Підприємець дивується, чому інші сімейні господарства теж так не роблять, адже це вигідно.
Олександр із двома синами утримують ділянку з понад 3 тис. виноградних кущів в 15 кілометрах від Запоріжжя. Виноградарство — сімейна традиція, ягоди вирощували і тато, і дід Олександра. Перекупенко працював ковалем на заводі «Запоріжсталь», а тепер повністю зосередився на винограді.

Каже, поганих сортів не буває. Просто треба терпляче і поступово відбирати ті, які більш придатні саме до конкретного регіону і особливостей клімату. Визнає: погода змінюється, зими стали теплішими. Свій виноград господар не вкриває.
Залюбки приходить радитись із колегами та науковцями на щорічну виставку-конференцію «Золоте гроно України». Нинішнього року виставляв свою продукцію і на дегустацію, і на продаж.
Звісно, більшість урожаю продає свіжим на ринок, часто продукцію забирають оптовики.

Професійним помічником у реалізації стає і син Станіслав, який вчиться у коледжі при Запорізькому інституті економіки та інформаційних технологій. Станіслав активно спілкується з відвідувачами ярмарку, розповідає про особливості родинного винограду. Але головне — він вже створив для свого господарства власний сайт vinogradnikzp.com і пробує налагодити інтернет-реалізацію.
Варити джем у сім’ї Перекупенків — це теж суто чоловіча справа. Консервацію почали робити з минулого року, коли різко відчули падіння цін. Діжки, преси, дрелі готують власноруч. Докуповують банки, кришки. Кажуть, що все обходиться в копійки.
До ягідного варива додають відсотків 10 цукру, щоби не було кислинки. «Решта деталей рецепту — сімейний секрет, — посміхаються по-змовницьки. — Головне — все натуральне!»

Більшість готової консервованої продукції оптом забирають вже знайомі з цими смаками споживачі. Поступово додаються й інтернет-користувачі.
Магазинним мережам фермери поки що не довіряють. «Ми не впевнені, що наші дорогоцінні баночки поставлять у гарному місці, а не десь на сонці, щоби зіпсувалися. Та й остерігаємося, що з поверненням грошей довго треба буде чекати. Надійніше продавати самим», — міркують виноградні підприємці.

Гастровечір у Львові: від локального продукту до високої кухні

На Миколаївщині розвивають виноградник за принципами регенеративного землеробства

Україна представила харчовий експорт на SIAL Paris 2026

Зберігати біорізноманіття, підтримувати природні екосистеми та водночас вирощувати виноград — такий підхід до господарювання впроваджує співвласник виноробні на Миколаївщині, голова Асоціації крафтових виноробів Причорномор’я Георгій Молчанов. Регенеративні практики тут поєднують із відновленням виноградарства на розмінованих землях.

У Вільнянському міжрайонному управлінні водного господарства підбили підсумки поливного сезону 2026 року. За цей час насосні станції перекачали понад 2 млн м³ води, а площа зрошуваних земель сягнула майже 1,8 тис. га.

Спецпризначенці Національної поліції прикривають небо над аграріями Запорізької області під час збору врожаю.

Родина Степанкевичів із села Гайове на Вінниччині на 60 сотках вирощує понад 300 сортів винограду. Виноградарством сім’я займається близько 15 років, а для подружжя Юлії та Сергія, які працюють медиками, це стало улюбленим хобі.

У Запорізькій області розпочали вологозарядні поливи сільськогосподарських угідь. Роботи проводить Вільнянське міжрайонне управління водного господарства на завершальному етапі зрошувального сезону.

Ще кілька років тому цифровізацію в українському агросекторі найчастіше пов'язували з підвищенням урожайності чи оптимізацією виробництва — калькуляція рентабельності вирішувала, чи варто інвестувати в нову технологію. Повномасштабна війна змінила саму логіку цього рішення.

У селі Борохів на Волині 49-річний Олександр Геращенко вирощує 50 сортів винограду. На п'яти сотках, де раніше росла картопля, за сім років він заклав виноградник зі 130 кущів.

Українське виноробство останніми роками переживає новий етап розвитку. Зростає інтерес до локальних виробників, дедалі більше господарств розвивають власні виноградники, а зміни клімату відкривають нові можливості для регіонів, які ще донедавна не вважалися виноробними.

Ще п’ять років тому ТОВ «Красногірське» на Черкащині працювало за типовою для багатьох господарств моделлю: польові роботи, облік пального, фінанси та моніторинг посівів існували окремо й не були пов’язані між собою.

У той час, коли більшість господарств роблять ставку на оновлення технічного парку, ФГ «Вишневе Агро» з Полтавщини пішло іншим шляхом — інтелектуальної модернізації вже наявної техніки. І цей підхід дав свій результат.