У точці неповернення. Дрібні фермери, щоб вижити, мають об'єднатися
Трансформація фермерства: від перспектив одного року до сталого господарювання
19 червня 2025, 06:05 517
Культура фермерства за часів незалежності України кардинально змінилася. І зміни стосуються не лише технологій, а й підходів до господарювання як у вирощуванні культур, так і в управлінні, взаємозв’язках із пайовиками та державою.
Таку думку в розмові з AgroPortal.ua висловив один із керівників ФГ «Фрунзе» Олександр Фрунзе. Господарство засноване його батьком 1992 року на Миколаївщині. Наразі в обробітку перебуває 1 тис. га землі.
Олександр каже, що фермерські господарства йдуть в ногу з інноваціями та цифровізацією, аналізуючи все, що відбувається протягом сезону. Змінилося і саме ставлення до землі, додає він. Якщо раніше фермери дивилися в перспективі одного року: «посіяли – зібрали – далі буде видно», то зараз ведуть діяльність далекоглядно, проводять аналізи ґрунту, вносять розумно добрива та ЗЗР, щоб ефективно й стало працювати протягом тривалого часу.
До Дня фермера, який сьогодні відзначають в Україні, обговорили з Олександром Фрунзе проблеми та виклики, які сьогодні стоять перед малими виробниками.
Олександре, деталізуйте, яка сівозміна у вас, чи плануєте її перегляд під впливом кліматичних змін?
Олександр Фрунзе: Маємо чотирипільну сівозміну, основні культури – озимий ячмінь, озима пшениця, озимий ріпак і соняшник. Втім, останніми роками через погодні катаклізми відчуваємо її недоліки. Погодний фактор сьогодні є одним із найбільших викликів після війни. Останнім часом стає все важче працювати й мати надійні врожаї. Принаймні один рік точно дотримуватимемося класичної для нас сівозміни, адже ці культури ми добре знаємо, і в нас непогано виходить. Але якщо травневі заморозки будуть повторюватися, а опадів узимку буде недостатньо, то доведеться переглядати.
За такого сценарію, скоріше, дивитимемося у бік ярих – льону та гороху, проте детально ще не рахували.
Чи розглядаєте нішеві культури, чи була практика їх вирощування?
Олександр Фрунзе: Батько раніше, коли я ще з огляду на свій вік активно не залучався у виробничі процеси, експериментував із коріандром і сорго, було й просо. Але вони не показали себе як економічно доцільні, тому зупинилися на класичній сівозміні, яка донедавна нас не підводила.
За останні два роки, коли були дуже теплі зими й мало опадів, не відбулося накопичення достатньої кількості вологи, щоб і озимі зернові сформували гарний врожай, і ярі взяли стільки, скільки необхідно. За норми 300 мм опадів на місяць у нашому регіоні, у квітні не було опадів загалом, у березні незначні – 10-15 мм, і лише у травні випала місячна норма.
Ви зазначили, що через свій вік не долучалися до виробничих процесів. Коли занурилися з головою у фермерство?
Олександр Фрунзе: Активно долучився до процесу господарювання у 2022 році. На той час закінчив навчання й у лютому 2022 року зустрів початок повномасштабного вторгнення вдома. Різко змінилися умови ведення бізнесу, довелося включатися та допомагати.
Чи торкнулися бойові дії безпосередньо вашого фермерського господарства?
Олександр Фрунзе: До лінії фронту було 15-20 км, було багато «прильотів» на поля. Після окупації Снігурівки російські колони йшли на Баштанку в обхід Березнегуватого. У нас поля межують із Херсонщиною, знаємо, що в них була ціль захопити всю область, але невелика ділянка лишилася, яку вони не окупували через природні рельєфи.
Тоді гостро постала проблема збуту збіжжя, адже 2021 року був непоганий врожай. Як ви вирішували її?
Олександр Фрунзе: Дійсно, сезон 2021 року був досить непоганим і за врожаєм, і щодо цін, тому на початок лютого були певні запаси продукції. Але порти стали, і з реалізацією виникли проблеми, потрібно було і кредити гасити, і всі інші зобов’язання виконувати. Було складно, але налагодити реалізацію й залучити кошти для того, щоб посіяти та продовжити працювати, стало нашою першочерговою метою. Почали возити на Бесарабію, там одні з перших відкрили приймання на початку квітня. А вони через дунайські порти відправляли далі. Довелося залучати сторонніх перевізників, оскільки ми не хотіли зберігати великі запаси збіжжя, адже були постійні обстріли, «прильоти», хотіли якомога швидше все вивезти.
А як зараз у вас із логістикою?
Олександр Фрунзе: Наразі найкритичніше ми відчуваємо, що не працює Миколаївський порт, адже він від нас за 100 км. У Миколаєві ми отримували таку саму ціну, як у порту Південний, а логістичне плече збільшилося, що вплинуло і на час колорейсу. Почали краще планувати фінанси, адже такої практики, як раніше (сьогодні відвезли зерно й сьогодні отримали кошти), вже немає. Плюс більше навантаження на частку логістики.
На скільки зросла частка логістики?
Олександр Фрунзе: Хоча відстань зросла вдвічі, втім, у нас була погана дорога до Миколаєва та перевитрати пального, то наша логістика після повномасштабного вторгнення здорожчала на 60%. Це при тому, що ми маємо власний автотранспорт.
Чи вигідно мати власний автомобіль?
