Ігор Шилюк: Земельна реформа — найважливіша для агросектора

Ігоре Вікторовичу, як Ви прийшли працювати в агросферу?

Ігор Шилюк: Моє перше знайомство із діяльністю сучасної агрокомпанії відбулось, коли мені було 12. На Рівненщині, у селі Зоря, де я народився, компанія Pioneer побудувала сучасний завод з виробництва насіння кукурудзи. Це був 1992 р. Навчаючись у школі, ми ходили на екскурсії на виробництво, знайомилися з основами технологічного процесу. Pioneer проводила Дні поля біля заводу, на той час це було дуже масштабно та надзвичайно цікаво. Тож з дитинства я бачив успішний приклад процвітаючого агропідприємства, обладнаного за останнім словом науки та технології. Коли прийшов час обирати майбутню спеціальність, я вступив до Київського національного аграрного університету. Не можу стверджувати, що цей вибір був усвідомленим, але він, власне, став для мене доленосним. Закінчуючи університет, я точно знав, що хочу пов’язати свою кар’єру з аграрним сектором.

До приходу в «Сігнет» Ви встигли попрацювати на керівних посадах у «Райзі» та «Енселко». Що змусило Вас перейти в компанію середніх розмірів?

Ігор Шилюк: В компанії «Райз» я почав працювати у 2000 р., коли вона ще була регіональним дистриб’ютором засобів захисту рослин і техніки. Я працював там 10 років і пройшов шлях від помічника генерального директора до фінансового директора.

Звісно, компанія «Енселко» суттєво поступалась «Райзу» в масштабах. Але моя позиція в «Енселко» була на порядок вищою. Я спробував себе у ролі генерального директора, відповідального за усі процеси, що відбуваються в компанії. Мені було дуже цікаво зайнятися саме виробництвом, оскільки я бачив у цьому величезний потенціал для підвищення ефективності.

Говорячи ж про компанію «Сігнет», зазначу, що її з «Енселко» (до купівлі «Кернелом») об’єднував один засновник — британський інвестфонд. Щоб забезпечити максимально ефективне виробництво, була необхідність оптимізувати земельний банк, в результаті акціонер прийняв рішення продати «Енселко». Сьогодні «Сігнет» орендує 25 тис. га в Житомирській та Вінницькій областях, має власний елеватор та цукровий завод.

Масштаб компанії повинен бути таким, щоб забезпечувати максимальну ефективність роботи, не втрачаючи гнучкості й оперативності у прийнятті рішень.

Розкажіть про роботу цукрового напрямку «Сігнет», адже для багатьох компаній останні кілька років цей напрям є справжнім тягарем?

Ігор Шилюк: Для нас виробництво цукру — не основний напрямок. Головним є рослинництво, на якому ми концентруємо увагу в першу чергу, при цьому ми не робили суттєвих інвестицій в модернізацію цукрового заводу.

Ми забезпечуємо наш цукровий завод сировиною на 95%, цього року плануємо переробити біля 180 тис. т буряку. Ми вже почали збір буряку та його переробку, очікуємо урожайність на рівні мін. 50 т/га, вихід цукру на заводі мін. 15,5%.

Ви реалізуєте цукор на внутрішньому ринку чи все-таки маєте можливість експортувати?

Ігор Шилюк: Цукор реалізуємо на внутрішньому ринку. Цього року в зв’язку зі сприятливою кон’юнктурою на світовому ринку плануємо продати частину цукру на експорт.

Скільки цукру «Сігнет» планує виробити цього сезону і чи вважаєте Ви сезон 2016 сприятливим з точки зору ціни?

Ігор Шилюк: В 2015/2016 МР ми виробили близько 26 тис. т цукру. Цей рік, я думаю, буде сприятливим з точки зору ціни, оскільки великих перехідних залишків не очікується. Крім того, значно зросла ціна цукру на світовому ринку й на сьогодні вона уже перевищує ціну в Україні. Останні місяці експорт цукру суттєво зріс. Я переконаний, що цього МР об’єми продажів на зовнішні ринки будуть набагато вищими порівняно з попередніми. А відповідно й ціна на внутрішньому ринку «підтягнеться».

Чи планує Ваша компанія збільшувати об’єм посівів цукрового буряка наступного року, зважаючи на зростання цін на світовому ринку?

Ігор Шилюк: Щорічно ми сіємо 3200-3500 га цукрового буряка і цих площ нам достатньо, щоб завантажити переробні потужності на 90-95%, тому ми не плануємо збільшувати площі посівів.  

Багато компаній шукають альтернативу використанню газу при переробці цукрових буряків. Чи актуальна для вас ця тема?

Ігор Шилюк: Зараз ціна на газ у $ нижча, ніж була 3-4 роки тому, та все ж ми аналізуємо декілька варіантів заміщення газу. Але поки що ці технології не виглядають привабливими через тривалий період окупності таких інвестицій. А газ тим часом дешевшає…

Ми вивчаємо варіанти заміщення газу вугіллям або шляхом спалювання соломи кукурудзи. Але поки що ми не вважаємо за доцільне здійснювати масштабне переобладнання заводу.

