Влада тимчасових: Чому ДПЗКУ постійно штормить і коли наступить штиль?

Більше того, компанія постійно перебуває в зоні конфлікту між різними групами та інтересами впливу. Наразі на завершальному етапі знаходиться конкурс на керівника ДПЗКУ. Проте робота номінаційного комітету блокується, і призначення нового керівника корпорації, як і «Укрспирту», відкладається.

У той час, коли подальша доля компанії лишається невизначеною, держпідприємство має розгалужену елеваторну мережу, 55 філій, займається переробкою зерна, виконує експортні контракти. Їй також належать два портові термінали в Одесі та Миколаєві. Фонд держмайна неодноразово заявляв про необхідність її приватизації. Проте найбільш цікавою вона є лише для свого китайського партнера — корпорації ССЕС. Вартість компанії, зважаючи на неймовірні збитки та постійні корупційні скандали, навряд чи буде високою. Крім того, треба зважати на невиконання зобов’язань щодо кредиту перед китайською стороною, про що неодноразово повідомляли ЗМІ в попередні періоди. За 9 місяців 2017 року корпорація отримала 567,15 млн грн збитків.

Погодьтесь, це нонсенс — збитковий державний зернотрейдер (збитки за роки роботи досягають близько 10 млрд грн). Приватні компанії не мають «дармових» державних елеваторів і портових терміналів, але при цьому надзвичайно прибуткові і рентабельні. «З точки зору ефективності бізнесу, думаю, в ДПЗКУ є великі проблеми. Я не є прихильником держави в ролі власника — вважаю її неефективною», — ділиться своїми роздумами керівник аналітичного департаменту ProAgro Information Company Марія Колесник.

Легендарна корупція

Наразі відомо лише про неймовірну кількість кримінальних справ проти колишніх чиновників ДПЗКУ, яких звинувачують у розкраданні державних коштів.

«Історично ДПЗКУ застрягла в скандалах і корупції, це негативно впливає на імідж країни та галузі. Активи потрібно продати, компанію закрити, а винних у розкраданні коштів притягнути до кримінальної відповідальності», — вважає екс-міністр економічного розвитку та торгівлі Айварас Абрамавічус.

«Якщо будь-якого ангела поставити в корумповану систему, то він нічого не змінить, бо потрібен системний підхід до реформи ДПЗКУ. Для чого потрібна ДПЗКУ? Яку стратегічну функцію вона повинна виконувати? У нас є конкуренція на зерновому ринку, і це найбільш конкурентна галузь, яка сьогодні існує в країні. Завдяки конкуренції трейдерів виросло і виробництво зерна в Україні», — додає депутат аграрного комітету Андрій Вадатурський.

Про саму корпорацію серед агровиробників ходять легенди. Вона була створена в 2010 році на основі підприємств ДАК «Хліб України». «До 2012 року ДАК «Хліб України» рвали на шматки, банкрутували, компанія втратила багато активів. Там були непідйомні борги і проблеми з менеджментом. Елеватори забирали через банкротство, суборенду, управління. Через схеми підприємство йшло під укіс. Якщо ми хотіли щось зберегти — його треба було реформувати», — каже нардеп Іван Мірошніченко.

Говорити про ефективність управління ДПЗКУ не доводиться, бо в часи президентства Віктора Януковича та тодішнього керівництва Мінагропроду мільярдні суми податків виводилися на офшорні компанії. «Щорічні мільярдні збитки, втрачені близько $200 млн (вкрадено), сотні кримінальних проваджень, де до розслідування залучені всі наявні державні органи відповідної компетенції: НП, ГПУ, НАБУ, аудиторська служба, ДФС... — це все, чим може похвалитися державна компанія за всі роки свого існування», — прокоментував радник міністра внутрішніх справ України з питань корупції в АПК Михайло Апостол.

Він пояснює кілька простих схем, як кралися гроші. 2014 рік — ДПЗКУ через чотири невідомі офшорні компанії за кошти китайського кредиту закупила зерно, завантажила на кораблі, відправила покупцям, ті розрахувалися, але жодного долара на рахунки ДПЗКУ не надходило. Вкрадено ні багато ні мало $132 млн.

Інший епізод стосується страхової компанії «Гарант Престиж». На страхову компанію вивели 162 млн грн практично одним платежем, «переплутавши» ставку страхування. Компанія не отримала через таку випадковість жодних послуг і кошти не повернула. Або інший такий випадок: ДПЗКУ провела попередню оплату в сумі $40 млн іншій компанії, яка повинна була поставляти корпорації паливо для сушіння зерна на елеваторах одним платежем. Але виявилося , що ця компанія ніколи не торгувала паливом, більше того, у неї не було навіть заправки, автомобіля для перевезення палива, не кажучи вже про наявність нафтобази. Таких фактів можна навести багато. «Не помилюся, коли скажу, що корпорація продовжує все глибше занурюватися у кризу і рухається до дефолту. Є великі шанси, що $1,5 мільярдів позики доведеться повертати уряду, вірніше, нам з вами, шановні платники податків. Адже ДПЗКУ — це створений «попередниками» класичний корупційний зернотрейдер», — додав Михайло Апостол.

