В Україні немає жодного вищого навчального закладу, який випускає фахівців з бджільництва. Немає жодної кафедри, яка досліджувала б проблеми галузі, що виробляє суперпопулярний продукт, у тому числі, експортний, — нагадує професор Львівського університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького Юрій Ковальський.

Він є і науковцем, і практиком, котрий утримує та доглядає за бджолосім’ями, яких у господарстві понад 600. AgroPortal.ua поговорив з фахівцем про проблеми і перспективи бджільництва.

Попит на мед, зокрема у Європі, стрімко зростає. Уже за кілька днів нового року усі безмитні тарифні квоти на нього вичерпуються. Усе говорить про буквально «золоту жилу», якою може стати бджільництво для України.

Юрій Ковальський: На жаль, у нас надто багато тривог стосовно цього перспективного продукту. В Україні справді є де розігнатися бджолярам. Їх зараз є понад 400 тисяч, переважно у 8 областях країни. Але збільшення експорту меду та валютної виручки не завжди говорить про покращення якості продукту. Майже 80 трейдерів, які постачають мед на світові ринки, скуповують його, щоби вивезти найкращий продукт, а гірший реалізувати на внутрішньому ринку, знижуючи при цьому ціни. Хаотичність, відсутність належного контролю впливає на якість меду. Наприклад, наші пасічники часто неправильно лікують бджіл, застосовуючи антибіотики, які пізніше потрапляють в мед. Проблема професійного підходу, кадрів серед пасічників — теж величезна. Основною проблемою розвитку бджільництва є питання, пов’язані з реалізацією продукції за адекватною ціною.

Джерело фото: З особистого архіву Юрія Ковальського
Джерело фото: з особистого архіву Юрія Ковальського

Де можна навчитися цій професії?

Юрій Ковальський: Лише закінчивши технікум. Жодного вищого навчального закладу, який би готував пасічників, в Україні немає. Навіть немає окремої кафедри з цього напрямку в жодному аграрному виші. Тобто галузева наука не розвивається. А не буде науки — не буде бджільництва.

Бачу, як серйозно ставляться до цього напрямку сусіди, скажімо, з Польщі. Там ніхто не дозволить завести бджолосім’ю, доки ти не пройшов спеціальну підготовку і не отримав фаховий сертифікат. Регулярно є перевірки, у яких умовах ти працюєш, як збираєш мед, чи не хворіють бджоли.

Є великий інтерес до навчань з підвищення кваліфікації. На одне з них мене нещодавно запросили прочитати лекції. Було дуже багато слухачів, і вони надзвичайно уважно ставляться до нових знань, вивчають ситуацію, яка постійно змінюється.

Так у нас теж ніби організовуються навчання для пасічників?

Юрій Ковальський: Їх рівень надто низький. Часто виступають теоретики, котрі, приміром, опікуються десятком бджолосімей, багатого досвіду і аналітики не мають. Для більшості пасічників бджоли — це просто хобі, а не серйозний бізнес. Часто пасічники не можуть ідентифікувати захворювання, не вміють лікувати бджіл та запобігти хворобам.

Які хвороби зараз найбільш розповсюджені?

Юрій Ковальський: У боротьбі з основними хворобами потрібні вчасні заходи. Якщо не обробити належно бджіл влітку, скажімо, від кліща, втратити час, то осінній обробіток вже буде марним. Багато хто з бджолярів вчилися ще за старими підручниками, знають лише старі системи, тому багато що втрачають. Сучасні дослідження пішли різко вперед.

Зокрема, влітку бджоли хворіють на нозематоз. Внутрішньоклітинний паразит вражає їхній кишечник, у результаті чого зменшується сила комах, знижується їхня продуктивність. Науковці доводять, що застосовувати антибіотики при цьому не варто, але ефективних ліків в Україні немає. Пасічники залишаються наодинці з проблемами. Упродовж усього року треба боротися ще з однією хворобою — вароатозом. При цьому імпортні препарати надто дорогі, а вітчизняні ліки часто неефективні. Поряд із цим бджоли уражаються іншими хворобами як бактеріального, так і вірусного походження. Правильні профілактичні заходи — запорука успішного ведення пасічницького господарства.

Джерело фото: З особистого архіву Юрія Ковальського
Джерело фото: З особистого архіву Юрія Ковальського

Які основні проблеми були у пасічників минулого сезону?

