Як робити пристрасний бізнес. Лайфхаки від «солодкої» жінки-підприємця

Як з дитинства налаштуватися на успіх, стати несхожою на більшість і не втрачати захопленості в бізнесі — Ірина Папуша довірливо розповідає про свій бізнес-шлях і ділиться порадами із AgroPortal.ua.

Перевершити батьків. Вирватися з бідності

Мені хотілося вирватися з умов, у яких жили батьки. Вони завжди здавалися мені ніби зі зв’язаними крилами, хоча мали гарну інженерну освіту, тато — навіть високу посаду у Кривому Розі. Але було очевидно, що радянська система не дала їм реалізуватися.

Я з дитинства уявляла себе в бізнесі та розуміла, що все залежить тільки від мене. Ліпила щось краще навіть у дрібницях. Наприклад, перешивала мамині старі речі на модне вбрання :).

Заробляти на здібностях

Завжди хотіла власних грошей. «Торгашихи» з мене не вийшло — закуплені на «7-му кілометрі» речі просто зносила сама, нічого не вдалося продати. Зате успішно репетиторствувала англійською ще в школі.

Пішла вчитися маркетингу. Ми, діти перебудови, розуміли, що якраз почав формуватися ринок.

Студенткою викладала економіку школярам. Писати курсові, дипломи за гроші теж виходило супер. Викладачі порадили іти в аспірантуру. Зібрала речі і подалася в столицю.

Бігти швидше за інших

Одразу зрозуміла: мій кайф і моя мета — постійний розвиток. А по ходу додавалося все інше: гроші, краще житло замість гуртожитка. Виграє той, хто біжить швидше.

Навчитися спілкуванню, щоби правильно керувати

Хоч і мала аспірантську стипендію, з перших же днів у столиці пішла працювати. Сиділа на гарячій телефонній лінії у проекті USAID, де готували консультантів з приватизації. Навчилася терпінню, бо порозумітися треба було з надто різними людьми. Потім закінчила ще кілька курсів з ораторської майстерності й навіть театральну студію. Упевнена: правильним спілкуванням відточується стиль керування. Треба навчитися говорити однією мовою і з двірником, і з міністром.

Не бачити перешкод

Навряд чи знову так зухвало вчинила б: на наступну роботу просто прийшла і запропонувала себе сама.

Вільних вакансій не було, і оголошень редакція тоді популярного журналу для успішних ділових жінок «Академія» не давала. Я наважилася зайти напряму до редактора і сказати: «Люблю ваше видання. Бачу недоліки. Знаю, як конкретно їх позбутися». І — о диво! — мене взяли. Досі вдячна Оксані Сиверчук як проникливому топ-менеджеру. Вона для мене є прикладом поєднання стильної жінки і мудрого керівника. 

Захоплено працювала маркетологом — одразу паралельно з навчанням втілювала те, чому вчилася.

Вчасно розпізнавати рутину

Дуже важливо сильно захоплюватись роботою. Щоби вона повністю поглинала.

Одразу насторожуюсь, коли підступає відчуття рутини: ще трохи, і стане нудно. Пора негайно щось змінювати.

Навчилася передбачати таку ситуацію і не входити у ступор. Важливо бачити перспективи у бізнесі, з яким працюєш. Щоби раптово не впертися у стелю, за якою немає розвитку.

Як розпізнати небезпечний момент? Для мене це, наприклад, коли серед робочого дня раптом з«являється час на якісь другорядні дзвінки, зустрічі, балачки. Коли на вихідних геть не згадуєш про живі робочі проекти. Це вже сигнал. Є ще купа дрібних дзвіночків, ніби SOS: пора реагувати, швидше бігти.

Так само нормально сприймаю, коли мої підлеглі ростуть, кудись переходять.

Гірше, коли у співробітників немає бажання вчитися і шукати нового.

Максимально завантажити себе

Керівник дисертації забував мене з вигляду, бо приходила до нього рідко. Зате роботу здавала вчасно.

Написала проект «Стратегічний розвиток туристичного комплексу Велика Ялта». Знала місцевість з дитинства, бо мене, хворобливу, постійно возили в Крим оздоровлюватись. Було боляче, що така природна дивовижа не розвивається.

Досліджувала історичні джерела, перезнайомилася з міськими чиновниками, роздавала масу анкет на набережній, щоби проаналізувати. Вималювався чіткий проект.

Викладачі зрозуміли. А чиновники не втілили. Шкода.

Без відриву від роботи я захистила дисертацію, вийшла заміж, народила дочку (однакові сумки для пологового будинку стояли напоготові і вдома, і на роботі).

Чим більше завантажений, тим більше встигаєш у житті. Розслабленому завжди бракує часу. У вихідні дні я здаюся собі менш результативною і злюся.

Думаю, депресії у людей стаються через те, що у них забагато зайвого часу.

