Щоб не розбомбили, роздала все насіння. Як майстриня відроджує реліквійні сорти

27 липня 2022, 07:00 1264

Іванна Білоус із Хмельниччини — спадкова майстриня зі збереження та відновлення насіння. Це ремесло вона перейняла від своїх батьків, а вони в свою чергу — від своїх. Найстарішим насінням у родині Білоус вважається насіння огірка — йому вже понад 100 років.

Що таке реліквійне насіння, як отримати з насінини високий урожай та як передати його наступному поколінню? Про це в прямому ефірі в Instagram розповіла AgroPortal.ua майстриня. 

Щоб не розбомбили, роздала все насіння

Сьогодні сім’я Білоус має велике квітково-тепличне господарство, в сама Іванна — власниця спаржевої плантації, співвласниця лавандового поля, засновниця двох навчально-демонстраційних центрів пермакультури та сертифікований викладач пермакультури.

Коли почалася війна, майстриня роздала все своє насіння. «По-перше, я розхвилювалася, що людям не буде чого їсти, а по-друге, якщо раптом ракета прилетить у наше господарство, то все насіння не буде знищене одномоментно».

Війна вже не вперше приходить на хмельницькі землі. Прадідусь Іванни, Михайло, був великим землевласником — мав ставок, пасіку та гектари землі. За радянської влади його розкуркулили. Частину сім’ї вивезли до Сибіру, а діда — залишили, саме тому Іванна має можливість працювати на родовій землі.

Збирайте насіння, тому що це наша сталість. Ми надіємося на швидку перемогу, але не знаємо, що буде восени, тому маємо бути запасливими. 

Насіння, яке передається з покоління в покоління

Іванна Білоус стверджує, що висівання рослин з власного насіння є дуже важливим, адже це дає незалежність від будь-яких обставин.

«Наші бабусі та прабабусі мали свій набір овочевого та квіткового насіння, вони його зберігали та обмінювалися ним. Але з роками нас «підсадили» на професійне пакетоване насіння, адже набагато легше його купити, ніж самому зібрати», — зазначає жінка.

Реліквійне насіння — це сорти, які передаються з покоління в покоління. В особистій колекції майстрині є насіння овочів, яким по 150-160 років, воно з різних приватних колекцій. «Дуже важко зберегти насіння в чистому стані, адже воно походить від відкритого запилення, тобто не в лабораторних умовах, а завдяки комахам, бджолам, вітру», — додає Іванна.

Реліквійні сорти насіння більш стійкі та легкі у вирощуванні. В них генетично закладено, що вони мають родити незалежно від будь-яких умов. Рослини зараз більш «занянчені» — крапельний полив, удобрення, постійний догляд. Чому всі сучасні сорти урожайні? Бо розраховані на вирощування хімічним способом.

Власний сорт перцю Оранджева Леся

Сорт солодкого перцю Леся не має аналогів у світі, всі відомі світові компанії роздобули його насіння зовсім нещодавно.

Леся — перець червоного кольору, середньоранній, конусної форми, товстостінний — 8 мм, іноді до сантиметра. Кущ дає 18 повноцінних перчин.

«Цьому сорту вже 18 років. Одного разу відбулося природне перезапилення, і серед наших перців з’явився один кущ ось такого червоного перцю. Мама зібрала насіння і висіяла, вийшли різні перчики — жовті, круглі, пекучі (пекучий перець — домінант, завжди показує свої гени). Потім знову зібрала і знову висіяла. І так протягом 6 років, поки все насіння не показало свої материнські ознаки. Коли вже 4 роки поспіль перець повторював материнські ознаки, ми почали продавати його насіння та розсаду», — розповідає майстриня.

Якщо у мами Іванни сорт перцю вийшов випадково, то їй самій довелося трошки попрацювати: червону Лесю посадила з Богданом (оранжевий кубовидний перець) та Сонечком (жовтий круглий перець), сама запилювала тичинки і зав’язувала марлею, щоб не залізли комахи. Одного року експерименти увінчалися успіхом — вийшла ідеальна Оранджева Леся.

Минулого року майстриня вперше відпустила це насіння у світ. «Коли у мене розщеплювалася Оранджева Леся, то вийшли ще оранжеві ідеальні колобочки, і тепер я «граюся» з цим перцем. Він дуже товстостінний і має маленьку насіннєву камеру. Цей перець ідеально підійде для канапе — розрізати і начинити сиром із зеленню чи фаршем. Я ще не знаю, як його назвати, але сподіваюся, що найближчими роками в мене буде ще один сорт перцю», — сподівається Білоус.

Поради зі збору та зберігання насіння

  • Насіння збирають у міру його дозрівання. Найперше збирають із трав та квітів. Коли в насіннєвих коробочках вже щось тарабанить, значить насіння дозріло. Його збирають у другій половині дня, адже зранку в коробочках ще може бути роса. Насіння можна потрусити над відром чи папером, а якщо коробочки важко відкриваються, то потерти в руках. Потім — провіяти його на сито чи на вітрі методом пересипання з однієї ємності на іншу. Після цього залишити на дві доби в сухому місці, щоб уся живність вилізла з насіння.
  • Збір насіння з овочів із м'якушем — помідори, баклажани, огірки. Моя улюблена культура — помідори, їх у мене найбільше. Моя мама зібрала колекцію з 350 сортів, але я її зменшила до 100. При зборі насіння з помідорів вибираю найврожайніший кущ, з нього беру найперший плід, оскільки для нього рослина передає найбільше своїх ресурсів. Насіння видушую в якусь ємність, заливаю водою на 2-3 дні — воно бродить, потім ще раз заливаю водою, охолоджую, поки насіння не осяде все донизу. Потім на 15 хвилин заливаю легким розчином марганцевого калію. Просушую до сипучості.
  • Насіння з коренеплодів — ріпа, морква, буряк, бруква. Тут потрібно вибрати найкращий екземпляр і восени його помістити до погребу. Качан капусти, приміром, вирізається разом із корінням і поміщується у вологий пісок або просто підвішується в погребі. Взимку потрібно слідкувати, щоб не було загнивання. Якщо воно з’являється — вирізати. Весною цей коренеплід висаджується і в першій половині літа вистрілює квітом, і вже тоді насіння з нього збирається, як з трав.

Основний секрет під час посіву насіння — закладати його на глибину свого розміру. До прикладу: якщо це маленьке насіння селери, то краще його ледь-ледь прикрити землею, якщо це насіння волоського горіха, то воно закладається на величину самого горіха. Морква зійде на 3-4 см, огірки люблять 2-3 см, часник можна і на 20 см, адже якщо неглибоко, то весною він вистрибне, наче ракета, своїм корінням із землі.

Найкраще насіння зберігати за температури 5-10°С. Воно має дихати, тому вакуумувати його не можна. Найкраще зберігається насіння в скляних банках або мішечках. Варто пам’ятати, що кожна культура має свій термін схожості. Огірки, дині, кавуни мають схожість до 6 років, селера та морква — лише однорічне, іноді дворічне насіння, помідори — 4 роки, але бувають випадки, коли сходить насіння 15-річної давності.

В Україні діє Насіннєва скарбниця — віртуальний банк, де можна обмінюватися різним насінням та вегетативним матеріалом (автентичним українським, з чистою генетикою, районованих сортів).


Іванна Панасюк, AgroPortal.ua