Відкриття ринку землі на вимогу: чому українці отримали половинчастий закон

100 га замість десяти тисяч 

Відкриття ринку землі відбулося на вимогу МФВ для надання Україні чергових траншів. Початкова редакція закону передбачала можливість купівлі в одні руки 10 тис. га фізичними чи юридичними особами, проти чого активно протестували різноманітні громадські організації та активісти. 

Серед них і фермер Ігор Брагінець з Херсонщини, що обробляє 1700 га ріллі, вирощуючи зернові та соняшник. У якості голови осередка ГО «Аграрний союз України» в Херсонській області він послідовно виступав проти відкриття ринку землі, вважаючи, що це призведе до руйнування діючої моделі сільського господарства. 

Не в останню чергу завдяки таким протестам у кінцевому варіанті законопроєкту ліміт суттєво зменшений. Після підписання Президентом закон розпочне діяти з 1 липня 2021 року за такими нормами:

- до 1 січня 2024 року купувати землю зможуть тільки фізичні особи-громадяни України не більше 100 га в одні руки;

- з 1 січня 2024 року купувати землю зможуть юридичні особи-резиденти України, але не більше 10 тис. га;

- орендар землі має переважне право на її викуп;

- банки (у тому числі з іноземним капіталом) можуть отримати землю у власність, виконуючи стягнення застави. Такі ділянки мають бути відчужені на торгах протягом двох років;

- можливість продажу землі іноземцям вирішить національний референдум, але його дата поки що не визначена;

- сільськогосподарські землі державної та комунальної власності не підлягають продажу. 

Дірчасте поле 

Ігор Брагінець побоюється, що на перших порах землю у пайовиків почнуть викупляти не фермери для обробки, а спекулянти задля перепродажу за більшою ціною. Причому, на його думку, чи не найпершими це почнуть робити через підставних осіб чиновники, користуючись адміністративним ресурсом.

Одне з полів господарства херсонського фермера складається з 12-ти паїв, і якщо один із них опиниться у такого «перекупа», доведеться викупати землю за вкрай невигідною ціною.

На переважне право орендаря на викуп землі фермер не дуже сподівається. Власнику ділянки ніщо не завадить продати її тому, хто дасть більшу ціну. І хай з усіма своїми пайовиками Ігор Брагінець знаходиться у добрих стосунках, все може змінитися, коли на обрії замерехтять «зайві» дві-три сотні доларів за гектар. На жаль, перспектива миттєвої вигоди найчастіше виявляється найсильнішим мотиватором. 

Зворотній бік медалі 

Побоювання фермерів небезпідставні, адже пайовики у більшості своїй давно мріють конвертувати свої ділянки у гроші. Юрій Устик з Сумщини свій пай у 3 га здає в оренду одному з місцевих сільгосппідприємств, щорічно отримуючи 7 тис. грн орендної платні. За деякими оцінками експертів ринку, поточна оціночна вартість одного гектару сільськогосподарської землі може сягати $3 тисяч. Юрій Устик чекає на вступ закону в силу, а потім, коли з’явиться механізм продажу земель та встановиться прийнятна ціна, скоріш за все, продаватиме свій пай. Гроші витратить на навчання одного зі своїх трьох дітей або покладе не депозит у банк.

Причому після закінчення діючого строку оренди продаватиме необов’язково поточному орендарю. За словами Устика, фермери у його та сусідніх районах постійно тим чи іншим чином намагаються обдурити пайовиків: наприклад, під приводом невеликого збільшення орендної ставки вмовляють пролонгувати договори оренди на значні терміни у 10-20 років. 

Ринок без інвестицій 

Агрохолдинги в Україні — одні з найбільших орендарів сільськогосподарської землі. Для великого бізнесу відкритий та прозорий ринок землі є життєво важливим. Купівля землі дозволить його представникам більш сміливо інвестувати, масштабувати перспективні агронапрями та запроваджувати новітні технології задля збільшення продуктивності.

Генеральний директор агрохолдингу HarvEast (земельний банк 127 тис. га) Дмитро Скорняков зазначає: «Україні ринок землі вкрай потрібен, оскільки його відсутність помітно гальмує капітальні вкладення в сільське господарство, насамперед в інвестиційно ємні проєкти, такі як зрошення, сади та виноградники. Саме такі проєкти допоможуть українським аграріям наздогнати сільгоспвиробників більш розвинутих країн у частині прибутку, який можна отримувати з одного гектару землі».

Більше того, для агрохолдингів діючий ринок землі не тільки відкриє нові можливості розвивати свій бізнес та більш чітко планувати свої інвестиції, а й дозволить захистити вже існуючі. Наприклад, HarvEast реалізує два масштабних проєкти: зрошення та горіхові сади. В 2020 році під зрошенням у Донецькій та Київській областях у компанії перебуває 1600 га сільськогосподарських угідь. Інвестиції у проєкт склали більше $3,2 млн. Та в планах на найближчі роки — значне збільшення площі під зрошенням до 5 тис. га. Також компанія розвиває садівництво. У Донецькій області висаджені горіхові сади (волоський горіх і мигдаль). Плодоносити та давати якийсь дохід вони почнуть нескоро, але кожного року потребують фінансових вкладень. Як і будь-який інший інвестор, агрохолдинг хоче бути впевнений у захищеності своїх інвестицій, особливо таких довгострокових.

Але в своєму теперішньому вигляді закон про ринок землі навряд чи сприятиме залученню інвестицій. Такої думки дотримується власник агрохолдингу I&U Group (земельний банк 50 тис. га) Сергій Тарасов. Землі I&U Group розташовані в Кіровоградській і, зокрема, в Миколаївській області, де, як і в інших південних регіонах України, що потерпають від нестачі вологи, великі врожаї неможливі без додаткового штучного поливу. Сучасні системи меліорації коштують дуже дорого, тож потребують довгострокового кредитування строком не менше 10 років.

Вкладати значні кошти в умовах невизначеності механізмів, за якими ринок землі функціонуватиме навіть на вдвічі коротших термінах, інакше як самогубством не назвеш. Як вважає Тарасов, прийняття закону в такій урізаній формі — це не реформа, а її імітація. Без можливості залучати довгострокові інвестиції не варто чекати помітного економічного ефекту для українського АПК. Тож він і надалі у своїй інвестиційній програмі оминатиме меліорацію, зосередившись на засобах виробництва та ефективних технологіях обробітку ґрунту та збирання врожаю. 

На роздоріжжі 

Президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» та гендиректор аграрної компанії ІМК Алекс Ліссітса до позитивних сторін закону відносить сам факт відкриття ринку землі, що знаменуватиме початок його «відбілювання».

Що стосується негативних моментів, то їх, на думку експерта, більше. По-перше, каже Алекс Ліссітса, з’явиться когорта дрібних лендлордів, у більшості — вихідці з місцевого чиновництва, які мають нелегальні збереження і які вкладатимуть їх у землю. По-друге, значних транзакцій на ринку не буде до 2024 року не тільки через фактичну заборону купівлі землі юридичними особами, а й через невпевненість бізнесу щодо чергового переносу реформи або зміни правил, як це вже бувало в історії країни раніше.

А головне, вважає Алекс Ліссітса: окрім формального відкриття ринку країна нічого не має — ані сформованої системної стратегії розвитку агропромислового комплексу, ані чітких довгострокових і середньострокових цілей в аграрній політиці, ані розуміння стратегічного курсу майбутнього розвитку аграрного сектору.

Світлана Яценко, AgroPortal.ua