Випереджати ринок

Освоїти продуктовий маркетинг мені пощастило у групі компаній «Банкомзв'язок», створеній багатогранною людиною Анатолієм Юркевичем. Він нарадив мені багато мудрих книг, і не тільки про бізнес, а й, наприклад, про духовний розвиток, езотерику тощо.

Головне, що почерпнула: треба завжди іти попереду ринку, дивитися набагато далі. Юркевич не боявся виробляти інноваційні продукти та розвивати ринок. Також одним із перших почав освоювати міжнародний ринок, ліцензувався, вивів компанію на Варшавську біржу.

Жорсткість загартовує

Був і інший досвід.

«Виходь і працюй!» — сказали мені й показали шматочок стола. Стільця до нього, як і новий департамент чи ширші повноваження, ще треба було самій добувати, а точніше — вигризати. 

У великому різнопрофільному холдингу, куди потрапила згодом, умови роботи були такими жорсткими, що я зрозуміла: після цього точно вже більше нічого в житті не боюся.

Надсувора служба безпеки не на жарт буквально залякувала, підозрюючи в усіх смертних гріхах без будь-яких причин.

Але ми запускали нові цікаві продукти. Сформувалася чудова команда, більшість з якої тепер бачу на провідних топ-позиціях у великому бізнесі. Частина створила власні компанії. Видно, жорстке загартування теж буває ефективним.

Повторюю Скарлетт О’Хара

Коли наступні роботодавці почали перепитувати, який відтінок робочого стола мені більше до вподоби, подумала, що жартують. Але вони насправді заходилися створити суперкомфортні умови. Це був кардинально інший стиль ведення бізнесу і точно новий досвід. Ейч-ари так майстерно вималювали і подали мені мій же образ, обґрунтували, чому мушу іти до них, що я не могла відмовитись.

Один із колишніх власників групи компаній «Фокстрот» спокусив мене пропозицією очолити новий бізнес з продажу теплотехніки.

Це був виклик. Довелося стрибнути з маркетингової позиції одразу на менеджерську, освоїти асортимент продукції геть «не для дівчинки» і стати ще до 30 років самостійним керівником компанії (а я завжди про це мріяла).

Подякувала рішучій Скарлетт О'Харі за фразу «Подумаю про це завтра» і погодилася одразу ж. Від себе додала: «Головне вплутатися у бійку, а там подивимось», знаючи, що потім просто відступати вже буде нікуди.

Знаю, що брати у керівників

У власника проекту Олега Головіна навчилася фантастичному вмінню керувати командами. З одного боку, він давав повну свободу. Але якщо потрібна була допомога, радив і вчив без будь-яких бар»єрів. Характерно: спочатку запитань до нього у мене було багато, проте потім ставало помітно менше, доки звелися до мінімуму.

Чи щастить мені з управлінцями-наставниками? Вони — цікаві особистості, кожен по-своєму. Бери і черпай ідеї та навички. Коли хочеш чомусь навчитися, життя підводить до потрібних людей.

Керівники вищого щабля, власники, як правило, дуже швидко мислять. Хоча рішення приймають по-різному — хтось миттєво, хтось повільно. Вміють дивитися на те саме питання, ситуацію з різних, в тому числі й нестандартних точок зору.

У них надзвичайно розвинуте критичне мислення. Багато сміливості через постійну відповідальність. Вони розбираються добре у суті інших людей і вміють вибудовувати комунікації.

Не спілкуюся з людьми, які постійно ниють і на щось скаржаться. Не готова витрачати на них свій час і рівновагу. Надто важко потім позбуватися негативної енергії.

Тягнутися до рівня міжнародного

У жодному виші неможливо навчити досвіду, який ми, крихта за крихтою, набиваючи гулі, збирали проектною командою холдингової компанії «Континіум».

Готуючи вихід на IPO, працювали з іноземним бізнесом, їздили по всьому світу. Вчилися, бо такий напрямок був зовсім новим для України.

За іншим пректом шукали інвестора для нафтопереробного комбінату. Пізнавали елементи бізнес-планування на міжнародному рівні.

Я була у цій багатопрофільній групі директором зі стратегічного розвитку. А вона для мене 4 роки — справжньою школою життя і керування.

Благословення на власний бізнес

Саме «Континіум» благословив мене на перший власний бізнес. Заходилися розвивати автозаправки, які можуть заробляти не лише на паливі, але й на додаткових послугах, особливо їжі, фастфудах. Допоміг досвід Європи. Ми з командою розробили кілька форматів швидкого харчування в дорозі. Частина з них втілена (приємно помічати результати своїх проектів, коли заїжджаю на заправки :)).

Але потрібні були й інші ідеї та пропозиції щодо якісної, гарно упакованої, готової до вживання їжі. Тоді Ігор Єремеєв сказав, що було б добре, аби хтось її виробляв для мережі АЗС. Так з«явилась ТМ «Сендвіч клуб» та мій власний бізнес.

