Михайло Драганчук: Фермерам потрібно більше, ніж просто економічний результат

17 лютого 2022, 06:42 2123

Зміна клімату, подорожчання ресурсів та дефіцит робочої сили змушують аграріїв переглядати підходи до основного обробітку ґрунту, мінімізуючи його, а іноді зовсім відмовляючись. Автор YouTube-каналу No-tiller, організатор міжнародної конференції «Лабораторія No-till» Михайло Драганчук розповів AgroPortal.ua проостанні тенденції обробітку ґрунту.

Популярність no-till зростає: крім економічних факторів, спрацьовують і екологічні. Скільки, на вашу думку, сільгоспвиробників в Україні застосовують цю технологію? 

Михайло Драганчук: Офіційна статистика відсутня. За нашими спостереженнями, 5-10% сільськогосподарських земель в Україні використовують без обробітку. Кількість прихильників технології постійно зростає, і це видно за появою нових слухачів на нашій конференції та розширенням її географії. Можу з упевненістю сказати, що прихильники no-till є у 18-ти областях України. 

Існує стереотип, що no-till найкраще підходить для малих та середніх господарств.

Михайло Драганчук: Насправді ні. Дуже різні підприємства відмовляються від плугів, дисків. Найменший фермер обробляє 10 га, найбільший холдинг — сотні тисяч. Їхні інтереси настільки співпадають, що різниця не відчувається. Питання у тому, що бажання власника холдингу змінити технологію замало. Потрібна команда. Прийняття рішення займає певний час, у випадку невдачі ніхто не хоче брати на себе відповідальність. Тоді як фермер сам приймає рішення відмовитися від обробітку і сам його втілює. 

Проте холдинги все більше цікавляться цією темою. Так, нещодавно «Кернел» запросив узяти участь у навчанні їхніх агрономів. Вони хочуть спробувати технологію на деградованих ділянках.


Необов'язково переходити на no-till одразу цілим масивом: почніть із одного поля і дайте собі (чи спеціалістам) можливість помилятися 

Що стримує розвиток no-till?

Михайло Драганчук: Мотиваційні фактори. Нашим сільгоспвиробникам дуже притаманний здоровий консерватизм. 

Є бажання — знайдуться і можливості. Звичайно, невеликому фермеру дорого купувати сівалку: тоді ті, що хочуть, а не хочуть хотіти, роблять саморобні сівалки, кооперуються. Вищезгаданий фермер з 10 га посівну техніку орендує. 

Чи розроблені теоретичні засади для застосування технології?

Михайло Драганчук: В Аргентині, де обробляється понад 90% земель, є науково-дослідний інститут IНТА, який вивчає широкий спектр питань із прямого посіву, і він відштовхується від запитів фермерів. 

Перший підручник із технології no-till на пострадянському просторі був виданий саме українським ученим — доцентом НУБіП Миколою Косолапом. Проте він не затребуваний у вишах. Практика не стоїть на місці, і цей підручник також потребує оновлення. Загалом же у навчальних закладах різних країн у найкращому випадку про no-till лише згадують, і переважно в негативному сенсі. Зараз ми перед кожною конференцією проводимо конкурс «No-till студент», щоб зацікавити молодь, яка навчається в аграрних закладах освіти. 

Мінімізація обробітку, збереження родючості — це неминучі світові тренди 

Чи фіксуються конкретні показники покращення стану ґрунтів у результаті відмови від обробітку?

Михайло Драганчук: Деяким фермерам просто достатньо бачити результати: покращення економіки, зменшення ерозії. Коли кругом пилова буря, а на твоєму полі нічого не літає, коли йдуть дощі, а в тебе не рівчаки-яри, а вся волога продуктивно засвоюється. 

Серед ноу-тіллерів є і науковці. Науковий підхід до оздоровлення ґрунту втілює кандидат с/г наук Михайло Войтовик. Велику роботу веде фермер і науковець Володимир Мокляк: унікальний експеримент триває вже багато років — поруч із no-till полем він залишив ділянку з традиційним обробітком. Вони констатують, що пішли правильним шляхом, адже зростають показники родючості: кількість хробаків, вміст органічної речовини, рослини потребують менше мінеральних добрив, і виробники все частіше цікавляться біопрепаратами. 

Збереження вологи — це і є основний мотив переходу на no-till? 

