Україна — Індія: аграрна дорога в два кінці

Ну, привіт, Індія

Індія на сьогодні виділяється найвищим рівнем зростання економіки в світі. У 2015 р. приріст ВВП склав 7,4%, перевищивши $8 трлн. Країна займає третє місце в світі за розміром ВВП, перерахованим за паритетом купівельної спроможності. За оцінкою МВФ, частка Індії в світовому ВВП зросла до 7% і далі буде збільшуватися. Агропродукція становить 6,5% в загальному товарообігу.

У 2015 р. Індія імпортувала товарів і послуг на $432 млрд. Приріст іноземних інвестицій в Індію за цей період збільшився на 20%, а внутрішні вливання в економіку та розвиток інфраструктури зросли на 33%.

Обсяг іноземних інвестицій індійських компаній у минулому році склав більше $40 млрд. При зваженому підході, на частку інвестицій з Індії може претендувати й український бізнес. Зокрема, агропромисловий комплекс, у співпраці з яким індійські компанії не приховують свою зацікавленість.

Нагодувати Індію

Незважаючи на зростання економіки, кількість голодуючих в Індії в 4,5 рази більше населення України. Тому першочергове завдання для місцевого уряду — нагодувати людей. Індія виробляє більше 10% зернових в світі, в основному рис. Вся вироблена сільгосппродукція використовується для особистого споживання, а не на експорт.

За різними підрахунками, 40-80% індусів — вегетаріанці, а основа їх раціону — це бобові, яких в країні споживають більше 13 видів. Загальна потреба Індії в зернобобових культурах — таких як горох, нут, квасоля та сочевиця — близько 22,8 млн т щорічно. А до 2030 р. потреба в зернових культурах збільшиться до 32 млн т.

Самостійно країна вирощує 17 млн т, відповідно, щорічна потреба в імпорті — 5 млн т, які в основному імпортуються з Канади, Австралії та США.

«Українці до кінця не усвідомлюють, що якщо взяти хоча б 0,1% населення Індії, це вже буде 125 тис. чоловік. Українці мають ідеальні кліматичні умови і ґрунти, щоб вирощувати потрібну кількість бобових для потреб Індії. Чому б вам не зайнятися цим?», — задався питанням посол Республіки Індія в Україні Бхарти Манодж Кумара в ході круглого столу, який відбувся в п'ятницю, 16 вересня.

До речі, в поточному сезоні Україна зібрала рекордний за останні 20 років урожай гороху — більше 750 тис. т. Основна частка експортних відвантажень традиційно припала на індійський ринок — 65%. За 2015/16 МР Україна експортувала 226 тис. т гороху, майже половину обсягу з якого купила Індія.

Рам Данге, директор компанії Indrayani Overseas, яка працює на ринку України 17 років і 8 з них — експортує горох в Індію, спираючись на власний досвід, заявляє: зернобобові — це і джерело прибутку, і гарне рішення для диверсифікації ризиків в аграрному виробництві, і експортний потенціал — як в обсязі, так і в географії.

«Але аграріям варто врахувати, що вимоги до гороху в Індії досить високі. А конкуренція з боку Росії, яка також націлена на ринки Індії та Пакистану, зростає», — констатує він.

Збігаються інтереси сторін і в іншому продукті — соняшниковій олії: Україна може виробляти понад 11 млн т на рік, а Індія вже зараз споживає близько 4 млн т.

Перспектива поставки зернових, в тому числі пшениці — другої культури в Індії за обсягами вирощування та споживання, просто колосальна. Традиційні українські культури — пшениця, кукурудза та соняшник, в Індії користуються стабільним попитом і тенденцію до збільшення експорту.

Волею випадку, вперше за останні 10 років, в 2016 р. Україна почала постачати зерно до Індії. Через повінь Франція не змогла забезпечити обсяг поставок зерна в країну, і 240 тис. т експортувала Україна. Для індусів важливо і те, що ціни на французьке зерно вище, ніж на українське. Наприклад, французький ячмінь — на 18-20 $/т дорожче українського. За цінами з Україною може конкурувати хіба що Росія. А поборотися варто: навіть збільшивши в 2015 р. обсяг імпорту зернових культур на 46%, країна не вирішила проблеми голоду. Індія здатна викупити все наше експортне зерно. Додатковий бонус — Індія має намір скасувати 25%-й імпортний збір на пшеницю.

Виробляючи свою сільгосптехніку, Індія готова говорити і про постачання української — але із застереженням, що виробники врахують невеликі, порівняно з Україною, угіддя.

