Шеф за кермом: Джон Шморгун — тракторист з дитинства про аграрні проблеми країни

22 серпня 2016, 08:07 5886

Жнива для кожного аграрія — особливий час. Зазвичай, з відпочинком він не асоціюється, але процес збирання урожаю додає унікальної бадьорості та особливого настрою.

Керівники агрохолдингів у цей час об'їжджають свої господарства, спілкуються з агрономами, і навіть самі активно беруть участь у польових роботах. Тому ми вирішили «ловити» їх саме там, за кермом!

Цього разу AgroPortal.ua разом з президентом агрохолдингу AgroGeneration Джоном Шморгуном навідався у Житомирську область, в СТОВ «Ліщинське», яке входить у західний кластер компанії.

Жнива зернових фінішують, для посівів ріпаку трактори виходять у поле. Але вранішня роса відклала роботу, й нам це на руку знайшовся час для спілкування з Джоном.

Джон, чи можете на сьогодні підбити попередні підсумки збиральної кампанії? Що було найскладнішим у цьому сезоні?

Джон Шморгун: Найскладнішою у цьому сезоні була зима, думали навіть пересівати, але друга половина зими посприяла непоганому результату. Дощі дещо затримали збирання. Звичайно й наслідки граду в західній частині країни дали про себе знати. Але зараз ми вже виходимо на середню урожайність, нагальне питання постає лише про якість пшениці.

Чи відчули Ви на собі відміну спецрежиму ПДВ? Якщо так, то як саме?

Джон Шморгун: Звичайно, вплив відміни був суттєвий. Особисто мені політика Мінагропроду незрозуміла. Ціни й без того були дуже низькі. Щоб бути конкурентоспроможними, нам потрібна хоч якась допомога, вона була у вигляді спецрежиму. Але разом з тим, коли я чую про дотації, то відразу думаю про можливі проблеми, адже наша держава не вміє вирішувати такі питання без корупції.

На Вашу думку, чи надовго ми застрягли в замкнутому колі корумпованості?

Джон Шморгун: Найкраще коли держава не заважає. Вона має працювати над відновленням і побудовою якісної логістичної системи, ремонтом доріг. У нас є величезні інфраструктурні проблеми і, на жаль, ці проблеми зараз не вирішуються. Не можна сказати, що виною всьому є активні бойові дії, вся справа в мудрості й пріоритетах.  

До того ж, зараз багато хто працює у «кешовому» режимі, тобто бізнесмени не платять податки й за цим ніхто не слідкує. Тому держава має удосконалювати систему. Ми пропонували встановити податки на га, це спосіб, завдяки якому обласні та районні адміністрації змогли б контролювати свій бюджет. І якщо децентралізація влади піде в правильному напрямку, а місцеві громади все ж матимуть доступ до податкової бази — ми будемо спостерігати позитивні зміни. Потрібно розширювати податкову базу, словом, проблем вистачає.  

А що у Вас з тваринництвом?

Джон Шморгун: У нас на Харківщині є невеликий проект, який починався як соціальний, зараз став уже комерційним. Це невелике поголів’я биків, яких ми вирощуємо на м’ясо. Але потрібно відмітити, що м’ясо у нас мармурове. Продаємо в мережах супермаркетів, наприклад «Фоззі Груп», але це досить мала кількість. Зараз поголів’я росте, ми плануємо розширятися. Даний проект ми починали з нуля, обрали правильні гібриди та методики розведення, тому, думаю, будемо активно рухатися вперед.  

Інвестори не сильно поспішають в Україну, експерти кажуть, що проблема в відсутності реформ. Яка Ваша думка?

Джон Шморгун: Насамперед, йде війна, інвестор в будь-якому випадку остерігається ситуації, що склалася. Звичайно, процес рухається вперед, але працювати над привабливим інвестиційним кліматом політикам потрібно, це ще одне з завдань Мінагропроду.

