Голова правління Насіннєвої асоціації: Прийшов час працювати над створенням бренду українського насіння
Гаврилянчик співпрацює з НАУ вже шість років. У 2012-2013 рр., у період, коли головним завданням асоціації було налагодження та зміцнення співробітництва з міжнародними неурядовими організаціями в напрямку насінництва, зокрема Міжнародною насіннєвою федерацією (ISF), обіймав у НАУ посаду заступника голови правління. В 2013-2014 рр. в асоціації було взято курс на роботу в розрізі окремих напрямків та структуровано комітети, так, було створено Комітет з охорони сортів рослин, який очолив В’ячеслав, після чого він пішов на фронт у зону АТО. Коли повернувся, на черговому щорічному засіданні його обрали головою Правління НАУ.
Як здійснюється ротація керівництва Насіннєвої асоціації України і чи очікували ви призначення?
В’ячеслав Гаврилянчик: Ротація голови правління асоціації відбувається на щорічній основі. Голова правління — це виборна представницька посада, вся операційна робота зосереджена у виконавчій службі. Це виконавчий директор і комітети — з охорони прав на сорти та сертифікації і виробництва насіння, до складу яких входять компанії-члени, які делегують відповідальних за напрямок представників для професійного обговорення галузевих питань та вироблення спільної позиції щодо їх врегулювання. Функція голови полягає передусім у тому, щоб максимально сприяти виконавчій роботі цих органів.
Як сталося, що вам довелося воювати на фронті?
В’ячеслав Гаврилянчик: Коли почалися хвилі мобілізації, у 2015 році мені зателефонували з військкомату. Я переконаний, що обов’язок чоловіків — захищати свою землю та сім’ю, тому без роздумів за дві години зібрався, о восьмій вечора виїхав і о шостій ранку вже їхав до Львова на навчання. Залишитися я б не зміг. Безпосередньо у зоні АТО я був 13 місяців. Служив у складі 72 механізованої бригади, а вона від самого початку і досі перебуває на передовій. Спершу я був командиром механізованого взводу, а через деякий час став командиром роти.
Є щось, що ви винесли для себе після перебування у зоні АТО?
В’ячеслав Гаврилянчик: Неоціненний командний досвід роботи в «неідеальних» умовах, екзамен на стійкість та професійність, бізнес-мовою це формування команди, спільна мета та результат. Під моїм керівництвом у роті було 36 осіб — кістяк, який завжди був зі мною. А про все інше не буду розповідати. Це залишається з тобою назавжди, і ділитися цим можу з тими людьми, які теж воювали, пояснити все, що відбувається, складно. Бюрократичний механізм присутній скрізь, і там він у рази «сильніший», ніж у цивільних умовах, періодично, коли йшли бойові дії, було простіше, опір бюрократії «ламався»...
Тож на фронті ви отримали щеплення проти бюрократії?
В’ячеслав Гаврилянчик: Без сумніву. За цей рік рапортів було написано в рази більше, ніж за роки громадської діяльності на посаді заступника асоціації. Тож я навчився працювати і в таких умовах.
Історично наш виробник був орієнтований на реалізацію насіння на внутрішньому ринку або найближчим країнам-сусідам і не зовсім розуміє можливості міжнародних ринків
Чим ви зараз займаєтеся у компанії «Сингента», за які напрямки відповідаєте?
В’ячеслав Гаврилянчик: У «Сингенті» моя посада — керівник технічних сервісів, це підрозділ маркетингу. Свого часу компанія почала розвивати напрямок технічного супроводу клієнтів, господарств, і з вересня минулого року мені запропонували цю посаду. Я як керівник розвиваю напрям технічних сервісів. Це програма комплексної підтримки клієнтів, яка включає у себе мережу діагностичних центрів по Україні: Вінниця, Біла Церква, Харків і Одеса, Хмельницький. Прямий сервіс контролю якості внесення продуктів захисту рослин і внутрішній третій напрямок — польове випробування продуктів після реєстрації, доопрацювання продуктів у подальшому, діагностування та сервіс контролю якості обприскування.
