Тимофій Милованов: Український студент не до кінця розуміє, що таке кар’єрний шлях, тому живе у ваганнях

28 листопада 2018, 06:57 3895

Падіння престижу аграрної української освіти спричинило те, що студенти відразу після закінчення школи шукають для навчання зарубіжні виші, де не потрібно складати ЗНО чи вступні іспити, головне — мати можливість оплатити таке навчання і в результаті отримати європейський диплом.

AgroPortal.ua запитав Почесного президента Київської школи економіки, заступника Голови Ради Національного банку України Тимофія Милованова, чому українська агроосвіта втрачає свою актуальність, та як переконати студентів залишатися на батьківщині.

Сучасний ринок потребує кваліфікованих спеціалістів, проте українська освіта не в силах ними забезпечити. Постає запитання: що саме гальмує розвиток аграрної освіти?

Тимофій Милованов: Насправді ця проблема існувала завжди, навіть при царизмі та Радянському Союзі. Вже тоді освітні заклади не були ефективними в плані навчання та розвитку людей. Це частково є відповіддю на питання, чому у нас і з демократією проблеми, і з економікою, і з добробутом. Зрозуміло, що ринок змінюється, суспільство змінюється, країна змінюється і, відповідно, освіта має змінюватися, тобто відповідати на ті виклики і потреби, які постають сьогодні.

Якщо ми говоримо про аграрну сферу, то вже за 5 років технології зміняться, а що буде за 25 років — взагалі важко уявити. Тому ні МОН, ні університети не зможуть швидко адаптуватися до нових умов ринку і змінити освітні програми. Не забуваймо і про глобалізацію: люди можуть поїхати та пройти навчання за кордоном. У таких випадках університетам потрібно боротися за студентів, і саме це є тим драйвером, що змушує їх рухатися вперед.

За період отримання ступеня «бакалавр» студент аграрного вишу вивчає близько 50 різних предметів, а за ступеня «магістр» — близько 20. На вашу думку, чи можна обмежитися 5 ключовими фаховими предметами?

Тимофій Милованов: В Київській школі економіки магістри на першому році навчання вивчають 4 предмети: економіку, економетрику, статистику та математику. Вже на другому році вони вивчають свою спеціалізацію. Тому це працює, і ми це бачимо.

Щодо аграрних вишів, то, можливо, це має бути не 5 предметів, а більше. Я взагалі думаю, що потрібно переходити до програм, в яких студенти мають право самостійно вибирати собі дисципліни, щоб не було чітко зафіксованого переліку обов’язкових предметів. Тут головне, щоб студенти змогли, як в конструкторі LEGO, скласти свій особистий графік навчання, а університет тоді лише контролює, щоб цей набір не був поганим. Наприклад, якщо ви економіст, то маєте взяти більше кредитів з математики, статистики, економіки, а менше — з комп’ютерних наук чи біології. Це буде також стимулом до розвитку викладачів, адже на чиєсь викладання дисципліни буде попит, а на інше — ні.

Чи варто Україні розглядати модель створення кластерів безперервного аграрного навчання (школа-технікум-ВНЗ-підприємство)?

Тимофій Милованов: Воно до того йде, навіть можна це побачити на рівні Київської школи економіки: зараз ми випускаємо магістрів і вже думаємо про те, як спілкуватися зі школами, адже багато талантів ми втрачаємо саме на рівні школи. Крім цього, ми розвиваємо кар’єрний офіс — місце, де випускники готуються до роботи на підприємстві. Тобто в перспективі ми збираємось забезпечувати повний цикл безперервного навчання.

Така модель успішно працює в інших країнах, в тому числі й у США. Але я не робив би це на рівні держави — не тому що це погана ідея, а тому що держава неспроможна це зробити якісно.

На як аграрні спеціальності в Україні буде найбільший попит? Чому?

Тимофій Милованов: Мені важко відповісти на це запитання, але я думаю, що це спеціальності, які включатимуть в себе технології та стратегічне бачення. В пріоритеті будуть фахівці, які вміють масштабно мислити, швидко реагувати на виклики та вміти адаптуватися до нових умов. Але не варто забувати і про більш чіткі професійні спеціальності, такі як тракторист чи механік, які зараз і у майбутньому будуть користуватися попитом.

Як щодо викладацького складу у вишах?

Тимофій Милованов: Багато з цих людей мають піти. Залишитися мають ті, хто більш активний та готовий змінюватися, а іноземна освіта їх має в цьому підтримувати. Ці викладачі мають бути інтегровані — їздити за кордон, підвищувати свою кваліфікацію, працювати з бізнесом.

Важливо також, щоб для студентів теорію викладали теоретики, а практику — люди з бізнесу.

Система аграрної освіти якої країни найбільше підходить для українських реалій?

Тимофій Милованов: Я адвокат американської системи освіти. Вона, можливо, трохи жорстка та дорога, але там дуже сильна мотивація до навчання. Більшість американських університетів є приватними, а ті, які не є приватними, лише частково підтримуються державою, адже вони самі заробляють собі гроші за рахунок створення спільних з бізнесом дослідницьких центрів, які на виході дають нові методології, практики чи технології. 