А яка Ваша позиція щодо земельної реформи в Україні?

Джон Шморгун: Що стосується земельної реформи, то Міністерство фінансів і Мінагропрод налаштовані на продаж землі, але ми проти цього, оскільки ринок не готовий, ми за довгострокову оренду. Потрібно спочатку розробити хорошу правову і кадастрову базу. Ми готові запропонувати будь-яку допомогу. Наприклад, у Харкові ми надаємо безкоштовні консультації щодо реєстрації земель.

Ви плануєте збільшувати свій земельний банк?

Джон Шморгун: Згідно вибудованої стратегії, збільшення земельного банку передбачене, але в той самий час потрібні місця для зберігання.

Наразі бум інновацій у агрокомпаніях. А що Ви впроваджуєте в своїй компанії?

Джон Шморгун: Так, IT-технології набирають обертів і це правильно. Особисто ми користуємося ERP-системою (Enterprise Resource Planning — планування ресурсами компанії, —Ред.). Працюємо в напрямку точної обробки ґрунту. Зараз ми знаходимося на стадії консультування й апробування, оскільки це досить дорогі проекти. Співпрацюємо як з іноземними, так і з вітчизняними компаніями. Уже на наступний рік плануємо запустити одну з програм. Звичайно, в нас є GPS-системи на всіх машинах, тракторах, комбайнах, і диспетчерська служба завжди знає, де знаходиться техніка та яка причіпна техніка у роботі.

Чи часто буваєте в полях, на виробництві?

Джон Шморгун: Уже частіше. Особливо зараз, коли жнива, збір урожаю, на всіх підприємствах проводяться обжинки. Дуже часто їжджу по господарствах зі своєю дружиною. Мені цікаво спілкуватися з нашими працівниками, тому що тільки тут, на полі, можна дізнатися не лише про проблеми й те, що хвилює працівника, а й самому чогось навчитися.

Чому взагалі вирішили займатися АПК, адже Ви служили пілотом?

Джон Шморгун: Я виріс в Америці на фермі. Мій батько став фермером, але для нього це було як хобі. Займалися як рослинництвом, так і тваринництвом. А нас четверо братів — це була хороша робоча сила, можна сказати, це було рабство (сміється).

Після школи я вступив у морську академію, став морським офіцером, а потім пілотом. Але життя пілота не для сімейного затишку: ти виходиш у плавання на 6-8 місяців. Я особисто 5 разів виходив у плавання, а потім одружився і вирішив, що це не найкраще життя.

Потім я працював у компанії DuPont, захист рослин — це була моя сфера. Так і прийшов до сільського господарства. Але коли працював на фермі — я аж ніяк не мріяв бути фермером (сміється), я хотів бути моряком. Уже з 12 років сідав у трактор. Ось як тільки ноги до педалей почали діставати, так і сів за кермо. Мій, можна сказати, перший трактор — IH (International Harvester) серії Farmall, зараз техніка компанії Case.

Але нині думки інші: хочеться будувати щось з нуля, отримувати позитивні результати, та й взагалі, озирніться навкруги — хіба це може не подобатись?

Чи маєте вчителів по життю?

Джон Шморгун: Батько навчив мене тому, як потрібно працювати, бути чесною людиною, моральним. А коли служив, то один адмірал мене навчив знаходити баланс і бути воїном по життю. І, звичайно, моя мама, яка навчила мене української мови. Сподіваюся, я зараз для своїх дітей є хорошим наставником.

Один у полі не воїн, як підбираєте команду?

Джон Шморгун: Найголовніше — це самостійність, високий професіоналізм у своїй галузі. Мене  мають оточувати фахівці, в яких я можу чомусь навчитися.

Хто Ви в управлінні – демократ чи автократ?

Джон Шморгун: Правильне слово буде — менеджер.

Чи можна порівняти українське й американське сільське господарство?

