Бізнес в Україні: Що заважає іноземним інвесторам?
Більшість іноземців приваблюють родючі землі, менші, порівняно з Європою, податки, орендні ставки і зарплати. Ті інвестори, хто випробував на собі підступність заплутаного законодавства і нарешті здолав бюрократичні перипетії, в результаті воліють розвиватися плавно, крок за кроком, і роблять ставку на працьовитість і чесність кадрів.
AgroPortal.ua вдалося поспілкуватися з представниками бізнесу, а також експертами ринку та дізнатися, що саме заважає іноземцям вкладатися в українську економіку.
Штамм Морітц, ТОВ «Багва»
Я працюю в Україні вже дев'ятий рік. Починав з тваринництва — розводив корів і биків. Але цей напрямок бізнесу в Україні виявився зовсім невигідним. Тому я зайнявся вирощуванням сільськогосподарських культур — пшениці, кукурудзи, ріпаку. Потім зайнявся реалізацією на внутрішньому ринку. Посівна площа за ці роки особливо не змінилася — 1400 га. При всьому бажанні, починати щось зараз було б зовсім непросто: вартість оренди за кілька років, що я працюю в Україні, зросла, а вільних земель практично не залишилося. В Україні мене привабило те, що тут можна було відкрити свою справу, маючи невеликі інвестиції. Тут менші, ніж в Європі податки і зарплати, дешевше дизпаливо, а люди вміють добре працювати. Однак, варто зазначити, що якщо кілька років тому можна було заходити з $1,5 млн інвестицій, то зараз для відкриття такого ж господарства необхідно $2,5 млн.
Але набагато більшою проблемою для всіх інвесторів — як місцевих, так і іноземців, залишається корупція. Також не зовсім зрозуміло, на що використовуються гроші від податків. Якби вони використовувалися на розвиток місцевої інфраструктури, для інвесторів це стало б лише позитивним фактором.
Оксана Крячко, співзасновник ТОВ «Кищенці»
Основні засновники нашої компанії — голландці. Напевно, ризик у них в крові. Починали в 2001 р. з малого — оренди 1,5 тис. га землі під рослинництво. А далі рух «крок за кроком» у всіх питаннях: від інвестування і збільшення площі посівів, до системи бонусів і премій, і на кожному етапі — прогнози ризиків.
Але головним фактором подолання всіх перешкод і розвитку господарства я все ж вважаю кадри, згуртовану команду, в якій відносини побудовані на чесності та довірі. Нам довелося разом рости в професійному плані: вчилися, робили помилки, намагалися знайти відповідь на питання, яких були тисячі — пов'язані з імпортом, технологією вирощування, технікою і так далі. І без повної довіри ми б не розвивалися такими темпами. Цього року підприємству виповниться 15 років, а посівна площа збільшилася до 16 тис. га.
Іноземцям, які розмірковують над інвестуванням в Україну, я б порадила бути трохи ризикованими, готовими багато працювати на результат і здатними створити згуртовану команду. Це те, що допомогло нашій компанії подолати всі перешкоди.
Олександер Волтерс, директор ТОВ «Агро-Консалтинг АВ»
Корупція і правова незахищеність — ось з чим в першу чергу стикаються іноземні інвестори, які вирішили зайнятися бізнесом в Україні. Ще всюди спостерігається така тенденція: у кого вище положення в структурі влади, хто має більше зв'язків — той може швидше вирішити всі питання.
Плануючи свій бізнес, я не міг навіть припустити, наскільки глибоко бюрократія проникла в усі сфери життєдіяльності. Серйозно гальмують бізнес проблеми з митницею, тривала і складна процедура отримання дозволу на будівництво, неможливість купити земельну ділянку під будівництво того ж ангара або офісу.
Але мені подобається Україна і українці. І на полі, і в офісі мене оточують хороші люди. З селами, з якими ми співпрацюємо, склалися міцні, ділові, а іноді і дружні відносини. А розвивати бізнес і досягати успіхів допомагає відкритість людей до спільного вирішення всіх проблем, спокійна сконцентрована робота.
Андрій Пастушенко, директор СТОВ «Дніпро»
Спілкуючись з багатьма іноземними інвесторами, я розумію, що більшість з них робить однакові помилки: вони намагаються будувати бізнес в Україні, застосовуючи свій, іноземний досвід. Це стосується всіх аспектів — і інвестування, і розвитку або впровадження технологій. Вони не враховують специфіку України і ментальність українців, особливості законодавства, клімату і так далі. Найбільшою перепоною я назвав би бюрократичну систему, бажання представників контролюючих органів вирішувати питання не в рамках законів. Тут у нас позиція проста і принципова: ми діємо тільки в рамках законодавства.
Щоб іноземцю зрозуміти Україну, потрібно хоча б півроку пожити тут, а потім — або самому вести справи, або знайти людину, якій будеш повністю довіряти.
