Клеман Кусан: В Україні високий ризик, але і висока прибутковість
Замість того, щоб насолоджуватися спокійним життям у Франції, ви вирішили приїхати в турбулентну Україну та побудувати кар’єру в агробізнесі. Як так склалося?
Клеман Кусан: З дитинства я хотів займатися сільським господарством, хоча мої батьки далекі від агро — мама була вчителькою, а зараз разом із батьком працює в компанії, яка займається системами очищення води. У Франції досить сильні традиції продовження справи батьків. Тому мого майбутнього в агро батьки не вбачали.
Втім, у мого дідуся було господарство на 80 га — за французькими мірками це чималі розміри. Кожні вихідні та на канікулах я приїздив до нього і з величезним задоволенням працював у господарстві — щось подібне до того, як в Україні ви їздите на картоплю.
Коли мені виповнилося 15, я вирішив, що хочу присвятити себе сільському господарству, але мама була проти. Сказала: хочеш цим займатися — їдь до Польщі або України. Ці слова закарбувалися в пам’яті. І ось років десять потому прочитав на одному з інтернет-сайтів, що французькі власники агрокомпанії «Гарант» в Україні шукають собі менеджера. Не довго думаючи, я зателефонував і домовився з ними про зустріч за 300 км від мого помешкання у Франції. Приїхав з гарним настроєм та пляшкою чудового вина. В результаті по роботі ми поговорили 3 хвилини, а решту часу спілкувалися про життя, хобі, полювання. В кінці нашої зустрічі вони сказали, що зателефонують мені, й таки зателефонували наступного дня та запросили працювати. В Україну я приїхав у 2013 році з маленькою валізою, без знання мови. Два роки я працював керівником цієї компанії, одружився з моєю вчителькою української мови, закохав своїх батьків в Україну — вони приїздять сюди частіше, ніж я до Франції.
Це дуже серйозний та ризикований крок. Мабуть, було складно?
Клеман Кусан: Перший рік було надзвичайно складно, коли ти не знаєш ні менталітету, ні мови. Плюс якраз на цей період припала революція. Мене дуже підтримували дружина, сім’я, власник компанії. Якщо чогось дуже хочеш, можна подолати будь-які складнощі.
Що вас найбільше вразило в українському бізнесі та людях?
Клеман Кусан: В Україні мені сподобався рівень свободи для розвитку бізнесу та реалізації планів. Так, тут багато (як у вас прийнято говорити) «маразмів», але все значно менш зарегульовано, ніж у Франції. Цікаво, що у Франції інформаційний простір працює проти фермера, його постійно в чомусь звинувачують. В Україні такого немає, тут аграрій — майже герой.
У 2015 році ви очолили Agro KMR, що також належить французьким власникам. Тобто тільки освоїлися в новій країні, як вирішили увійти до більш складного проєкту, враховуючи, що Agro KMR на той час була суттєво більшою компанією за розміром земельного банку та масштабом бізнесу?
Клеман Кусан: Власники та керівники агрокомпаній із французьким корінням спілкуються між собою, підтримують контакт. Я познайомився з багатьма власниками і управлінцями таких компаній, ми обмінювалися думками, досвідом. В процесі такої комунікації у мене склалися гарні стосунки з акціонерами Agro KMR. Вони запросили мене очолити їхній бізнес в Україні. На той час компанія орендувала 8000 га землі. Самі вони є аграріями та інвесторами — займаються вирощуванням органічних культур у Франції (під органікою у них 1500 га землі), будують біогазовий завод тощо.
Навіть для корінного українця, який змалку розуміє менталітет людей та особливості корпоративної культури місцевих компаній, заходити в нову компанію на керівну посаду складно — є сформований колектив, корпоративна культура. Як вас, француза і нового керівника, сприйняла команда Agro KMR?
Клеман Кусан: Я обрав стратегію дружнього, відкритого спілкування з командою. Так, спочатку спілкувався через перекладача, поки вчив мову, але не замикався, не ховався в кабінеті. Завжди намагався розпитати, як справи, які є проблеми у людей, чим я можу допомогти. Це дало свої результати — у нас дуже ефективна команда, взаємовідносини в якій будуються на довірі та підтримці одне одного. Також я часто виїжджав та виїжджаю в поля у період польових робіт. Керівник аграрної компанії не має морального права сидіти в офісі — таке моє переконання.
Які основні пункти включав ваш план розвитку компанії?
Клеман Кусан: Розширення земельного банку, будівництво елеваторів, підвищення ефективності та скорочення кількості задіяних людей у перерахунку на гектар.
Певне, перший пункт передбачав розробку плану із завоювання симпатії пайовиків?
Клеман Кусан: Абсолютно правильно. Від першого дня й до сих пір робота з пайовиками займає левову частку мого робочого часу, а також — нашої інвестиційної стратегії. Зокрема, поступово я підняв орендну плату пайовикам на 30% у порівнянні із середнім показником по регіону, в якому ми працюємо (Дніпропетровська область). В результаті у нас сформовано гарний цілісний земельний банк на 20 тис. га. Пайовики схильні працювати з тими, хто може забезпечити їм кращі умови роботи та людське ставлення. Три дні на тиждень я виділяю для прийому пайовиків — їх багато, і кожному потрібно приділити час. Це важливо. Також у нас досить розвинена програма соціальної відповідальності — ремонти шкіл, клубів, доріг, освітлення вулиць, підтримка футбольної команди.