Юрій Ковальський: Ризики треба розглядати комплексно. Концептуальних напрямків кілька. Від ранньої весни зацвіте озимий ріпак. Щороку пасічники страждають через те, що поля обробляються препаратами від квіткоїда, часто з порушенням технології внесення препарату або із застосуванням фальсифікованої продукції, що спричиняє сумні наслідки. Але справа навіть не тільки в тому, що бджоли труяться через безпосередній контакт з інсектицидами. Діючі речовини потрапляють у квітковий пилок, субстанцію, без якої неможливе існування бджолиної сім’ї. Щороку одна бджолосім’я упродовж цілого сезону споживає в середньому 20-25 кг квіткового пилку, який зберігається у вулику. Отрута накопичується, акумулюється. Імунна система бджіл руйнується, вони не здатні опиратися навіть елементарним хворобам, банальному переохолодженню.

Помічено також синдром, за яким бджоли через порушення у нервовій системі забувають про своє місцезнаходження, не повертаються до свого вулика. Потрібні дослідження, на які держава зовсім не виділяє коштів. Наші фахівці їздили до Канади, де науковцям дали грант на експерименти, щоб отримати дані щодо впливу, наприклад, неонікотиноїдів на організм бджіл.

І не допомагають лабораторні аналізи?

Юрій Ковальський: Якщо навіть вдається відбирати проби, то лабораторіям треба замовити, на яку конкретну речовину досліджувати зразок. А агроном не говорить, яку діючу речовину застосував. Та й період напіврозпаду в більшості діючих речовин менше доби. 

Але ж сусідство із бджолами корисне і для посівів. Навряд чи аграрії навмисно шкодять пасічникам. Можливо, питання тільки у правильній взаємовигідній комунікації?

Юрій Ковальський: Немає взаємодії між аграріями та бджолярами, тому що в агрономічній службі часто працюють некомпетентні кадри, які не здатні продумати наслідки на кілька кроків уперед, в свою чергу, пасіки далеко не завжди зареєстровані, й фермери про них просто не знають.

Статистика невблаганна: карта вимирання бджолосімей чітко показує, що найбільше їх у регіонах, де більше орних земель, де бурхливо розвивається агрономія.

Також неврегульованим є питання компенсації щодо запилення сільгоспкультур.

В усіх цивілізованих країнах аграрії укладають з пасічником договір про строки перебування бджіл на тій чи іншій культурі. За це пасічник отримує певні кошти. У нас ця система слаборозвинена, кошти мізерні. Щоби виїхати на поля, ще треба кланятися усім. Не кажучи вже про те, що бджоли можуть потруїтися.

Кілька агрохолдингів уже заявили, що створюють спеціальні електронні карти, де позначені і посіви, і виїзд конкретних пасічників. Усе мобільно, ніби зручно?

Юрій Ковальський: Так. Тільки нагадаю, що більшість пасічників на сьогодні — люди старшого віку, деякі вже пенсіонери. Для окремих бджолярів робота з гаджетами поки що проблемна.

Є інформація, що площі під ріпаком та соняшником суттєво зросли за останні 10 років. Так само зросло і виробництво меду. Тут простежується закономірність?

Юрій Ковальський: Звісно. Соняшник дає 80% всього валового виробництва меду. Але водночас він також негативно впливає на бджіл: вони починають вкрай погано переживати зиму.

Чому після збору меду на соняшнику бджоли погано зимують?

Юрій Ковальський: Бо ця культура під час цвітіння виділяє клейкі речовини, через які у бджіл злипаються хітинові волоски. Бджоли повертаються ослабленими, взимку починають гинути. Проблема і в тому, що більшість земель розорана і засіяна культурами, які не мають нічого дотичного до бджільництва, — соєю, пшеницею, кукурудзою. Пасічники не завжди мають куди виїхати. У сівозміні потрібні медоноси. Деякі сорти меду скоро будуть відомі тільки з книжок. Еспарцет не висівають, буркуна — вкрай мало. Гречане поле на 100 га знайти важко.

Як можна підтримати пасічників?

Юрій Ковальський: Деякі пасічники кооперуються зі свідомими, добросовісними фермерами, які сіють медоносні культури. Є такі приклади, скажімо, на півдні України. Результат очевидний: завдяки комахам на 20-30% збільшується кількість запилених квіток гречки, ріпаку, соняшнику. Якби ще при цьому пасічник гарантовано отримував офіційну доплату, адже реально збільшує доходи фермера. Цей момент теж могла би врегулювати держава. Так само, як і удосконалити систему агрострахування, запровадити дотації, які хоча б трохи убезпечили пасічників від ризиків.


Ірина Садова, AgroPortal.ua

Мультимедіа