Інтерв’ю з Володимиром Івановичем призначено вже на післяробочий час, однак на поверсі з керівником Держпродспоживслужби залишаються працювати ще кілька працівників. Повз мене двоє хлопців проносять дві великі коробки паперів на підпис.
— За який період часу стільки назбиралося? — цікавлюсь я у пана Володимира.
— Це висновки експертизи за сьогодні, — спокійно відповідає він і зізнається, що рахувати документи ящиками вже звик. Лапа пояснює, що тому й намагається довести реформу до кінця, щоб зменшити бюрократію.
15 березня ви запрошені на VI Міжнародний форум IFC з харчової безпеки. Багато уваги на заході буде приділено обов’язковому запровадженню системи HACCP восени цього року. Яких підприємств стосуватимуться ці зміни?
Володимир Лапа: Систему HACCP буде запроваджено з 20 вересня цього року на усіх великих підприємствах, які провадять діяльність з харчовими продуктами, у складі яких є необроблені інгредієнти тваринного походження. Через рік вона стане обов’язковою для інших великих підприємств харчової промисловості, які спеціалізуються на продуктах харчування, у складі яких відсутні необроблені інгредієнти тваринного походження (крім малих потужностей). А ще через рік, 2019 році, це стосуватиметься і дрібних підприємств, що працюють у галузі харчової промисловості. Кінцева мета запровадження процедур — контроль ланцюгів харчової продукції, реалізація ключового європейського принципу контроль «від лану до столу». Важливо, щоб система працювала на практиці.
Яка відповідальність для суб’єктів господарювання передбачена за відсутності системи НАССР?
Володимир Лапа: Відповідальність операторів ринку передбачена статтею 64 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Це штраф для юридичних осіб у розмірі від тридцяти до сімдесяти п’яти мінімальних заробітних плат, для фізичних осіб — підприємців — у розмірі від трьох до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат та зупинення роботи потужності.
Як зараз здійснюється контроль за якістю продуктів харчування в умовах заборони на перевірки підприємств?
Володимир Лапа: Теперішню ситуацію з державним контролем я би назвав профанацією. Можна навести багато прикладів. Закон про здійснення державного контролю і нагляду чітко визначає підстави для проведення перевірок. Його може бути виконано, наприклад, за рішенням суду, в рамках кримінальних справ та ін., з більш реалістичних сценаріїв — це може бути плановий контроль та обґрунтована скарга фізичної особи.
Із плановим контролем знову ж таки є великі питання. Наразі ми очікуємо роз’яснення від Міністерства економічного розвитку і Міністерства юстиції, чи можемо здійснювати плановий контроль. Вже було кілька спроб робити такі планові перевірки, але ми отримали скарги об’єктів господарювання і зупинили цей процес, зважаючи на неоднозначне трактування законодавчих норм.
Позапланові перевірки можуть здійснюватися за скаргою фізичної особи. Для цього необхідно, щоб фізична особа звернулася з відповідною заявою до територіального управління: «Я вважаю, що мої права порушенні, надаю заяву по формі, суть оскарження, документи на підтвердження, тому вийдіть на перевірку». Далі територіальний орган за законом має отримати на перевірку погодження центрального апарату.
Ця процедура займає 3-5 днів, поки передаються документи, спеціалісти перевіряють, чи є підстави для перевірки. Але з першого січня є нововведення, що, крім цього, працівники Держпродспоживслужби мають отримати згоду органу, який формує політику у галузі безпечності харчової продукції, у сфері захисту споживачів, а щодо інших галузей державного контролю і нагляду — згоду Державної регуляторної служби.
Тому насправді виходить так, що згоду на перевірку підприємства за скаргою ми маємо отримати в Мінекономрозвитку і Міністерстві аграрної політики та продовольства. А якщо ця перевірка зачіпає ще й інші сфери контролю, наприклад, санепідемблагополуччя, адже є випадки масового отруєння, — тоді і в Державній регуляторній службі. Зараз ми почали отримувати згоди від Мінекономрозвитку. Очікуємо, що найближчим часом матимемо можливість отримати їх і від інших органів.
Я мав змогу оцінити, як механізм контролю працює у Європейському союзі. У країнах ЄС, у випадку, якщо мова йде про потенційний ризик надходження на ринок небезпечної продукції і спеціалісти виїжджають на перевірку на наступний день, це вже вважається запізно.
Адже, коли приїде інспектор, це може бути вже інша продукція, а попередня партія піде на ринок. З іншого боку, якщо небезпечна продукція розходиться ринком, її не завжди можна повернути. І, відповідно, цей ризик поширюється. Та система контролю, яка є у нас сьогодні, абсолютно не відповідає ні європейським нормам, ні вимогам часу.
Тобто після скарги фізичної особи на продукцію пройде мінімум тиждень, поки підприємство почнуть перевіряти?
Володимир Лапа: З урахуванням погодження усіх відповідальних органів, за реалістичним сценарієм, зараз це займає місяць. У випадках масових отруєнь ми виходимо на перевірки, але це здійснюються через засідання техногенної комісії в областях.