Джон Шморгун: Вперше я приїхав в Україну в 1993 р. й прожив тут до 1998 р. Потім знову була Америка, потім Москва. А в 2008 р. приїхав сюди знову, певно, назавжди. Для Америки українське сільське господарство може стати великим конкурентом. Тут, в Україні, хороша робоча сила, до того ж постійно йде автоматизація.

Можна навести приклад Північної Дакоти, де землі дуже схожі на наші, але там залізничні перевозки проводяться в величезній кількості, скрізь стоять нові потужні елеватори. А у нас застаріла логістична система, чим і програємо. В Америці потрібно 3-4 людини на 1 тис. га, а в нас — більше 10.

В Україні молодь не повертається в село й працювати в селі не хоче. Але, все ж, я думаю, що Україна на правильному шляху. Перш за все потрібно боротися з корупцією, змінювати судову, правову та інші системи. 

Вам взагалі до душі українська культура?

Джон Шморгун: Я завжди був американцем українського походження, це так званий лейбл. А дружина з Швейцарії, хоча також має українське походження.

Моя мама народилася в м. Слов’янськ, а виросла на Полтавщині, я був і там, і там. Батько народився в Кракові, а жив уже на Львівщині. Звичайно, я завжди відчував міцне українське коріння.

Якщо говорити про ментальність, то, наприклад, люди, що мене оточують, вони всі розуміють наші проблеми й що треба змінюватися. Але мене дратує той факт, що людям властиво забувати важливі речі. Ось ми, наприклад, зараз в Житомирській області, чи відчуваємо ми війну? — Ні, але забувати про те, що гинуть наші хлопці ніколи не можна. Потрібно бути патріотом.

Мені дуже подобається вірш Тараса Шевченка «Кавказ», мені його мама читала. І слова там вічні, властиві для кожного українця.

А який стиль одягу найбільш зручний для Вас?

Джон Шморгун: Я люблю джинси. Звичайно, коли треба дотримуватися офіційного дрес-коду, я вдягаю костюм. Але на роботі в нас по п’ятницях можна ходити в джинсах. І, звичайно, в поля також можна.

У мене є багато вишиванок, їх мені дружина купує. На вихідних я завжди вдягаю вишиванку.

Яке Ваше хобі?

Джон Шморгун: Я дуже люблю плавати на яхтах. Також багато років співав у Видубицькому монастирі у Києві, зараз продовжую в хорі церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці. Колись грав на фортепіано. Також роками займаюсь йогою.  Ще люблю читати. Якраз зараз читаю «Щоденники Осипа Зінкевича», це українець, який емігрував до Америки під час війни. Друга книжка — про життя Стіва Джобса.

Які цілі зараз собі ставите?

Джон Шморгун: Скажу так, я точно не готовий зараз виходити на пенсію. Поки є натхнення, я буду працювати.

Найбільше досягнення у Вашому житті?

Джон Шморгун: Це, мабуть, наші з дружиною троє дітей. А взагалі, хочеться сімейного благополуччя, мати цікаве життя, збудувати щось з нуля, і, звичайно, мати хороших друзів. Все більше, ніж банально.

«N.B.!» На полях AgroGeneration

***

Протягом розмови, в супроводі керівника СТОВ «Ліщинське» Олега Мазура ми відвідали поля з соняшником та останньою пшеницею, тік, на якому зберігається зерно. Поспілкувалися з агрономом, машиністом, завідуючим тіком. Можна сказати, обійшли всі володіння. А сонце досягало свого піку, настав час для початку першого посіву ріпаку.

Як вже розповів нам Джон Шморгун, з самого дитинства він працював на тракторі, тому з технікою дружить і з радістю згадує минуле.

Що ж, пилюка стоїть стовпом, робота кипить, нові насінини готові вбирати  в себе все поживне, щоб уже наступного року давати врожай.

А ми і далі будемо слідкувати й розповідати вам про нові пригоди та досягнення керівників аграрного сектору України. 


Наталія Помянська, AgroPortal.ua