Як працюють ці сервіси?
В’ячеслав Гаврилянчик: Сільське господарство — ризиковане виробництво, фермеру, щоб спокійно працювати, потрібні гарантія та впевненість. І ми забезпечуємо йому цю впевненість: підтвердженням якості насіння, засобів захисту рослин і, власне, гарантованим отриманням врожаю. На кожному етапі ми можемо запропонувати своїм клієнтам рішення з запобігання потенційних загроз: обробка насіння, якісний посів, моніторинг, фітодіагностика, корегування системи захисту, варіанти реалізації продукції — бартерні операції чи інші фінансові програми.
Як ви сприйняли запропоновану посаду в Насіннєвій асоціації?
В’ячеслав Гаврилянчик: Я звик ставитися до всього з ентузіазмом, відповідати на виклик і налагоджувати роботу. Зараз ми продовжуємо інтеграційний процес, проте уже в практичній площині. Якщо раніше ми активно інтегрувалися в насіннєві асоціації Європи та світу, то зараз працюємо з урядовими організаціями на зразок OECD, наше завдання — запровадження найкращих практик реєстрації, випробування, системи сертифікації, практичне введення в дію змін до законів про насіння і садивний матеріал, про охорону прав на сорти рослин, використання європейського та міжнародного досвіду. Це вироблення спільної практики застосування норм на ринку та робота практичного характеру з розробки підзаконного регулювання.
Ми вважаємо, що прийшов час працювати над створенням бренду українського насіння, тому що локальне виробництво нарощується, в тому числі завдяки роботі насіннєвих підрозділів іноземних компаній, і треба створювати та користуватися можливостями експорту продукції з високою доданою вартістю.
На яких питаннях збираєтеся зосередитися у своїй роботі на новій посаді?
В’ячеслав Гаврилянчик: Основну увагу асоціації буде приділено практичній імплементації змін у законодавстві у галузі охорони прав на сорти рослин, у галузі розсадництва та насінництва. Все, що вимагає сьогодні ринок, — звільнення людини, яка займається насінництвом, від різноманітних бар’єрів. Щоб виробник міг більше думати про розвиток, про створення бренду якісної продукції насінництва, вирощеної та виробленої в Україні, виведення її на міжнародні ринки, а не про те, як вирішити питання з тією чи іншою державною службою.
Друге, що важливо, — доведення можливостей, що прописані в законах, до реалізації, ціль — вийти на міжнародний ринок з продуктом високої доданої вартості. Товарна продукція рослинництва, зокрема зерно, приносить прибуток швидше, але якщо вибудувати ланцюжок реалізації насіння, це набагато більш вигідний бізнес, хоча і більш затратний та вимогливий до фахівців, які задіяні. Тому ще один напрямок нашої роботи — це етика на ринку насіння, донесення переваг насінництва до вітчизняних агротоваровиробників.
Якнайшвидше завершення визнання еквівалентності системи українського насінництва вимогам ЄС і фіналізація процедури приєднання держави до схем сертифікації Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) щодо олійних культур — два пріоритетних напрямки роботи Насіннєвої асоціації України
Які шанси України приєднатися цього року до схем сертифікації ОЕСР щодо олійних культур?
В’ячеслав Гаврилянчик: Технічну роботу у цьому напрямку зі сторони України вже виконано, тепер питання переведено у політичну площину. Верховною Радою має бути розглянуто та проголосовано спеціальний закон щодо приєднання до схем. Цей закон уже розроблений, погоджується. МЗС схвалено, залишилося легалізувати у парламенті.
Яке значення має це приєднання для наших виробників насіння?
В’ячеслав Гаврилянчик: Доступ до ринків, технології і стандарти. Міжнародна сертифікація — це сертифікат і етикетка міжнародного зразка і визнання нашого насіння у всіх країнах, що приєднані до OECP, а сьогодні це близько 70 країн, які є членами організації. Тобто наше насіння зможе продаватися на ринках країн, де ці схеми впроваджені. Сама Організація економічного співробітництва та розвитку працює у напрямку полегшення умов ведення бізнесу для країн-членів у всіх галузях, у тому числі і в насінництві.