Михайло Драганчук: Наша перша конференція 2019 року одразу стала міжнародною, і першими цією темою зацікавились колеги з Балтії. Це дивувало, адже з опадами у них проблем немає. З'ясувалося, що їх насамперед хвилювало питання збереження ґрунтів.

Взагалі мотиви різні: дорога техніка, немає кого на неї посадити. Обробіток ґрунту потребує великої кількості працівників, а за no-till у невеликому господарстві можна взагалі обійтись своїми силами. 


А чи допускається при no-till бодай періодичний обробіток?

Михайло Драганчук: Ні, будь-який обробіток — це вже не no-till. Порушення поверхні допускається тільки при посіві. 

Часто аграрії, стикаючись із якоюсь проблемою, обирають найлегший шлях її вирішення — механічний обробіток. Але це ж не єдине рішення! Варто проаналізувати: чи достатньо насичена сівозміна різними групами культур, яка коренева система — стрижнева чи розгалужена, наскільки рівномірно розподіляються пожнивні рештки. Питань дуже багато.

Один із провідних учених із no-till Двейн Бек із США, відповідаючи на запитання про те, чи варто робити обробіток раз із певною періодичністю, не заперечував, що розпушування дасть швидкий ефект, але його доведеться робити кожен рік. На їхній науково-дослідницькій фермі у Дакоті у буквальному сенсі поставили усю техніку за паркан і вирішили, що розпушування робитимуть за допомогою хробаків, покривних культур і коріння самих рослин. Потрапивши на цю ж ферму через кілька років, побачив гору брухту, і поля постійно покриті зеленими рослинами, з живими коренями. Результати цікаві як на зрошенні, так і на богарі. 

Мене часто запитують: ось ми переходимо на no-till, а коли ж побачимо результат? Зміни розпочнуться з першого дня прийняття рішення. Але ви їх побачите, коли станеться перша критична ситуація 

Чи зміщуються терміни посівів? 

Михайло Драганчук: За no-till не проводять передпосівну культивацію, що підсушує ґрунт і дає змогу раніше зайти в поле. Тому, дійсно, часто відтерміновують весняний посів. Проте є технічні рішення і для таких ситуацій: анкерні сівалки дозволяють посів по вологій землі. Важливіше менше порушити ґрунт — є дискові сівалки. Вже з'явилися сошники із пристосуванням для розкривання посівного ряду, що не порушують поверхню ґрунту.


Техніка для no-till переважно іноземного виробництва? 

Михайло Драганчук: Є й багато вітчизняних агрегатів. Їхні рішення на рівні світових виробників, але більш доступні за ціною. По суті, технологія вимагає наявності сівалки, обприскувача та комбайна, розкидача добрив. Трактори теж потрібні, і ноу-тіллери, як правило, вибирають найкращі моделі, оскільки у них більше можливостей через те, що потрібна менша кількість одиниць. Трактори відпрацьовують менше мотогодин, рідше ламаються, потребують меншої кількості запчастин. 

Сільгоспвиробники задають тренд, тож системи для ноу-тіллерів уже пропонують і лідери ринку машинобудування. Раніше різниця в ціні була дуже суттєвою. Зараз сівалки для традиційних технологій настільки високотехнологічні, що різниця в ціні вже нівелюється. Проте no-till не потребує шлейфу ґрунтообробної техніки. 

Одночасний посів покривних культур — найновіший тренд

Думка, що при переході на no-till втрати врожайності неминучі, — справедлива? Як можна уникнути втрат на перших етапах?

Михайло Драганчук: Це один із міфів. Насправді є фермери, які ставлять перед собою завдання досягти максимальних результатів, є ті, що ставлять за мету досягнення певної стабільності. Більше того, вже з'являються аграрії, які насамперед враховують екологічну складову: їм важливо, яку продукцію вони виростять, що будуть їсти їхні діти. Саме останні прагнуть до відмови від хімічних засобів захисту, мінерального живлення і шукають альтернативу як у застосуванні біологічних препаратів, так і насиченості сівозмін, введенні покривних культур. І це все no-till! Є приклади, коли фермер-ноу-тіллер отримує врожай вище, ніж середній по області, в несприятливих умовах. Є господарства, які оптимально працюють, йдуть дуже рівно, адже контролюють свої витрати. Нарешті, вже є і приклади органічного no-till. 

Покривні культури набувають усе більшого значення. Яким чином їх застосовують?