Загадкою є питання існування компанії «ДПЗКУ-МТС», що була створена в 2011 році. На її балансі була сільгосптехніка, про яку ніхто не згадує. Колишній керівник ДП Олександр Бавицький в своєму інтерв’ю в 2012 році одному з українських ЗМІ зазначав, що послугами компанії зі збору урожаю скористалося близько тисячі фермерських господарств. «ДПЗКУ-МТС» надавала послуги в частині збору та транспортування урожаю. У 2012 році, за словами Бавицького, «ДПЗКУ-МТС» мала найбільший парк техніки в Україні та Європі для надання комплексу послуг зі збору та транспортування урожаю. Мова йшла про близько 600 одиниць техніки. Компанія купувала техніку через лізингові компанії і не купувала їх напряму у виробників. Де зараз ця техніка — невідомо.

«Комбайни і машини не були прив’язані до корпорації. Там були залучені кошти російських банків, і ця вся історія пішла на покриття кредитів, які були в них взяті. Ці комбайни і машини відійшли до банків», — розповів Іван Мірошниченко. Проте питання притягнення до відповідальності за розкрадання державних коштів лишається відкритим.

«Я не розумію, чому правоохоронні органи не займаються діяльністю керівників підприємств, оскільки це прямі втрати держави. Корупція починається вже на етапі закупівлі зерна. НАБУ наразі займається вищими посадовими особами ДПЗКУ, а Нацполіція має проводити розслідування в регіонах. Я думаю, що найбільше зловживань по ДПЗКУ було в 2014 році. Тоді багато кораблів розвантажувалося в Туреччині, і валютна виручка не поверталася в Україну», — коментує депутат Вадим Івченко.

Приватизувати не можна залишити

Мірошніченко не приховує, що пропозицію щодо реформування ДАК «Хліб Україна» вперше виніс він. «Це мала бути державна корпорація, але вона мусила жити своїм життям, бути самоокупною, через якийсь час через IPO та стратегічне партнерство її треба було продати, щоб держава отримала гроші», — пояснив свою ідею депутат.

Проте в 2012-2013 рр. керівництво держави вирішило, що корпорація має бути державною. Міністром був Микола Присяжнюк. Саме в його часи тимчасово були введені квоти на експорт зерна, і зрозуміло, що штучним способом ДПЗКУ отримала квоту. Хтось хотів мати канали впливу на весь зерновий ринок і гратися з активами корпорації. «Свого часу в 2012 році уряд, який будував корумповані схеми для відмиву державних грошей, придумав ДПЗКУ, яка повинна була стати монопольним трейдером. Коли прийшла банда Януковича, то я тоді працював у компанії «Нібулон», нам запропонували бути монополістом з експорту. Ми відмовилися. Тому тодішня влада створила спочатку «Хліб Інвестбуд», а потім ДПЗКУ, ввела квоти на експорт зерна, на яких почала заробляти», — розповідає Вадатурський.

На його думку, державна компанія не може конкурувати з міжнародними трейдерами. Зараз влада продовжує утримувати корумповану кормушку, пояснюючи, що корпорацію не можна приватизувати через «китайський контракт». Проте скільки б контролюючих органів не було, але на ціні зерна, на перевезеннях, перевалці, зберіганні, списанні зерна можна заробляти мільйони гривень. Нормальний власник має битися за кожну копійку свого прибутку, тому керівник, який приходить в ДПЗКУ, він або не зможе працювати проти корупційних схем, або буде сам в цих схемах.

Фактор Китаю

Дуже важливе питання залишається за китайським кредитом. «Як експортер компанія відіграє важливу роль на експортному ринку України. Великі обсяги поставок забезпечуються переважно за рахунок китайських контрактів», — зазначила Марія Колесник.

Цього року розпочинається погашення тіла китайського кредиту разом із відсотками. Корпорація цього ніяк не потягне. Вартість активів компанії, без боргів, становить максимум $600-700 млн. Тому навіть продавши компанію китайцям, майже половину кредиту доведеться гасити державі.

