Покоління Х vs Z в аграрному бізнесі. Хто? Кого? І навіщо?

23 вересня 2019, 07:00 3323

Хто більш ефективний в аграрному секторі: молоді та амбітні або досвідчені? Відповідь на це запитання шукали учасники Agri Generation Battle: X vs Z.

Головними тезами дискусії були питання залучення в село молоді, її підхід до роботи і трансформація агросектору в епоху цифрових технологій.

УРБАНІЗАЦІЯ І ДЕПОПУЛЯЦІЯ. ЯК ЗАЛУЧИТИ ПОКОЛІННЯ Z У СЕЛО?

Дмитро Огньов, засновник ФГ «Меринос-Захід»: Ми повинні показати, що фермерство — це не порок, і ним займаються не якісь обшарпанці. Це перспективний і прибутковий бізнес. На етапі університету треба дивитися, чи зможе працювати людина в сільському господарстві, всі інші умови ми можемо забезпечити.

Алекс Ліссітса, президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», генеральний директор ІМК: Залучити молодь у село — проблема не тільки України. Однак сьогодні питання в Україні полягає і в тому, щоб залучити молоді таланти в аграрний сектор.

Я не раз говорив, що в світі існує багато процедур, як відсортувати тих, хто абсолютно готовий до навчання в аграрному виші. Наприклад, в Німеччині перед тим, як йти вчитися в аграрний виш, потрібно рік відпрацювати на сільгосппідприємстві. Ті, хто не готовий працювати, відразу відсіваються. У нас в українській аграрній освіті серед студентів дуже багато людей, які в принципі там не мають бути. Вони потрапили в університети за залишковим принципом — або батьки порадили, або поблизу проживає, або нікуди не вступив і пішов у аграрний університет.

Але тенденція поступово змінюється, і це обнадіює.

Дмитро Скорняков, генеральний директор агрохолдингу HarvEast: Людей у село залучати не потрібно, оскільки відсоток сільського населення у нас — один із найбільших в Європі. Тут питання, кому що подобається.

Михайло Сербін, студент Одеського державного аграрного університету (ОДАУ): Гідна зарплата і відсоток від прибутку компанії можуть стати хорошою мотивацією для молоді працювати в аграрному секторі, тому що вони будуть почувати себе співучасниками бізнес-процесу.

Віолетта Індик, студентка Таврійського державного агротехнологічного університету (ТДАТУ): У кожному регіоні потрібно шукати якісь родзинки, по-іншому залучити молодь в село буде складно. Сільська молодь трохи простіше міської, тому задача проста — створити такі умови, щоб сільська молодь хотіла там залишатися. Нам важливо відчувати фундамент і наявність роботи.

Дар’я Єфанова, студентка Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП): Найголовніше — це впевненість у роботі, зарплаті та наявність інфраструктури. Село має бути розвинене. Все, що нам потрібно, — це досвід старших поколінь.

ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ АГРАРНОЇ ОСВІТИ І КЛЮЧОВІ КРОКИ ДЛЯ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Дмитро Скорняков, генеральний директор агрохолдингу HarvEast: Треба половину університетів закрити, а краще 2/3, а решта фінансувати краще. Нехай там буде нова техніка, викладачі, щоб агрокебети були в кожному університеті.

Дмитро Огньов, засновник ФГ «Меринос-Захід»: Ми, як підприємці, зобов'язані взяти участь у державній системі освіти. У технічній освіті — тотальний провал, а ПТУ — практично порожні. Ми готові на підставі цих закладів створити технічну базу і надати техніку для практики.

Алекс Ліссітса, президент УКАБ, генеральний директор ІМК: Люди, які сьогодні закінчують бакалаврат і йдуть вчитися далі, — не те що не відповідають світовим стандартам освіти, вони навіть не розуміють, де знаходяться в українському масштабі. Тому складається враження, що молоде покоління 4 роки поспіль ледарює, витрачає батьківські гроші, а потім під кінець починає думати, що робити далі.

Михайло Сербін, студент ОДАУ: Багато речей, яким навчають в університеті, не застосовні в реальних умовах. Тому доводиться вчитися самому і займатися більш практичними речами. Практики в університетах як такої дуже мало.

Віолетта Індик, студентка ТДАТУ: У нас в університеті працює дуальна система освіти. І на практиці мені попався ментор, який допоміг і направив у потрібне русло. Студентам потрібні ментори, які будуть задіяні в університетах.

Даря Єфанова, студентка НУБіП: При прийомі на роботу постійно запитують, що ти вмієш робити. Складно відповісти щось, якщо не було можливості практикуватися. Я працюю в лабораторії тільки тому, що просилася: спочатку в університеті, потім і в компанії. «Хочу, можу і буду» — завжди було принципом, який мені допомагає в усьому.

АГРАРНИЙ БІЗНЕС У ЦИФРОВУ ЕПОХУ

Дмитро Скорняков, генеральний директор агрохолдингу HarvEast: Якщо ще 5-10 років тому ми вчилися у Бразилії, Аргентини та Америки, то сьогодні до нас приїжджають за експертизою. Ніша ручного виробництва буде менше і дорожче, і все більше буде штучної їжі, але на ринку буде попит і на те, і на те.

Дмитро Огньов, засновник ФГ «Меринос-Захід»: Боротьба між старими принципами і новими трендами залишається. Але так, як ми живемо, — це вчорашній день. Світ змінюється настільки швидко, що ми не помітимо, як все перейдуть на цифрові технології. У нас є ресурси у вигляді землі та людей, і за допомогою цифрових технологій ми зможемо зробити колосальний ривок уперед.

Алекс Ліссітса, президент УКАБ, генеральний директор ІМК: Технології стають більш складними, є проблеми з кадрами, складно залучати молодь у села. Це глобальна проблема, де треба шукати нестандартні рішення. У тому числі й повної роботизації. Основний базис прогресу — це якісна освіта, з якої все починається.

Михайло Сербін, студент ОДАУ: Якщо ми не будемо застосовувати нові технології, які зараз є, може просто наступити голод, оскільки виробники не впораються з обсягами.

Віолетта Індик, студентка ТДАТУ: Для України та малого бізнесу високі технології все одно поки не замінять весь виробничий процес і людську працю. Потреба в людській праці й досі велика, тим більше роботів, які б збирали ягоди, ще не придумали.

Даря Єфанова, студентка НУБіП: Не всі погоджуються надавати дані фахівцям-агрономам і пускати для аналізу на свої поля. У селах навіть інтернету немає, не кажучи вже про високі технології.


Наталія Ключнікова, AgroPortal.ua