Михайло Драганчук: Найбільш поширена схема, коли після основної культури сіється покривна. Є практика одночасного посіву зі жнивами — коли одразу за комбайном йде сівалка, щоб не втрачати вологу. 

Найновіший тренд — розкидна сівалка встановлюється на самому комбайні. Ще один варіант: за 10-12 днів до жнив розкидається насіння технікою, яка йде по коліям, а потім під час жнив це наcіння прикривається соломою. 

Також є практика бінарного посіву, коли поруч із основною культурою, наприклад, кукурудзою, сіється вика під покрив. Важливо, щоб рослини при цьому не конкурували. Тому іноді дають можливість стартувати основній культурі, а покривну підсівають пізніше. 

Застосування покривних культур відповідає всім трендам розвитку, покращує біорізноманіття, нівелює забур'яненість, зберігає вологу і захищає від спеки, накопичує органічну речовину в ґрунті.

Покривні культури — це по суті сидерати, які не заорюють. Іноді скошують. Ще корисніше випасати тварин, як це поширено у США. Але це повинен бути керований випас, оптимально — 50% поїдання. Такий підхід уже використовують і у нас. Є господарство у Полтавській області, де на полях випасають і корів, і овець.


Пожнивні рештки ноу-тіллери переважно залишають на полі?

Михайло Драганчук: Так, навіть за наявності тваринницького комплексу часто свою солому лишають на полі, а для ферми закуповують. Найголовніше — забезпечити рівномірність розподілу. Тому набувають популярності очісуючі жниварки. Адже найкращий розподіл досягається, коли рештки лишаються, як вони росли, а комбайн зрізає лише колосок. Покращується снігозатримання, жнива проходять набагато легше, оскільки продуктивність комбайна вище, витрати на паливо скорочуються.  

Ключове запитання: як аграрії вирішують проблему забур'яненості? Чи збільшується кількість обробок ЗЗР?

Михайло Драганчук: Є три кити боротьби із забур'яненістю: сівозміна, рівномірний розподіл пожнивних решток, і лише потім йдуть гербіциди. Якщо не приділяти уваги першим двом елементам, доведеться багато гербіцидів використовувати за будь-якого обробітку. Крім того, за no-till не порушується поверхня ґрунту, тож менше можливостей для проростання бур'янів. 

Перша причина відмови від обробітку, як правило, економічна: аграрії хочуть менше витрачати. Та згодом вони все більше цікавляться ґрунтом, він стає для них не просто засобом виробництва, а живою матерією. 

Фермерам для гармонії потрібно щось більше, ніж просто економічний результат 

Чи потрібні додаткові вкладення, щоб перейти на no-till? 

Михайло Драганчук: Потрібні, але у мисленні (усміхається). Потрібно більше інформації. Не всі готові вкладати свій час і кошти у навчання. Якщо ж серйозно, то витрати зменшуються. Мінус техніка, мінус паливо, мінус робочий час. 

Чи можливо вирощувати коренеплоди без обробітку?

Михайло Драганчук: Є досвід вирощування цукрового буряку в Росії.

Американський фермер-ноу-тілер, найбільший виробник картоплі у штаті Пенсильванія, розповідав, що він її таки вирощує з обробітком. Але сівозміна складається з 8-ми культур, і на 7-ми з них ґрунт не обробляється, а врожайність картоплі на полі після no-till набагато краща.

Яка оптимальна сівозміна за відсутності обробітку?

Михайло Драганчук: Що більше культур, то краще для ґрунту. Власне, бум покривних культур і почався в Америці через обмежені сівозміни. Покривні культури дають змогу внести різноманіття. 

Що вас вразило найбільше під час минулорічних поїздок?

Михайло Драганчук: Казахстан. Умови там дуже жорсткі, вітри та обробіток постійно посилюють ерозійні процеси. Короткий вегетаційний період лімітує застосування покривних культур. Проте там уже рухаються у напрямі відмови від обробки ґрунту. Тому була ідея провести конференцію в Казахстані, проте через останні події у цій країні змушені були відмовитися.

Дякую за цікаву розмову.


Для довідки: конференція «Лабораторія No-till 2022» відбудеться 24-25 лютого. Концепція цьогорічного форуму: «Максимум, оптимум і альтернатива. Ефективність чи екологічність?». Теми конференції ілюструють еволюцію no-till руху. До участі у NTLAB22 уже очікують на представників із 12-ти країн світу.


Валентина Оврас, AgroPortal.ua