Тимофію Сергійовичу, ви захистили дисертацію та здобули ступінь PhD з економіки в Університеті Вісконсин-Медісон. Чи можна їхню систему освіти адаптувати в Україні?

Тимофій Милованов: Можна, і ми намагаємося це зробити в Київській школі економіки. Зараз ми почали розширюватися горизонтально: якщо раніше ми займалися лише економікою, то зараз у нас 7 магістратур від МВА в галузі штучного інтелекту до МВА для керівників державних підприємств. Є бакалаврат, починаємо співпрацювати зі школами, крім цього, є ще наукові дослідження. На виході — маємо успішних випускників, які працюють як у публічному секторі, так і в приватних компаніях.

Чим відрізняється американський студент від українського?

Тимофій Милованов: Американські студенти більш чітко розуміють, що таке кар’єрний шлях: вони знають, який навчальний заклад потрібно закінчити, які пройти курси і яких набратися навичок, щоб працювати в тій галузі й займати ті позиції, які запланували собі ще зі школи. Не завжди виходить все з першого разу, інколи для того, щоб зрозуміти, що ти хочеш, потрібно 2-3 роки. Тобто там більш чіткий і прагматичний підхід і розуміння того, що робити зі своїм життям. А в нас студенти знаходяться у ваганнях, з думками про те, що якось треба стати успішним, а як — не знаю.

На вашу думку, як мотивувати сучасного українського студента до навчання, щоб на виході він міг з чималим багажем знань йти працювати за фахом?

Тимофій Милованов: Мотивувати можна лише кращою освітою, адже коли студент приходить у виш і бачить, що там можна купити диплом, і що той диплом нічого не вартий — то чому він має там вчитися? Відповідно, якщо людина 4 роки нічого не робила в університеті, то й на роботі особливо старатися не буде. А потім студенти кажуть, що не можуть знайти роботу, а роботодавці — що не можуть знайти працівників.

Проблема в тому, що люди не напрацьовують свої навички, не готуються професійно. І це питання вирішується на рівні приватної освіти.

Якими якостями має володіти студент на виході з університету?

Тимофій Милованов: Я виділив би такі якості як терплячість — щоб досягти будь-якого результату, потрібно набратися терпіння, амбітність — потрібно не лише бажати отримати зірки з неба, а й розуміти, де взяти ракету, щоб до них дістатися, та працездатність — якщо людина розумна, то далі тільки від неї залежить, наскільки вона зможе себе розвивати.

Коли ви обираєте для себе працівника, якими принципами керуєтеся?

Тимофій Милованов: Ми зазвичай обираємо працівників за СV і за їхніми цінностями, а далі тестуємо 3-6 місяців. Нам головне зрозуміти, чи є в людини бажання змінити країну на краще, чи не ставить вона своє его вище за інших, чи командний гравець.

Які книги чи фільми ви б порадили читати/дивитися студентам?

Тимофій Милованов: Особисто мені подобаються фільми, де відбувається процес розбудови держави, наприклад «The Post», або ті, де є героїзм, де люди йдуть на жертви заради інших, наприклад «Sully». Щодо книг, то я вважаю, що література — це найкраще, що створила світова культура, тому рекомендую брати перші топ-100 книг і читати.

Якою ви бачите аграрну освіту майбутнього?

Тимофій Милованов: Я думаю, що майбутнє полягає не в державній освіті, а у створенні приватних університетів чи приватних закладів професійної освіти, чи спільних програм між агробізнесом та університетами, тому що за 27 років бізнес зміг адаптуватися до ринкових змін, а державні університети не змогли.

Тому освіта має стати приватною, а самі агрокомпанії допомагати створювати навчальні програми, де перелік дисциплін та викладачів буде визначатися потребами ринку.

Останнім часом багато працівників компаній кинулися в МВА. З чим це пов’язано?

Тимофій Милованов: Навчатися і вдосконалюватися потрібно постійно, адже бізнес змінюється та з’являється нове розуміння того, як будувати процеси всередині компанії і зовні. Я сам навчаюся: цього року я пройшов курс в літній школі по комп’ютерним наукам, зараз взяв один онлайн-курс в MIT і навесні теж щось підберу.

Ваша порада майбутнім випускникам аграрних вишів.

Тимофій Милованов: Вірити в себе та мріяти не абстрактно, а реально, і щодня робити кроки назустріч своїй мрії.

Підсумовуючи, скажіть, що потрібно змінити в системі агроосвіти, щоб студенти на виході були готовими до роботи на підприємстві?

Тимофій Милованов: Студенти мають додатково добирати собі знання: ходити на різні події, тренінги, шукати онлайн-курси, тобто бути активними. І найголовніше, це знайти собі ментора, а краще декількох, які будуть підтримувати і направляти.

Щиро вдячні за розмову!


Іванна Панасюк, AgroPortal.ua