«Структура контракту з Китаєм є складною, бо сам контракт прокитайський, він прописувався з усіма можливими і неможливими умовами захисту китайської сторони. ДПЗКУ в заставі, держгарантії виписані. Договір виписаний не на принципах і традиціях світових ринків», — пояснив народний депутат. Відповідно до умов договору, ДПЗКУ мала експортували з другого року дії кредитного договору 5 млн тонн зерна, але жодного року такої цифри не було досягнуто. Великих втрат ДПЗКУ зазнала через девальвацію національної валюти. Китайська сторона платила долари за експорт, уряд змушував їх конвертувати в гривню, щоб підтримати національну валюту, в результаті ДПЗКУ отримала збитки. Крім того, державна компанія має обмеження щодо фінансових інструментів. В 2016-2017 рр. у ДПЗКУ були проблеми з поверненням ПДВ. Зрозуміло, що в корпорації є велика фінансова дірка, а можливості залучення коштів немає.

Корабель без капітана

Державну продовольчо-зернову корпорацію вперше за її восьмирічний період існування очолює жінка. Ірина Марченко прийшла після роботи в компанії «Аванград», де тривалий час була на керівних посадах. На сайті компанії зазначено, що її місія: «Ми – обличчя України», а цінності – чесність, порядність, ефективність, професіоналізм, проте такі лозунги ніяк не впливають на результати роботи та репутацію корпорації. Чи вдасться їй вести переговори з китайською стороною, мінімізувати збитки, подолати корупційні схеми в компанії — покаже час.

На думку представника аграрного парламентського комітету Івана Мірошніченка, проблема керівництва ДПЗКУ криється у самому конкурсі. «На мою думку, Ірина Марченко взяла на себе відповідальність за управління корпорацією тимчасово. Конкурс вже на фінішній прямій. Затримка лише в номінаційній комісії. Багато питань є до самого конкурсу. Крім того, рішення комісії може бути заблоковане через суд», — прокоментував AgroPortal.ua депутат Іван Мірошніченко.

Йти на посаду голови правління в таку компанію більшість боїться, а на робочі місця дехто приходить з особистою охороною. Показовим є випадок з нападом на заступника керівника корпорації Олега Швеця. Його травмував молотком біля офісу компанії невідомий чоловік, якого одразу затримала поліція.

Реформа як вихід

Чи є вихід з ситуації, що склалася? «Оскільки держава виступила гарантом з цього кредиту, то вона змушена буде перезакрити борг ДПЗКУ, разом із великими штрафними санкціями перед китайцями. Тоді втратиться ексклюзивність умов контракту і компанію можна буде продати», — зазначив Михайло Апостол. Крім того, першим претендентом на приватизацію буде китайська корпорація ССЕС, якій ДПЗКУ винна гроші.

«ДПЗКУ треба давно приватизувати і забути. Всі учасники ринку розуміють, яка її роль. Корпорація часто заважає нормальному розвитку подій на ринку, бо вона вмотивована неекономічними і неринковими факторами. Жодні трейдери не борються за цю компанію, за неї борються групи впливу  з політичним забарвленням», — додав Іван Мірошниченко.

Він вважає, що реформувати ДПЗКУ слід таким чином: кожен елеватор має бути відкритим, закупівля зерна першочергово має здійснюватися у малих фермерів і кооперативів, а потім у великих агровиробників. На сайті корпорації мають бути вивішені ціна та умови купівлі по кожному елеватору, купувати зерно мають безпосередньо у виробника, а не в посередника.

«Якщо кооператив фермерів зможе приватизувати елеватор, то я підтримую такий спосіб приватизації ДПЗКУ, якщо компанію приватизує повністю приватний інвестор, то я проти, бо це іноземна монополія. В результаті приватизації ДПЗКУ якомога більше людей мають отримати переваги від доступу до державного майна», — додає Вадим Івченко.

Проте поки навіть завершити конкурс на посаду голови правління корпорації уряду не вдається.

Керівники ДПЗКУ 

- Ірина Марченко, в.о. голови правління ПАТ «ДПЗКУ» з 15 січня 2018 р. — донині.

- Дмитро Гавриш, в.о. голови правління, вересень 2017 р. — січень 2018 р.

- Виталій Шулежко, перший заступник голови правління, травень 2017 р. — січень 2018 р.

- Олександр Григорович, в.о. голови правління, жовтень 2016 р. — квітень 2017 р.

- Борис Приходько, в.о. голови правління, травень 2015 р. — жовтень 2016 р.

- Валерій Томіленко, в.о. голови правління, грудень 2014 р. — квітень 2015 р.

- Петро Вовчук, голова правління, березень-грудень 2014 р.

- Ігор Якубович, голова правління, лютий 2013 р. — березень 2014 р.

- Олександр Цибульщак, голова правління, червень 2012 р. — лютий 2013 р. 

- Олександр Лавринчук, голова правління, серпень 2010 р. — червень 2012 р.

Алла Стрижеус, Наталія Ключнікова, AgroPortal.ua