logo

Ольга Трофімцева: Війна показала важливість України для продовольчої безпеки світу

30 березня 2022, 06:33 3966

Минулого року Україна експортувала агропродовольства на суму $27,9 млрд. За даними Державної митної служби, у 2021 р. зафіксовано найбільші в історії України обсяги експорту пшениці — 20 млн т, м’яса птиці — 459 тис. т, заморожених ягід та інших фруктів — 76 тис. т, макаронних виробів — 38 тис. т.

З першого дня повномасштабної війни росії проти України ряд країн відчули важливість України в плані забезпечення продовольчої безпеки. 

Як змінився світ після 24 лютого, в яких країнах може виникнути гуманітарна продовольча криза та чи буде Україна взагалі щось експортувати надалі — розповіла в прямому ефірі в Instagram посол з особливих доручень при Міністерстві закордонних справ України Ольга Трофімцева.

За останній місяць весь світ зрозумів, що таке продовольча система, і яка величезна взаємозалежність між усіма країнами. 

Наша країна займає половину світового експорту соняшникової олії, 15% світового експорту кукурудзи та 10% пшениці тощо. По порожніх полицях супермаркетів країн ЄС видно, наскільки Україна інтегрована в світові ланцюги постачання продукції. 

Ситуація на ринку почала змінюватися з перших днів війни, рівень хвилювання в геометричній прогресії зростав. ООН, ФАО та інші міжнародні організації спочатку лише спостерігали, і коли стало зрозуміло, що ситуація стає більш критичною, почали нас підтримувати. Це попри те, що ми з МЗС постійно наголошували, що Україна є одним із гарантів продовольчої безпеки світу. 

Дуже прикро, що саме війна показала важливість України для світу. Війна — це страшна людська трагедія, яка змінює не лише свідомість людей, а й свідомість кожної країни. Зараз відбувається переусвідомлення речей, зокрема значення продовольчої безпеки. 

Якщо війна не завершиться найближчим часом, наші фермери не зможуть засіяти більшість своїх площ. Як замістити країну, яка постачає на світовий ринок половину тієї ж соняшникової олії? Моя відповідь — ніяк! Те ж саме стосується й багатьох інших продуктів. ЄС зараз намагається дуже швидко змінити засади своєї аграрної політики, щоб дозволити фермерам вирощувати ті ж кормові культури на тих територіях, які раніше вони тримали для біорізноманіття. 


Глобально вирішити проблему експорту можна лише зупинивши війну.

Я сама прогнозів не даю і з обережністю ставлюся до чужих. Ми не можемо спрогнозувати, як відновити експорт. Йдуть бої, порти залишаються заблокованими, ми не знаємо, як буде відбуватися прогрес із перемовиними. Є дуже велика надія на дипломатичне рішення, хоча б тимчасове.

Відновлювати експорт потрібно. Але як ми це маємо зробити? Експортувати залізницею та фурами ми можемо, але не у великих масштабах. Це лише десята частина. Глобально вирішити цю проблему може лише зупинення війни. 

Багато переробних підприємств не можуть повноцінно здійснювати та виробляти продукти харчування, у нас виникають проблеми і на внутрішньому ринку з продовольчою безпекою. Держава має в першу чергу цим питанням опікуватися. 

Китай зараз намагається дотримуватися позиції нейтральності, але ми маємо розуміти, що до України Китай ставиться абсолютно нормально і чудово розуміє її важливість з погляду продовольства та інвестицій, які були зроблені китайськими компаніями. 

Чому зараз виникла така ситуація? Напевно, десь відбулася дипломатична розтяжка, зважаючи на дуже непрості стосунки США з Китаєм — постійну боротьбу за глобальне лідерство в економічному, технологічному, військовому планах тощо. 

Ті, в кого є гроші, будуть купувати менше. Країни, в яких відсутні кошти, можливо, приречені на голод.

Нещодавно читала в німецькій пресі про те, як вплине війна на країни, які споживають багато хліба на душу населення (Північна Африка, країни Близького Сходу). Загалом це країни з низьким рівнем доходу. Ті, в кого є гроші, будуть купувати менше. Країни, в яких відсутні кошти, можливо, приречені на голод.

Наші фермери будуть лягати під танки, воювати з орками, загалом робити все, щоб швидше повернутися до своєї роботи.  Бізнес має працювати, економіка повинна рухатися далі. 

Можливо, хтось залишить цю справу назавжди. Але ж для наших фермерів це не просто бізнес, вони ставляться до землі, як до свого дітища. Вони говорять, що пропустять сезон, але я не бачила жодного повідомлення, що вони залишать цю справу.

Я сподіваюся, що не буде затяжного варіанту активних бойових дій, і матимемо швидкий вихід із ситуації. Хоча б відстрочку, тому що необхідно зупинити ці дикі речі, що відбуваються.  

Фермери та агровиробники — це мої герої на рівні з ЗСУ та волонтерами. Ми бачимо, в яких умовах вони виходять у поля. Фермери в інших країнах не можуть навіть уявити, що за таких умов можна працювати.

Тепер великі агроформування. Вони ж теж страждають, особливо ті, які знаходиться в регіонах активних бойових дій. МХП, ІМК, HarvEast та інші намагаються працювати і засівати хоча б якусь частину. Це говорить про те, що вони не залишать свою справу. Агробізнес залишається привабливим попри війну.

Європейці усвідомили, що питання продовольчої безпеки виходить на перший план, відповідно все інше стає другорядним. Тому ведуться запеклі дебати. 

Німецький міністр Джем Ездемір, представник Партії зелених, який дуже сильно «топив» за органіку та біорізноманіття, під величезним тиском Єврокомісії погодився, що всі площі потрібно задіяти під вирощування культур продовольчої безпеки. Засади Green Deal нікуди не ділись, вони лише змістилися нижче.

Якщо говорити про сталість України, то тут ситуація гірша — починаючи від проблем з орківськими трупами до шроту заліза. Все це впливає на природну систему та екологію та відкидає нас на кілька кроків назад. Але через такий негативний вплив нам доведеться більше зусиль кинути саме на цей напрям, він буде в топі поряд із експортом. 

Попри війну: українські села продовжують подавати заявки на звання неймовірного
Конкурс Неймовірні села України. Сталий розвиток поставлено на паузу

Десь на Сумщину будуть їхати туристи і дивитися на скульптуру жінки, яка спіймала вовка голими руками, по Україні будуть стояти пам'ятники тракторам з танками та закруткам із помідорами. 

Це те, про що ми знаємо, а багато речей залишається в селах, тому таких історій буде чимало.

Зараз будь-яке маленьке село, яке дало відсіч, або в якому вкрали хоч один танк російських окупантів, уже неймовірне. Про ці села будуть писати в книжках. 

Наступний конкурс «Неймовірні села України» буде більш цікавим, буде більше бажаючих долучитися і розказати свою неймовірну історію. І міжнародні партнери будуть доєднуватися, оскільки Україна за цей час стала брендом. І як би це цинічно не звучало, але нам потрібно скористатиися цим.

Іванна Панасюк, Наталія Помянська, AgrpoPortal.ua

Всі головні новини агроринку на

📲 Телеграм-каналі

Мультимедіа

Читати по темi