Олександр Фрунзе: Це насамперед залежить від обсягів, які реалізує господарство, слід прораховувати, скільки йде на амортизацію авто. Якщо це невелика кількість зерна, то не рекомендував би. У нас у середньому 3000 т – якщо розбити на рік, то це оптимальне навантаження на машину, вона не простоює. Звісно, коли неврожай, то ситуація дещо гірша, але для нас це вигідно. Власний транспорт у нас був завжди, і якраз до повномасштабного вторгнення ми оновили автомобіль МАН і причіп від українського виробника Заводу Кобзаренка, отримавши тоді 25% компенсації. В принципі, ми його окупили дуже швидко.
А як зберігаєте урожай?
Олександр Фрунзе: Маємо підлогові склади. Звичайно, хотілося б мати власний елеватор, щоб оптимізувати людську працю, адже підлогове зберігання передбачає залучення більше робітників, однак поки що економічно це недоцільно. Якщо були б якісь програми, які б дозволили побудувати елеватор, то ми б розглядали з метою оптимізації цього процесу.
Повернемося до сівозміни, зокрема до урожайності. Які врожаї отримували минулими роками, на які плануєте вийти цього року?
Олександр Фрунзе: До 2020 року по зернових (ячмінь і пшениця) ми мали врожайність на рівні 35 ц/га. Це була оптимальна врожайність, яка дозволяла мати прибутки. Завдяки і технологіям, і сприятливим погодним умовам виходили потім і на 50 ц/га. На жаль, минулого сезону спустилися до 35 ц/га, але тоді це вважалося нормальним. Цього року будуть набагато гірші показники. Ячмінь узагалі пропав, навіть не сформував колос. По пшениці навіть не беруся прогнозувати, оскільки на вигляд не дає надії – якщо вийдемо на 10-15 ц/га, буде добре.
Озимий ріпак у середньому збирали на рівні 15-20 ц/га, у вдалий рік могли отримати і 30-35 ц/га. Минулий рік був досить непоганим, але в травні сталися приморозки, через які ріпак абортував велику кількість бобів, і вийшли в середньому на 10 ц/га. У нас комбайн обладнаний картографуванням, і там, де височини, показав 20 ц/га, де мороз не сильно взяв, у низинах практично нічого не отримали. На цей рік через несприятливі погодні умови восени в зиму ріпак увійшов недорозвинений і не в оптимальній фазі. Але за зиму він трошки підріс і весною був непоганий. Втім, відсутність вологи не дала йому сформувати достатню кількість стручків, тому теж не розраховуємо на високу врожайність.
По соняшнику середня урожайність складає 15 ц/га, іноді бувають винятки, й добираємо 20 ц/га, було і 25 ц/га. Цього року отримали непогані сходи, поки розвивається, росте, а ми плекаємо надію.
Чи зазнавала змін технологія вирощування, зокрема системи удобрення та захисту рослин?
Олександр Фрунзе: Ми суттєво не змінили технологію, навпаки, намагаємося кожного року її покращувати – технологічність збільшуємо, регулюємо кількість добрив і якість їх внесення. 2022 року придбали самохідний обприскувач, вносимо рідкі азотні добрива. Вважаємо, що це економічно доцільніше і більш оптимально дозволяє засвоювати рослині поживні елементи. По ЗЗР також слідкуємо за трендами та новинками, використовуємо інноваційні формуляції.
Ви зазначили, що оновили автомобіль для перевезення зернових, також придбали обприскувач. Який загалом у вас машино-тракторний парк?
Олександр Фрунзе: Я вже зазначав, що 2021 рік був вдалим, тому 2022 року ми також придбали нову сівалку Horsch Avatar. Трактор середньої потужності Claas 220 к.с. у нас був. Самохідний обприскувач приїхав за 2 тижні до вторгнення. Того ж року планували оновити комбайн, у нас був власний, але він вже відпрацював п’ять сезонів. Ми його продали, та поки очікували на постачання, почалася велика війна, і все закрутилося, постачання затримувалося, тож довелося переглянути це питання. Придбали новий комбайн, але не такий, як хотіли: меншої потужності та іншого класу. Це New Holland CХ8.80. Маємо кілька малих тракторів для нескладних операцій і телескопічний навантажувач.
Яку технологію обробітку ґрунту застосовуєте?
Олександр Фрунзе: Пробували нульовий обробіток, але були певні складнощі. Використовуємо в основному мінімальний – зібрали урожай, провели мульчування і потім посіяли. Раз на 4 роки здійснюємо оранку, зокрема під соняшник, або глибоке розпушування. Загалом тренд такий, що площі під оранкою поступово зменшуємо, вийшли на 50%. Окрім того, цього року соняшник засіяли суцільним висівом, побачимо, як спрацює.
Чи залучаєте банківське кредитування, чи маєте власні кошти?
Олександр Фрунзе: Залучаємо кредитні кошти. Коли 2022 року оновлювали машино-тракторний парк, розраховували на одні умови реалізації вирощеної продукції, але довелося залучати банківські кошти. Ще два роки залишилося до погашення. Скористалися програмою «5-7-9%», цього року по ній взяли і обігові кошти.
Чи достатньо держава підтримує фермера?
Олександр Фрунзе: Державі вдячні, оскільки відчувається сильна підтримка фермерства. Було багато грантових, кредитних програм, дотації областям, як постраждали від воєнних дій, і вони були досить відчутні. Зраз з огляду на обставини, які склалися через посуху в нашій області та на Херсонщині, сподіваємося, будуть програми підтримки на отримання оборотних коштів на наступний рік, щоб посіяти й працювати далі, але і без цього підтримка дуже відчутна.
Дякуємо за розмову, і нехай усе складається, як задумується.
Алла Стрижеус, AgroPortal.ua