Яку частку виробленого насіння олійних культур ми могли б експортувати?
В’ячеслав Гаврилянчик: Думаю, як мінімум, 20% можна експортувати. Основною причиною відкриття насіннєвих заводів в Україні іноземними компаніями є те, що вони бачать перспективу в Україні. Багато компаній або побудували насіннєві заводи, або мають такі наміри, і це прекрасно для України.
Чи використали наші виробники можливості для експорту зернових, які з’явилися після приєднання до схем сертифікації ОЕСР у 2009 році?
В’ячеслав Гаврилянчик: Є приклади компаній, які непогано освоїли таку процедуру і працюють на міжнародні ринки, але їх одиниці. Клин зернових фактично весь сконцентрований у мережі Академії аграрних наук, а ви самі розумієте, що аграрна наука не може собі дозволити якісний вартісний маркетинг чи рекламу.
Тобто вийшли на близькі нам ринки з кукурудзою?
В’ячеслав Гаврилянчик: Так, це переважно країни СНД, які раніше були з нами в одному пулі щодо насінництва.
Чи можна сказати, що Україна фактично не скористалися новими можливостями?
В’ячеслав Гаврилянчик: Фактично, так, не скористалася. Був період, коли збільшувався експорт насіння, — 2013-2014 рр., але потім експорт знову почав падати. У 2015 році це була більш ніж тисяча тонн насіння, цифри про попередній період можна отримати від Насіннєвої інспекції України, зараз об’єми експорту ми можемо лише аналізувати за реєстрами сертифікованого насіння. У 2016 році це було 1,6 тис. тонн, у 2013-му ми говорили про 8-10 тис. тонн. Переважно це було насіння зернових культур, зокрема пшениця.
Чому так впав експорт насіння?
В’ячеслав Гаврилянчик: Експорт не є першочерговим завданням для наших виробників насіння, головне для них — забезпечення внутрішньої потреби у посівному матеріалі зернових. Крім того, немає підтримки держави, стратегічного плану розвитку. Хоча зараз діалог з владою став більш конструктивним. Конфлікт з Росією теж є причиною падіння експорту. Багато країн Європи захищають свої ринки, і часто вони є закритими. Також у багатьох компаній немає розуміння, як проходити всі процедури для експорту насіння.
За яких умов Україна може стати одним із ключових гравців на європейському ринку насіння?
В’ячеслав Гаврилянчик: Коли це питання поставлять не тільки компанії, а й українські профільні міністерства та відомства, тоді в нашої держави будуть всі шанси стати таким гравцем. Компанії готові стратегічно про це думати тільки тоді, коли не буде різких злетів і падінь, коли все остаточно стабілізується. Насінництво в Україні буде розвиватися — у нас набагато менша собівартість виробництва насіння, і якщо ми зможемо відкрити європейські ринки, то воно користуватиметься попитом. Для міжнародних компаній це буде дуже великий позитив, бо дасть можливість забезпечити всі країни-покупців затребуваним товаром.
Які питання для цього необхідно вирішити?
В’ячеслав Гаврилянчик: Найбільше зараз гальмує розвиток насінництва бюрократія. У довгостроковій перспективі зрозуміло, що насінництво — це вигідно, але це не миттєва вигода товарного зерна. Небажання думати стратегічно і змінюватися породжує бюрократичні перепони. Набагато простіше відмовити, ніж спробувати щось зробити. Але все одно діалог між владою і виробниками потроху налагоджується. Якщо раніше компанії переважно гасили «пожежі»: розблоковувати митницю, публікувати якийсь реєстр, то зараз питання для вирішення уже перебувають у стратегічній площині, і виробники думають, як розвинути експорт.
Яна Жовнірук, AgroPortal.ua