Посівні площі скорочуються, а ціна росте: як аграрії відреагували на гречані гойдалки

Динаміка площ під гречкою в Україні, тис. га:

• 2020 р. — 84,1;
• 2021 р. — 91,9;
• 2022 р. — 121,0;
• 2023 р. — 147,9;
• 2024 р. — 90,3;
• 2025 р. — 58,5.

Отже, площі під гречкою порівняно з 2020 роком скоротилися на 30,4%, а відносно 2021 року — на 36,3%. Причиною такого зменшення є насамперед перевиробництво гречки у попередні роки та зниження цінової привабливості культури для аграріїв.

За оцінками науковців Інституту аграрної економіки, у 2026 році площа збирання гречки може зрости до близько 99 тис. га, що свідчитиме про часткове відновлення інтересу виробників до цієї культури після скорочення посівів у 2025 році.

Залежно від погодних умов, рівня технологічного забезпечення виробництва та економічної мотивації аграріїв валовий збір гречки може коливатися від 120 до 150 тис. тонн. Найбільш імовірним є середній сценарій розвитку, за якого урожайність становитиме близько 13,6 ц/га, а валовий збір досягне 135 тис. тонн.

Втім, навіть за песимістичного сценарію очікувані обсяги виробництва залишатимуться достатніми для забезпечення внутрішніх потреб країни, що знижує ризики виникнення дефіциту гречаної крупи на внутрішньому ринку.

Традиційно основними виробниками гречки в Україні є регіони Полісся та Лісостепу, де природно-кліматичні умови найбільш сприятливі для цієї культури. За підсумками 2024 року лідерами за валовим збором гречки стали:

• Рівненська область — 220,5 тис. ц
• Житомирська — 205,8 тис. ц
• Хмельницька — 178,9 тис. ц
• Тернопільська — 152,4 тис. ц.

Саме на ці чотири регіони припадає понад половина загального виробництва гречки в Україні. Порівняно з довоєнним 2021 роком відбулися помітні зміни у територіальній структурі виробництва.

Якщо раніше значні обсяги гречки вирощувалися також у східних областях, зокрема Донецькій, Харківській та Сумській, то після початку повномасштабної агресії рф проти України їхня роль суттєво зменшилася. Так, валовий збір гречки в Донецькій області скоротився з 44,9 тис. ц у 2021 році до 11,0 тис. ц у 2024 році, а в Харківській – з 59,4 до 18,4 тис. ц. Натомість посилили свої позиції західні регіони України.

Особливо показовим є зростання виробництва у Рівненській області – з 44,8 тис. ц у 2021 році до 220,5 тис. ц у 2024 році, а також у Тернопільській області – з 72,9 до 152,4 тис. ц.

Це свідчить про поступове зміщення виробництва гречки в більш безпечні регіони країни.

На зміну зон вирощування впливають одночасно кілька факторів.

Перший – воєнний, пов'язаний із тимчасовою окупацією окремих територій, мінуванням земель та підвищеними ризиками ведення господарської діяльності у прифронтових регіонах.

Другий – кліматичний. Гречка є культурою, досить чутливою до високих температур і дефіциту вологи під час цвітіння. Тому в умовах поступового потепління та збільшення частоти літніх посух аграрії дедалі частіше надають перевагу її вирощуванню в регіонах із більш помірним температурним режимом та кращим природним зволоженням.

Середня урожайність гречки в Україні протягом останніх п'яти років коливалася в межах від 11,5 до 14,2 ц/га:

• у 2020 році — 11,6 ц/га
• у 2021 році — 11,5 ц/га
• у 2022 році — 12,2 ц/га
• у 2023 році досягла максимального значення 14,2 ц/га
• у 2024 році — 12,5 ц/га
• у 2025 році урожайність становила 12,1 ц/га, що на 5,2 % вище довоєнного рівня.

Попри те, що гречка поступається багатьом зерновим культурам за врожайністю, вона залишається привабливою для аграріїв завдяки стабільному внутрішньому попиту та відносно високій ринковій ціні.

Крім того, гречка є добрим попередником у сівозміні, менш вимоглива до родючості ґрунтів, ніж окремі інші культури, а також відіграє важливу роль у забезпеченні продовольчої безпеки країни.

Саме тому інтерес до її вирощування зберігається навіть в умовах воєнних та економічних викликів.

Гречка належить до нішевих культур, економічна ефективність вирощування яких значною мірою залежить від ринкової кон'юнктури. У різні роки рівень її рентабельності суттєво коливався залежно від співвідношення попиту та пропозиції на внутрішньому ринку.

Якщо оцінювати цінову динаміку гречки за останні п'ять років, то ринок пройшов кілька різних фаз розвитку. У 2021 році середня ціна виробників коливалася в межах 27–35 тис. грн за тонну.

У 2022 році на тлі воєнних ризиків, ажіотажного попиту та побоювань дефіциту вона зросла до рекордних 49–53 тис. грн за тонну.

У 2023 році внаслідок суттєвого збільшення виробництва та насичення внутрішнього ринку ціни почали знижуватися і наприкінці року становили близько 20 тис. грн за тонну.

Найнижчий рівень було зафіксовано у 2024 році – 18–25 тис. грн за тонну. Водночас у другій половині 2025 року розпочалося нове зростання, а вже навесні 2026 року середні ціни виробників перевищили 49 тис. грн за тонну.

Аналогічні тенденції спостерігалися і на споживчому ринку. Якщо у грудні 2023 року гречана крупа коштувала близько 30 грн за кілограм, то у травні 2026 року її середня ціна перевищує 70 грн/кг.

З огляду на поточну кон'юнктуру ринку та наявне скорочення посівних площ, вирощування гречки знову стає більш економічно привабливим для аграріїв.

Високий внутрішній попит, відсутність значної залежності від зовнішніх ринків та зростання цін створюють передумови для підвищення прибутковості виробництва цієї культури у найближчій перспективі.

Гречка належить до небагатьох сільськогосподарських культур, виробництво яких в Україні орієнтоване насамперед на внутрішнє споживання.

Річна потреба внутрішнього ринку становить близько 100 тис. тон зерна гречки, тому основна частина врожаю реалізується вітчизняним переробним підприємствам для виробництва гречаної крупи. Саме внутрішній попит є ключовим фактором формування ринку гречки.

Для порівняння, у 2024 році валовий збір культури становив 113,7 тис. тон, що майже відповідало потребам внутрішнього ринку. У 2023 році через значне розширення посівних площ було отримано рекордний урожай – 210,7 тис. тон, що сформувало суттєвий профіцит продукції та сприяло зниженню цін у наступні роки.

Експорт гречки для України має допоміжний характер.

За підсумками 2025 року за кордон було поставлено лише близько 1 тис. тон продукції, що становить незначну частку від загальних обсягів її виробництва.

Основними покупцями української гречки були Нідерланди (20,7 % експорту), Італія (18,3 %), Польща (14,6 %), Кувейт (9,4 %), Німеччина (6,9 %) та Румунія (5,8 %). Таким чином, на відміну від більшості зернових культур, ринок гречки в Україні залишається переважно внутрішньо орієнтованим.

Тому для аграріїв ключове значення мають не зовнішні ринки збуту, а баланс між обсягами виробництва та внутрішнім споживанням, яке стабільно перебуває на рівні близько 100 тис. тон на рік.

Світлана Яценко, AgroPortal.ua