Крім того, Індія не проти спробувати й нетрадиційні для цього регіону продукти — сир і сметану. «В Індії не користуються популярністю кисломолочні продукти. Але, з огляду на втрату російського ринку, українські аграрії можуть запропонувати продукти Сходу, — радить Манодж Кумара Бхарти. — Я б рекомендував зосередитися на чотирьох великих містах, населення яких більше, ніж половина України, і провести грамотну рекламу, зробивши наголос на корисності продуктів і культурі споживання».

Плани України

М'яко кажучи, в Україні настільки захопилися європейським вектором, що перспективи бізнесу з Індією стали для більшості відкриттям.

«Я вражений перспективами співпраці, — каже народний депутат України, член парламентського Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Микола Кучер. — І хоча аграріям потрібно буде пристосовуватися до індійського ринку, налаштовувати виробництво на їх потреби та вимоги до якості, але прогнозовані результати того варті. Як показує досвід, після втрати російського ринку переорієнтація на ринки східних країн проходить дуже швидко і якісно. А законодавство у нас готове».

За 2015 р. товарообіг між країнами склав $1,89 млрд, зменшившись за два роки більше, ніж в півтора рази. З них $1,2 млрд — аграрна продукція. Зараз Індія на другому місці серед торгових партнерів України з країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

За словами заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Наталії Микольської — Торгового представника України, причина падіння показників — в нерозумінні регіону та неуважності в вивченні перспектив співпраці.

Україна-Індія

«Але це копійки в порівнянні з тим, скільки імпортує Індія з інших країн», — вважає заступник міністра. — У Мінекономіки планують «працювати поступово: спочатку налагодити контакт на урядовому рівні, а далі — почати працювати з бізнесом».

Структура експорту в 2016 р.

Структура імпорту 2016 р.

«Цифри експорту та імпорту — не найкращі, — додає Микольська. — Але вони й не можуть бути хорошими без налагоджених транспортних потоків, інвестицій і співпраці бізнесу». Зараз, за її словами, Україна відновила міжурядовий діалог, активно вивчає потреби та особливості ринку Індії, планує проведення засідання двосторонньої комісії.

На думку заступника міністра аграрної політики і продовольства України з питань європейської інтеграції Ольги Трофімцевої, Україні потрібно активізувати роботу з Індією в форматах business-to-business і government-to-government. «Зараз у світі практикується підписання двосторонніх угод як між країнами, так і між регіонами для спрощення ведення бізнесу. Якщо Індія може запропонувати конкретні кроки щодо спрощення поставок на її ринок того ж гороху або сочевиці, ми будемо раді це дізнатися та прискорити процес», — говорить вона.

У профільному міністерстві підрахували, що зараз Україна в основному є експортером сировинної продукції. «Але розвиток АПК і орієнтація на створення ланцюжка переробки дає впевненість в тому, що ситуація буде змінюватися. І якщо виробники бобових в Україні побачать потенціал, в тому числі експорту на ринок Індії, то можна буде говорити про постачання як сировини, так і переробленої продукції — консервованої, сушеної», — впевнена Ольга Трофімцева.

Перспективним напрямком співпраці вона вважає сферу насіння: Індія завозить насіння в Україні, місцеві фермери вирощують бобові й експортують їх назад. «АПК недарма називається комплексом, — стверджує заступник міністра. — Сюди можна підв'язати співпрацю в ІТ-технологіях і освіті, робити загальні консалтингові проекти, займатися племінною справою, біотехнологіями, ділитися прикладним досвідом в зрошенні. І це десята частина цікавих напрямків співпраці».

У регіонах не чекають

Поки чиновники налагоджують зв'язки, бізнесмени збільшують експорт в Індію і розширюють асортимент поставок.

Так, у Вінницькій області вже давно вивчили потреби та особливості ринку Індії, провели кілька круглих столів за участю посла Індії, налагодили прямі контакти з індійськими бізнесменами й частково відмовилися від послуг трейдерів. За останні десять років динаміка експортних поставок області в Індію зросла майже в 100 разів. У 2015 р. експорт склав $100 млн, 32% з яких у товарній структурі займають масла та жири — частка ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат».

«Наш комбінат експортує продукцію на всі континенти, в 60 країн світу. Але Індія посідає перше місце в структурі експорту», — розповів голова правління комбінату Дмитро Чаленко. Найбільш ефективна логістика для регіону — через Одеський і Южний порти: продукцію переправляють танкерами невеликими партіями в контейнерах.