Патріотичний романтизм

Революції гідності я вдячна за знайомство із багатьма прогресивними і рішучими молодими реформаторами. Хвиля романтичного патріотизму зібрала нас як консультантів на платформі Міністерства економіки. Молодий бізнес щиро та амбітно прагнув змінити країну.

Але бізнесорієнтована ініціатива, наче губкою, поглиналася паперовою роботою, протискуванням, узгоджуванням через товсту бюрократичну прокладку чиновників. У такій системі підприємці не бачать головного для себе — швидкого результату.

Критичної маси людей нового мислення у владі недостатньо. Думаю, поки що їх є менше 1%.

На емоціях поїхали допомагати новому одеському губернатору.

Взагалі не за гроші. Це був ніякий не бізнес-проект. Згадала дисертацію, зажевріла надія: немає Криму, проте є Одеса — ось де втілиться мрія. Місцевий бізнес охоче об»єднався у туристичну асоціацію і був готовий вкладати кошти в проекти, якби вони підтримувалися. Багато корисного зробили. Є відгуки досі. Асоціація й далі діє.

Шкода, що неймовірний рівень довіри був спрямований не на того лідера. Ефект міг би бути неймовірним!

Формувати критичну масу

Усвідомлення того, наскільки важливо мати в команді достатньо по-сучасному налаштованих людей, допомогло мені досягнути результатів при реформуванні підприємства із великими традиціями — ТОВ «Київський БКК». З ним я стала «солодкою» жінкою :).

Мені подобається такий масштаб — понад 700 співробітників. Якщо попередні бізнеси були школою, то керівництво БКК — це втілення усього мого досвіду.

У традиційному пострадянському підприємстві, яке довго було державним, ключ був не у продажах, прибутках і реструктуризації. Потрібна була нова команда.

Топ-склад змінювали відсотків на 90. Так, важко. Звісно, був і негатив. Але по-іншому система не запрацювала б. Намагалися з людьми, з якими прощалися, залишатися у добрих стосунках.

Транслювати зміни рядовим співробітниками нібито й важче. Але коли їм постійно, щодня зверху надходять здорові нові посили, то і загальна культура формується впевненіше.

На першому ж спільному корпоративі, де працівники святкували, грали у конкурсах разом із керівництвом, багато хто казав: усе змінилося кардинально. Людям лиш треба, щоби їх чули і ставилися з повагою. Тоді і від них буде віддача.

На топ-рівні атмосфера помінялася швидко: у людей загорілися очі, з«явилися неймовірні ініціативи. Рідко коли вже доводилося говорити, що робити. Це принципово різне: чи керівник ставить завдання, чи просто підтримує те, що менеджер сам запропонував. Коли є комфортна атмосфера, люди фонтанують ідеями — стає легко працювати.

Успіх БКК довів: функція керівника — це на 80% робота з персоналом. 

Швидкість рівняти за лідером

Команда — не статичний, а дуже динамічний організм. Швидкості у всіх різні. І часто рівень успішності визначають за відстаючим. Як тільки керівник прискорився і відчув розрив, повинен команду або довчити, або змінити.  

У таких ситуаціях нагадую просту класику від «Аліси в Країні Чудес»: треба дуже швидко бігти, щоби тільки просто залишатися на місці. Коли хочеш потрапити кудись — біжи, як мінімум, удвічі швидше.

Не біжиш — у команді не закріпишся. Хто навчився бігти у завданому ритмі й отримувати кайф, ті залишалися. Хто не з такого тіста, пішли. У команді зрозуміли, що треба постійно вчитися і розвиватися.

Така схема працює на будь-якій кількості людей. Оволодіває менеджерами із топ-десятки, а потім природно розповсюджується на інші рівні.

Солодка пристрасть

Досвід БКК переконав мене, що українці як споживачі — просто суперові. Вони готові купувати менше, але найсмачніше, найкраще. І цінують натуральність.

Ми часто підіймали ціни на хорошу продукцію і не боялися, бо споживач залишався з нами. Хороше не може бути дешевим. Ми не опускалися в якості, не паскудилися штучними складовими.

Тому для мене логічно було запустити власний бізнес виробництва ексклюзивних здорових десертів OTHER sweets: тортів і тістечок, печива та пряників. Абсолютно впевнена у своєму сегменті. До якості ще додаю вишукану естетику смаку та дизайну. Бо сама теж не просто ласунка, а пристрасна гурманка.

Кондитерка взагалі нині стала дуже запитуваною галуззю. Той же БКК випускає якісну і смачну продукцію. Це добротний рівень мас-маркету.

Але бачу, що також сформувалася пристрасна аудиторія, яка любить життя і дозволяє собі маленькі слабкості, які, проте, не впливають на здоров«я і гарну зовнішність. Все має бути вишукано і натурально. Для такої аудиторії обрала гасло: «Насолода без жалю. Велика пристрасть у маленькому шматочку!».

Ірина Садова, AgroPortal.ua