви мені сьогодні це довели, — говорить Крістіан Губер. — Побільше показуйте свою країну інвесторам, давайте їм можливість самим переконатися в перспективності вкладень».

Лариса Степанушко, AgroPortal.ua