Він упевнений, що для українських бізнесменів немає бар'єрів ні для налагодження ділових контактів з Індією, ні для збільшення обсягу продукції, що експортується і поставок нових товарів. «Здебільшого підприємства масложирової галузі України сертифіковані за європейськими стандартами, які Індія повністю визнає. І якщо у підприємства є сертифікати, то Індія розглядає його як потенційного партнера», — говорить бізнесмен.

У цьому році компанія планує експортувати 100 тис. т рафінованої олії та в подальшому ця цифра буде рости. У 2016-му вінницький комбінат почав поставляти шрот, далі — планують експортувати соєвий шрот і масло, а імпортувати — обладнання для галузі.

Активно шукає можливі точки дотику з Індією й Львівщина. Тут стратегічними вважають відразу два напрямки, розвиток яких взаємозалежний — туризм і сільське господарство. «Україна — як птах, одне її крило — це економіка, а інше — культура. Якщо одне крило не працює — птах не полетить, — говорить радник голови Львівської ОДА з питань міжнародного співробітництва Юрій Котик. — Щоб привести в Україну індійських бізнесменів, потрібно паралельно показувати їм нашу культуру, архітектуру, традиції, музику, кухню, шопінг».

На Львівщині вже проводилися свята індійської культури, в цьому році планується ще один. Але чи потраплять на неї індуси — під питанням. «Як Індії дружити з країною, в яку вона не може потрапити? Українець може відкрити туристичну візу в Індію навіть через Інтернет, в той же час, індуси не можуть до нас потрапити через візовий режим. Індійський турист залишає за час перебування $1,5-2 тис. Це колосальні гроші для бюджету», — каже Юрій Котик.

До речі, про цю проблему неодноразово згадував і індійський посол. «Наші бізнесмени стикаються з проблемами при отриманні української візи, — каже Бхарти Манодж Кумара. — Ми намагаємося врегулювати проблему з українським МЗС».

Що стосується АПК, то для Львівського регіону, який спеціалізується на вирощуванні кукурудзи, соняшнику та пшениці і має налагоджені ринки збуту, переорієнтація на вирощування популярних в Індії зернобобових культур дасть свої переваги: надійний ринок експорту, відпочинок для землі через зміну посівних культур. «Але на Західній Україні існує інша істотна проблема, пов'язана із зберіганням сільгосппродукції. Наш регіон, як і Івано-Франківщина та Закарпаття перебувають далеко від моря і є сенс побудувати локальні центри для зберігання продукції», — вважає Юрій Котик.

У той же час, багато регіонів України не настільки прогресивні в налагодженні бізнес-стосунків через відсутність інформації.

За словами генерального директора Українського клубу аграрного бізнесу Тараса Висоцького, через недостатню поінформованість фермерів про ринках їх продукція не завжди експортується з максимальною вигодою. «Основний акцент був в сторону ЄС. Але побачивши цифри, я розумію, що за всіма показниками Індія — це два-три Євросоюзи, і якщо ми активно попрацюємо три-чотири роки, то зможемо збільшувати ВВП не на 20-30%, а на 40-50% щорічно», — упевнений він.

Найбільш пріоритетними напрямками розвитку бізнесу АПК експерт назвав ринок міндобрив, постачання металу з Індії для оновлення парку зерновозів і модернізацію АПК ІТ-технологіями. «Можливостей багато. Але потрібно донести до фермерів про можливість експортувати в Індію з маржею 100-150%. Необхідно налагодити зв'язки, а для збільшення прибутковості важливо розвивати взаємні логістичні потоки», — вважає гендиректор УКАБ.

До речі, представники Індії також називають брак інформації однією з основних перешкод. «Так склалося, що Індію сприймають як бідну країну та існує якийсь внутрішній бар'єр для бізнесменів, — підкреслює Сувра Чакраборті, глава правління AMC Overseas (FZE). — Але не треба керуватися цим. В Індію інвестують світові бренди — Google, Pepsicola, Microsoft, MasterCard, ЄБРР. Саме ця Індія запрошує вас на розмову бізнесу».

А посол Індії говорить, що помітив, що в Україні існує думка, що Індія знаходиться дуже далеко.

«Насправді — це всього близько п'яти годин польоту. Ми готові організовувати бізнес-поїздки українських агровиробників, знайомити їх з Індією, показати існуючі канали імпорту, продукцію, яка нас цікавить, — каже Бхарти Манодж Кумара. — Я впевнений: розвивати бізнес в Індії досить легко. Українським бізнесменам всього лише потрібно трохи подумати й зосередитися. А ми — готові».

 Лариса Степанушко, AgroPortal.ua