Як виглядає ваш робочий день?
Клеман Кусан: Я прокидаюся о 6 ранку, п’ю каву, читаю новини. На 7:30 приїжджаю в офіс. О 8:00 намагаюся виїхати в поле. Потім маю зустрічі в офісі, наради. А після того у мене час для зустрічей з пайовиками. Взагалі не обідаю. Коли багато роботи, складні проєкти, можу працювати до першої години ночі. Коли жнива, взагалі вдома мене майже немає, намагаюся більше часу проводити в полі, контролювати процес. Моя сім’я знає, що в цей час мене не слід чіпати.
Власники компанії часто приїздять до України? Взагалі, наскільки великою є ваша свобода прийняття рішень?
Клеман Кусан: Раніше вони приїздили кожного місяця, останнім же часом взагалі не приїздять через карантин. Але ми на зв’язку. Вони люблять бути в полі, контролювати процеси, і зараз їм не вистачає можливості приїжджати до України. У Франції складні землі — каміння тощо. А в Україні чудові поля, є можливість отримувати «красивий» врожай.
Вони мені дали карт-бланш — я можу приймати рішення великого масштабу. Я інформую їх про всі дії, але можу робити те, що вважаю за потрібне. Крім того, коли я помиляюся (всі ми люди), не виникає конфліктів, оскільки вони розуміють: не помиляється лише той, хто нічого не робить.
Які масштабні проєкти плануєте реалізувати в майбутньому?
Клеман Кусан: В планах — переробка, виробництво продукції з доданою вартістю. 70 тис. т — план по елеваторах. Це все частина нашої системи вертикальної інтеграції. Скажу більше: незважаючи на те, що ми плануємо додати таку велику частину бізнесу до вже існуючого, кількість людей збільшувати не будемо. Краще навчимо персонал, який вже працює, збільшимо функціонал цих людей та, відповідно, їхню мотивацію. Я не розумію, коли в компанії працює забагато людей. Краще хай їх буде менше, але вони будуть добре мотивовані та завантажені цікавою й відповідальною роботою. У нас тракторист отримує досить високу зарплату. Кожні 4-5 років ми оновлюємо парк техніки.
З якими складнощами ведення бізнесу в Україні ви стикаєтеся?
Клеман Кусан: Ми багато спілкуємося із іншими представниками французького бізнесу в Україні. Багато хто жаліється на складні та незрозумілі правила гри. Але я завжди говорю: який сенс жалітися? Або працюємо, підлаштовуючись під правила гри, або не працюємо. Ми не діти і розуміємо, де ведемо бізнес. Так, тут високий ризик, але і більша прибутковість. Багато «маразмів», але ж не засумуєш. Для кожної проблеми є рішення. Особисто мені складнощі дають драйв, тримають у тонусі та заряджають енергією. Зараз ми плануємо будівництво елеватора, і просто вражає кількість документів, які потрібно зібрати і надати різним органам. Але що робити — підлаштовуємося під правила гри. Головне — розуміти, для чого це робиш та що отримаєш в результаті.
Чи могли б ви порівняти вигоду від ведення аграрного бізнесу в Україні й у Франції? Рівень ризику та рівень прибутковості.
Клеман Кусан: У Франції фермер більш захищений. Якщо він орендує землю, він упевнений в тому, що він і далі її орендуватиме, і ніякого сюрпризу з боку орендодавця можна не боятися — права орендаря, який обробляє землю, захищені законом. Він може без проблем отримати кредит в банку для розвитку свого бізнесу, також передбачені значні дотації на гектар. Але є і свої нюанси. Наприклад, у акціонерів нашої компанії у Франції є проєкт із будівництва біогазового заводу. На місці будівництва трапилися рідкісні розкопки — скелети стародавніх птахів. І все — проєкт заморозили. Проєкт на 35 млн євро. Завод мали запустити в червні, а запустять, у кращому випадку, через два-три роки. Уявімо таку історію в Україні. Пташка? Ну пташка — супер, але будуємо далі, пташку закопаємо в іншому місці. Хіба не так?
Наскільки акціонери задоволені результатами свого українського бізнесу?
Клеман Кусан: Дуже задоволені. Були сумніви, коли почався карантин, і вони не змогли приїжджати сюди. Але зараз вони задоволені та цілком підтримують плани розвитку компанії на п’ять років. Окрім вже зазначених планів подальшого розширення земельного банку та будівництва елеваторів, наша інвестиційна стратегія передбачає активний розвиток технологій.
Які ваші особисті довгострокові плани?
Клеман Кусан: Якщо не обмежуватися Україною, то цікаво було б детальніше познайомитися з досвідом ведення агробізнесу в Африці, Аргентині, США, Канаді. Хтозна, може і попрацювати колись в одній із цих країн. Мене приваблює та драйвить масштаб. Чого я точно не планую робити, то це повертатися до Франції — там мені тісно.
Дякую за цікаву розмову.
Дарія Ісакова, спеціально для AgroPortal.ua