Ми розуміємо, що теперішня ситуація — це фактично ілюзія державного контролю. Отримання дозволів, про які я згадував раніше, ввели для того, щоб мінімізувати корупційну складову. Проте яким чином додаткова перепона зменшить корупцію, не зрозуміло, тому що ми отримали понад 300 згод від Мінекономрозвитку і лише близько 10 відмов. Отже, процент відмов мінімальний, а затримки з часом вони створюють, як і не зовсім комфортну атмосферу з точки зору державного контролю. Оскільки чекати доводиться так довго, люди приходять і ставлять запитання: чим ви займаєтеся?
Логіка полягає в тому, щоб через законодавчі зміни створити можливість ефективного контролю та запровадити інструменти, які мінімізують корупцію. Тому ухвалення проекту Закону «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин» № 0906 є таким важливим. Ним передбачено перевірки без попереджень, якщо на ринок може потрапити небезпечна харчова продукція, а також планові перевірки в рамках довгострокових планів контролю, за винятком, наприклад, запровадження системи HACCP. У цьому випадку підприємству треба дати час підготувати документи. Але якщо є підозра, що на ринок випускається небезпечна продукція, логічно, що перевірка має проводитися без попередження.
На рівні бізнесу є розуміння того, що необхідно запровадити ефективну систему контролю, і навіть є прохання більш ефективно підходити до контролю. Йдеться про цивілізований бізнес, який працює в межах чинного законодавства. А поруч може працювати конкурент, який, наприклад, під виглядом молочного жиру продає пальмову олію. Зрозуміло, що в таких умовах важко витримувати конкуренцію.
Зі метою мінімізації можливості корупції законопроектом № 0906 передбачено можливість відеофіксації процесу перевірок як суб’єктом господарювання, так і компетентним органом.
Якщо є претензії до інспектора — зняв відео, звернувся або до центрального апарату, або до суду, оскаржив.
Якою була ситуація з перевірками, коли працювала санепідемстанція?
Володимир Лапа: Раніше, до 2014 року, був плановий щоквартальний контроль харчових підприємств, потім було два роки мораторію, минулий рік — квазімораторій, тобто перегин в інший бік.
Мережі супермаркетів самі контролюють якість продукції?
Володимир Лапа: За законодавством, продукція супроводжується документами виробника. І з точки зору закону цього достатньо. Проте деякі мережі, особливо з міжнародним капіталом, запроваджують свої корпоративні стандарти, тобто у них вимоги жорсткіші. Вони мають свої лабораторії і проводять контроль. Це не традиційна практика, але вона існує.
Якщо Верховна Рада не ухвалить законопроект № 0906, чи можна буде здійснювати контроль якості харчових продуктів? Наскільки критичним є ухвалення цього законопроекту в рамках імплементації європейського законодавства?
Володимир Лапа: Якщо говорити про два документи — «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» і «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти…», то першим відповідальність за якість та безпечність виробленої продукції перенесена на рівень виробника, а в другому прописано, як її забезпечити. Один закон без іншого не працює, і ми це бачимо на прикладі ситуації на ринку.
Чому ми маємо ухвалити № 0906? Бо це в інтересах наших громадян. Відверто, мені важко пояснювати людям, чому дітей дошкільних навчальних закладів годують пальмовою олією, а ми нічого не можемо зробити, бо так прописано у законодавстві. Це не наші примхи, а зобов’язання адаптувати українське законодавство відповідно до європейського, згідно з Угодою про асоціацію. Ухвалення законопроекту в цілому дозволить визнати систему гарантування безпечності та якості харчових продуктів України еквівалентною системі контролю Європейського союзу, покращить умови здійснення експортно-імпортних операцій з харчовими продуктами, тваринами, кормами.
Без прийняття цього законопроекту буде ускладнено процес імплементації положень законодавства ЄС, що, відповідно, може вплинути на імідж нашої держави в аспекті адаптації законодавства нашої держави у сфері застосування санітарних та фітосанітарних заходів. Крім того, це може зашкодити експорту товарів українських виробників до країн ЄС.
Якщо не ухвалять № 0906, на нас чекатимуть політичні наслідки. Це буде чітким сигналом, що Україна не здатна виконувати міжнародні зобов’язання. І буде дискредитована ідея реформування системи безпечності харчової продукції. Це напівзроблена система, коли один базовий компонент є, а іншого — немає. Такий період «напіввагітності» не може тривати довго. Тому маємо надію, що зазначений законопроект буде якнайшвидше розглянуто у сесійній залі Верховної Ради України.
Дякую за приділений час.
Для довідки: про роль держави у регулюванні системи безпечності харчової продукції в Україні і глобальні тенденції, які мають вплив на бізнес та споживачів, провідні вітчизняні та світові експерти будуть говорити більш детально вже цього тижня, під час VI Міжнародного форуму IFC з харчової безпеки.
Зоряна Гошовська, спеціально для AgroPortal.ua