І все ж, в Україні можна розвивати бізнес. Ми зробили ставку на технології. Спеціалізуючись на тваринництві, наше підприємство в технологічному плані розвивалося дуже швидко. Ми змінили технології роботи, завдяки фінансовим потокам перейшли на сучасну якісну техніку, інвестували в сучасні технології. Скорочення колективу провели за схемою: обов'язки розподіляються, а зарплата збільшується; частина співробітників перевели на погодинну оплату роботи. Люди не переробляють, але мають велику фінансову мотивацію. Підбираючи кадри, віддаємо перевагу тим, у кого «вогник» в очах.
У такий нестабільний час я не вважаю за необхідне залучати великі інвестиції і робити великі стрибки — занадто великі ризики, занадто складно спрогнозувати результат. Тому ми робимо кроки в рамках оборотних коштів. Як результат всіх цих факторів — за останні пару років господарство збільшило поголів'я великої рогатої худоби більше, ніж в два рази.
Нік Піацца, фінансист та банкір, генеральний директор SP Аdvisors
За весь час, що я перебуваю в Україні, місцевий бізнес виживав і був успішним всупереч політикам, а не завдяки їм. Думаю, що більшість успіхів в українському агросекторі належить незломленому духу українських бізнесменів, які завжди знаходили креативні оперативні рішення на турбулентному ринку. Розвиток українського агросектору останні десять років, свідками якого ми були, не можна назвати ніяк інакше, окрім неймовірного. І ми повинні пам'ятати, що більшості зі списку ТОП-10 найбільших агрокомпаній України менше десяти років.
Інвестори, які приходять в Україну, стикаються з багатьма ризиками, але більшість з них — загальні для України, не стосуються виключно агрокомпаній. Я говорю про корупцію, відсутність сучасної робочої банківської системи, жорсткий контроль над рухом грошових коштів, який обмежує можливість іноземних інвесторів вивести легально отриманий прибуток з країни.
І головна помилка, яку я бачив з боку іноземних бізнесменів, — це їх впевненість в тому, що вони зможуть працювати поза сформованою українською системою. З цієї причини багато хто з них не приділяв достатньо уваги нюансам специфіки місцевого бізнесу.
У той же час, Україна залишається привабливою для інвесторів. На мою думку, справа в стратегічному потенціалі України стати найбільшим виробником протеїнових продуктів в світі — будь це зерно або дорожча продукція тваринництва. Зараз Україна виробляє близько 60 млн т зернових на рік, і більшість експертів вважає, що країна може підвищити ефективність в цьому секторі. В результаті, в найближчі 5-10 років врожайність може досягти позначки 100 млн т.
Олександр Паращій, керівник аналітичного департаменту компанії Concorde Capital
Інвестори завжди прораховують ризики і вигоду. Найбільш привабливі риси українського агросектора — це низький стартовий капітал (відносно низька плата за вхід) і швидка окупність інвестицій, пов'язана з високою якістю землі, дешевою робочою силою і невисокими витратами на оренду.
Але в той же час, іноземні інвестори стикаються з неможливістю оформити право власності на землю. Це великий ризик для них, який створює ілюзію незахищеності і відштовхує багатьох потенційних інвесторів. Внутрішній інвестор, який знайомий з правилами гри на ринку, цей ризик не вважає таким істотним. Основна проблема для нього — це доступ до фінансування. Непередбачуваність податкової політики — це ризик для всіх інвесторів.
Олег Устенко, економіст, виконавчий директор Міжнародного Фонду Блейзера
Існує дві групи причин, через які іноземний бізнес не дуже активно інвестує в економіку України. Перша група — системна. Вона впливає на всі галузі економіки і залежить від економічної ситуації в країні, якості макроекономічного та інвестиційного клімату, від якості судової системи і адміністративних бар'єрів, іміджу країни і рівня корупції.
Друга група — це фактори, що впливають безпосередньо на український аграрний бізнес. Вони ставлять сільське господарство в менш конкурентні умови в порівнянні з аграрним бізнесом інших регіонів. Адже велика частина сільськогосподарських підприємств і бізнесів у багатьох країнах є дотованою. В Україні фактично немає такого роду підтримки, вітчизняні підприємства повинні конкурувати з тими, хто знаходиться в набагато кращих умовах. Цей фактор не тільки ускладнює конкуренцію, але і негативно впливає на сприйняття українського сільського господарства з боку потенційних інвесторів — іноземців.
Відштовхує бізнесменів і рівень популізму. Наприклад, заяви про зміну політики держави по відношенню до сільгосппідприємств, або про те, що потрібно прибрати великі підприємства, залишивши середні і малі, що спотворює загальні економічні принципи, порушує закони ринку. Інвесторів можуть налякати і тимчасова проблема з експортом української продукції, складності з ветеринарними перевірками.
В цілому можна сказати, що рівень ризику в українській економіці може не відповідати рівню прибутковості. Багато інвесторів, маючи можливість обирати країну для вкладення інвестицій, віддадуть перевагу регіону з більш якісним інвестиційним кліматом, ніж в Україні. Але в той же час існує група іноземних інвесторів, які жили або живуть в парадигмі, що ситуація може розвиватися на краще. І якщо вартість твоїх активів незначна і ти очікуєш позитивні зміни в країні — чому б не спробувати?
Лариса Степанушко, AgroPortal.ua