Лукашівка пробула в окупації 21 день. Я живу в сусідньому селі, й можливості приїхати в Лукашівку не мала, всі дороги обстрілювалися. Тож про те, що коїлося на фермі, ми не знали. Коли ж після звільнення приїхали сюди, побачили, що всю техніку пошкоджено, деякі будівлі згоріли повністю, деякі — напівзруйновані. Дизпаливо, інвентар вкрали, а добрива, куплені на кредитні кошти, досі під завалами.
Втрачене тваринництво. На Чернігівщині фермери самотужки відроджують галузь
11 жовтня 2023, 05:57 7349
Найбільших втрат в окупованих росіянами селах Чернігівщини зазнали господарства, які займалися тваринництвом. Якщо в рослинництві після розмінування полів аграрії могли приступати до робіт, то оновлення поголів’я на фермах та повернення до довоєнних показників займає 3-4 роки. І це за наявності фінансування, якого зараз виробники не мають.
У СФГ «Роса» в селі Лукашівка на початку лютого 2022 року планували посівну, закупили дизпаливо та взяли кредит на добрива. З початку повномасштабного вторгнення підприємство не припиняло роботу, на території ферми базувалися українські військові. Перші обстріли розпочалися 7 березня, а 9 березня росіяни пішли в наступ. Сили були нерівними, тому окупанти захопили село.
За цей час господарство втратило більше третини поголів’я худоби — з 120 голів ВРХ залишилося 76. Загалом виробництво у тваринництві скоротилося на 45%.
«2022 рік повністю випав у тваринництві — ферма була розбита, обладнання знищене, світла не було ще 4 місяці після деокупації. Коли електрика з’явилася, ми намагалися роздоїти корів, але нічого не вийшло. Також не було чим годувати тварин, вони просто в нас до осені перебували на випасі та пили воду з озера», — згадує власниця господарства.
Наразі вдалося збільшити поголів’я до 98 голів, лишають телят, адже для закупівлі племінних тварин немає коштів.
Надої складають 300 л молока на день. Віднедавна почали співпрацювати з Ічнянським заводом сухого молока та масла, оскільки лише два місяці як закупівельник зміг доїжджати до ферми. Реалізують молоко по 9 грн за літр. Олена Назаренко відмічає, що це низька ціна, але вищої ніхто з переробників не дає.
Дещо краща ситуація в рослинництві, принаймні господарство у 2023 році повернулося до довоєнних площ обробітку — 408 га.
«Поля були всіяні рештками ракет, і ми все самі збирали. Якщо бачили щось небезпечне, викликали ДСНС. Виробництво зернових не змінилося. Вирощуємо пшеницю, овес, просо, соняшник, цього року посіяли кукурудзу. Раніше вирощували жито, але його сіяти більше не будемо, оскільки вже два роки не можемо продати. Водночас урожайність зменшилася: цього року зібрали пшениці 33 ц/га, проса — 17 ц/га, вівса — 20 ц/га. Отримали такий результат, тому що немає коштів, щоб купити добрива і підвищити урожайність. Також відсутня власна техніка — сівалку і комбайн для збору врожаю наймаємо у сусідньому господарстві», — розповідає фермерка.
За її словами, з тими цінами на продукцію, які нині є на ринку, вистачає лише на сплату податків, орендної плати за землю державної власності, виплати зарплат працівникам. Про відновлення наразі навіть не йдеться, хоча деякі питання стоять доволі критично. Наприклад, у господарстві зараз немає вцілілих складів для зерна, є лише будівля, де тимчасово зберігають збіжжя, тому вимушені відразу збувати вирощене.
«У даній ситуації, коли в країні триває війна, розуміємо, що не можна розраховувати на державу, всі кошти спрямовуються на захист. Але цьогоріч громада по двох земельних ділянках підняла господарству втричі орендну плату за державні землі. Вони знають ситуацію і наше становище, про завдані збитки. І в нас зараз немає вибору — повинні платити», — зауважує Олена Назаренко.
Водночас недоступне й кредитування, хоч у СФГ «Роса» готові були взяти кредит цього року. Отримали від банку, з яким співпрацюють з 2007 року, відмову, оскільки вже мають кредит і не мають що дати під заставу.
Фермерка говорить, що попри всі труднощі й надалі намагатиметься працювати, адже не може лишити господарство, яке їй лишилося від батька, та підвести людей, які тут працюють. Але для виживання таких підприємств вкрай важливо мати доступ до фінансування — державні програми, кредитування та лізинг.
«Ми навіть не знаємо, як цього року заплатити людям орендну плату за землю. Можливо, для таких пошкоджених господарств можна впровадити державну програму для компенсації хоча б частини цих виплат. Я не пропоную звільнити нас від усіх податків, але хоча б якісь з них на певний час зменшити, щоб ми могли стати на ноги і почати відновлюватись», — зазначає Олена Назаренко.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua
