Клуб агроефективності: червона кнопка для спокою та розвитку

Найактуальніше для Юрія Михайлова зараз — організація переробки. «Наприклад, вже бачу, як можна робити пастилу, мармелад з наших фруктів та ягід», — говорить керівник науково-виробничої фірми «Юнітек» з Харківщини. Інвестиції в обладнання, фасувальні лінії потягнуть на $100 тис. Міг би вкладати кошти і сам, але вважає, що це не так цікаво і продуктивно, як організувати спільну справу з партнерами.

В аграрну галузь Михайлов прийшов з бізнесу. Прихильний до комплексних рішень. Зосередитися вузько, скажімо, на самому тільки вирощуванні сировини — це точно не про нього.

Шукати нові альтернативні рішення його мотивує економічна вигода. На своїх трьох тисячах гектарів випробував оптимальну сівозміну, щоби вирощувати лише культури, які не псують, не втомлюють землю і здатні примножити врожай наступників.

Зупинятися на двох-трьох найприбутковіших культурах і зірвати тимчасовий максимум вважає нераціональним, тому віддає перевагу балансу. Вирощує пшеницю, гречку української селекції, сочевицю, льон олійний, спельту.

Чому обрав таку рідкісну спельту? Раціональне пояснення у Юрія є: тому що вона стійка до хвороб, має привабливу ціну та попит в експортних продажах, а головне — гарно піддається органічному виробництву — 120 га «Юнітек» три роки тому офіційно сертифікував під органіку. Але є і, так би мовити, романтична складова, якій поміж цифр та схем якось природно знаходить місце досвідчений бізнесмен: «Спельту вирощували ще за часів Христа. Дивлюся й уявляю, скільки вона пережила, бачила. Ніби в минуле екскурс робиш».

Такий же сентимент має господар і до льону: той не виснажує ґрунт, дуже гарний попередник для пшениці, не провалюється рік від року за посухостійкістю, а коли цвіте, радує синім-синім небесним клином…

Вишні, черешні, трохи груш та яблук — теж органічні. До фруктового напряму додалися 3 га суниці та 2 га малини. Поки що ягоди вирощують у відкритому ґрунті, хоча плануються і теплиці. Для переробки, найперше, потрібна гарна сушарка. Зараз фрукти свіжими переважно продаються за кордон, у Європу.

Компанія сама займається торговельними операціями. Така логіка Михайлова: бізнес повинен об’єднувати усі ланки в один спільний ланцюжок — від вирощування і до збуту, бути простежуваним. І випробуваним на собі. Тому «Юнітек» й називається «науково-виробничою фірмою». Скажімо, перш ніж стати дилерами засобів захисту рослин, усі препарати випробовують на власних ділянках, полях.

Юрій Михайлов став головою наглядової ради громадського об’єднання Харківщини «Агрофудкластер» — Agro Food Cluster Kharkiv. Понад 20 різних агровиробників регіону об’єдналися, щоби поліпшити свою ефективність, отримувати більші прибутки. «Ми сподіваємось, це буде новий формат співпраці бізнесу, науки і влади в регіоні», — переконує Михайлов. До виробників і переробників приєдналися логісти, продавці, правники. Зараз акцентуються на кількох основних напрямках: заморожуванні фруктів та овочів, переробці м’яса, лобіюванні екопродукції, кооперації та експорті зерна. Хочуть допомогти харківським агрофірмам вийти на європейські ринки, захистити бізнес і отримати суттєвішу додану вартість.

Гуртом змогли провести першу міжнародну презентацію — орендували 40 м² на потужній виставці продуктів харчування в Кельні Anuga 2017.

Для спільного захисту створили ініціативу «Червона кнопка». Це такий тривожний сигнал, завдяки якому прагнуть спільнотою убезпечитися від різних незаконних дій — арештів, рейдерства, безпідставних перевірок.

Кластер також створює спільний інформаційний портал, майданчик для пошуку постачальників і покупців у Харківській області. Сподіваються швидше укладати угоди і спростити логістику.

А ще у Юрія Михайлова зараз є проект гуманітарний. Село у Богодухівському районі, де зосереджені основні площі господарства, називається Сінне. І місцеві майстрині тут  зберегли унікальне ремесло — творять оригінальні м’які іграшки з соломи, духмяних трав. Вони так і називаються — сіннянська баба.

«Дуже хочемо зберегти і розвинути  промисел, — говорить Юрій. — Цей чудовий handmade-сувенір маємо зробити символом села. Наші жінки творять лікувальні обереги, символи родючості, цікаві милі іграшки. І це ж так чудово, що традиція не перервалася, збереглася. Свої унікальні іграшки ми вже дарували у посольствах і консульствах, нашим зарубіжним партнерам. Усі в захваті. Будемо влаштовувати ярмарки у Сінному, допомагати громаді розвиватися і у цьому мистецькому напрямку. Нам же є чим гордитися!»