Які ще культури вирощує «Сігнет»?

Ігор Шилюк: Їх всього чотири: кукурудза, соя, пшениця, цукровий буряк. Близько 60% посівних площ займає кукурудза. Ми маємо досить стабільну структуру сівозміни. Ми можемо частково замістити одну культуру іншою, але кардинальних змін не здійснюємо. Кукурудзу, сою та пшеницю ми продаємо трейдерам з доставкою в порт. Цього року ми очікуємо урожайність кукурудзи на рівні 8,5 т/га. А урожайність пшениці цього року склала 8т/га, сої — 2,6 т/га.

Якщо говорити про молочне тваринництво, як почуваються виробники зараз і що робить «Сігнет», щоб утриматись на плаву в умовах низьких цін?

Ігор Шилюк: Дійсно, ціни на молоко та молочні продукти в Україні досить низькі. Це зумовлено забороною Росії на імпорт молочної продукції з України. За останні два роки в Україні зменшилось поголів’я худоби. Дійсно, ситуація з дохідністю молочного напрямку не дуже приваблива для інвестування. Багато компаній на ринку скорочують поголів’я, інші — хотіли б скоротити, та їх стримує соціальне питання.

Наш рівень надою поки що дозволяє утримуватись на мінімальній доходності та питання про скорочення поголів’я чи закриття ферми для нас не стоїть.

Яке поголів’я утримується на фермах «Сігнет»?

Ігор Шилюк: На наших фермах утримується 700 корів плюс шлейф.

Якою буде стратегія «Сігнет» на найближчі 3-5 років?

Ігор Шилюк: У нас є плани з розширення земельного банку. Ми плануємо збільшення земельного банку на 10-15 тис. га у регіонах нашої присутності та зараз активно над цим працюємо. Крім того, ми бачимо можливості для підвищення ефективності виробництва, покращення операційних показників. В цьому напрямку ще є над чим працювати.  

Чи розглядає Ваша компанія можливість купівлі землі у пайовиків у випадку відміни мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення?

Ігор Шилюк: Звичайно! Що таке мораторій? Мораторій — це заборона на відчуження земельної ділянки. Наші чиновники та народні депутати вирішили, що певні громадяни не можуть розпоряджатись своїми активами, оскільки вони готові їх продати дуже дешево. Я вважаю, що це нонсенс і порушення прав громадян. У 7 млн пайовиків є актив, а вони не можуть ним розпоряджатись. Часто вони приходять і кажуть, що хочуть продати свою земельну ділянку, але законодавчо у нас немає можливості придбати її у людини. І нам доводиться відшуковувати інші інструменти, щоб фінансово підтримати пайовика у разі необхідності — наприклад, виплатити йому на рік вперед орендну плату.

Відміна мораторію вплине на ринок виключно позитивно. Як на мене, це найважливіша реформа, яку необхідно провести: створити цивілізований ринок землі. Це дозволить залучити величезні інвестиції в агросферу, дозволить розвиватись дрібним фермерам. З точки зору держави це найважливіша реформа, яку необхідно провести в агросекторі.

Багато виробників зараз говорять про «тіньову обробку» земель. Які Ви бачите механізми врегулювання цієї проблеми?

Ігор Шилюк: Дійсно, така проблема існує. По-перше, багато дрібних фермерів не реєструють земельні ділянки, які вони обробляють і відповідно не сплачують податків. По-друге, навіть ті, хто зареєстрував договір, частково орендну плату виплачують «по-чорному». А коли є готівкові витрати, то з’являється необхідність отримувати й готівкові доходи. Вони їх отримують шляхом продажу зерна. Далі це зерно направляється в порт. Далі ДФС «виловлює» його у трейдерів. Ось таке замкнуте коло. І ця проблема досить масштабна.  

Державі необхідно стимулювати місцеві громади, щоб ті контролювали роботу фермерів/агрохолдингів і ці податки мають залишатися у розпорядженні тих же громад. Так це буде працювати, адже місцеві жителі та влада знають, хто скільки землі у них обробляє. На сьогодні вкрай важливо впровадити прозору звітну інформацію про те, скільки окремий фермер, агрохолдинг в кожному селі платить податків на 1 га. Ми, наприклад, платимо усі податки в бюджет. Ми — компанія з іноземними інвестиціями, а тому по-іншому не працюємо.

Чи є, на Вашу думку, майбутнє у середнього бізнесу в Україні?

Ігор Шилюк: Зараз в Україні почав з’являтись такий клас фермерів, які уже можуть конкурувати із великими агрохолдингами. Я допускаю, що доля фермерів в обробці земель буде й надалі зростати. Чому? Та тому що фермер, який працює на своїй землі, завжди буде більш ефективним, ніж велика компанія. В агрохолдингів завжди є проблеми з управлінням, дотриманням технологій, попередженням крадіжок і так далі.  

Дякую за Ваш час та цікаву бесіду.

Оксана Пирожок, AgroPortal.ua