Ігор Абрам’юк: Децентралізація для сільських територій — це можливість вижити

Що чекає сільські території в результаті децентралізації, в чому переваги нового устрою та складнощі на шляху реформування — розповів AgroPortal.ua директор з розвитку — заступник керівника Виконавчої дирекції Всеукраїнської асоціації громад Ігор Абрам'юк.

На вашу думку, які переваги надасть сільським територіям завершення реформи децентралізації? 

Ігор Абрам'юк: Децентралізація і територіальна реформа, які зараз відбуваються, — це можливість вижити для сільських територій. Адже нарешті на рівні сільських громад з'являються елементи самоврядності. 

Досі самоврядування на цьому рівні було умовним. Насправді, починалося воно з рівня міст обласного значення. Сільські, селищні громади не мали в розпорядженні тих повноважень і ресурсів, які б дозволили їм самим урядувати на своїх територіях. З утворенням об'єднаних територіальних громад такі ресурси з’являються, громади стають фінансово більш самостійними, переходять на прямі стосунки з державним бюджетом.

Якщо правильно завершити реформу, то мінусів від децентралізації для сільських територій, у глобальному сенсі, не буде.

Коли люди відчувають, що є можливість самостійно приймати рішення та реалізовувати проєкти розвитку, тоді громада активізується. Фактично йде формування її локальної ідентичності. Це — основний плюс реформи.

Які ще вбачаєте плюси?

Ігор Абрам'юк: Раніше усі податки, що збирали на території сільської ради, надходили до бюджету держави чи регіону, а звідти їх потім виділяли громаді у вигляді субвенцій, субсидій, цільових трансфертів на розвиток села. Зараз частина податків та зборів залишається в розпорядженні органів місцевого самоврядування громад.

Уже самі громади, а не держава, можуть і повинні, наприклад, оптимізувати шкільну мережу в громаді. Тобто, разом із ресурсами місцевим радам ОТГ передаються функції та відповідальність. 

З якими складнощами нині стикаються громади?

Ігор Абрам'юк: Це — непослідовність і нецілісність державної політики. Якщо ми візьмемо стратегію регіонального розвитку й різні програми розвитку сільських територій, що ухвалює держава, то вони між собою, як правило, не пов'язані: ні логікою, ні джерелами та інструментами фінансової підтримки. Зверху приймають низку програм розвитку села, але, як правило, ці концепції не втілюються або зводяться до схем переспрямування якихось грошових потоків, зазвичай, не дуже прозорих.

Якщо підсумувати, то в нас ні системи, ні інструментів підтримки саме розвитку сільських територій немає. Так само із агросектором, сільгоспвиробниками. У нас насправді немає і відомства, яке б цим предметно займалося.

Тому нещодавно наша асоціація спільно з Українською асоціацією районних та обласних рад ініціювали утворення спеціальної урядової посади — урядового уповноваженого з розвитку сільських територій.

На ваш погляд, чи зможуть громади утримувати себе та при цьому ефективно функціонувати?

Ігор Абрам'юк: На сьогодні це складно спрогнозувати. Ми поки що не маємо цілісності та послідовності політики в деяких питаннях. Швидко змінюються уряди і міністри. Ще не вся земля за межами населених пунктів передана громадам. Тобто юрисдикція органів місцевого самоврядування не поширюється на всю територію громади. Поки у багатьох випадках держава розпоряджається на власний розсуд величезними земельними масивами.

Якби громади отримали все, що обіцяно, то тоді їм вистачило би землі та ресурсів.

Також поки незрозуміла перспектива реформування земельного ринку. Неясно, які фінанси й ресурси дасть ця реформа місцевому самоврядуванню. Хто знає, скільки ще буде конституційних подань про відміну ухваленого нещодавно закону? Нині у законі не прописаний запобіжник щодо концентрації землі в одній громаді, на чому ми неодноразово наполягали, пропонуючи встановити його на рівні 30%. Тому можлива монополізація земель в рамках однієї ОТГ. Щоправда, позитивом є зниження до 10 тис. га обмеження щодо максимальної концентрації земель в одних руках.

Також поки невідомо, які у підсумку будуть повноваження органів місцевого самоврядування, і які конкретно фінанси під ці повноваження передасть держава.

До слова, на сьогодні фінансова спроможність громад стала критичною. Причина — пандемія коронавірусу. Голови ОТГ фактично залишаються самі у боротьбі з епідемією. Ухвалені рішення держави ще не трансформувалися в конкретні ресурси для громад. Кошти держава сконцентрувала у фонді боротьби з епідемією, однак фінансування відповідних потреб громад із цього фонду ще не йде. Власних ресурсів у ОТГ на сьогодні катастрофічно не вистачає.

На вашу думку, яка найбільша проблема реформування сільських громад?

Ігор Абрам'юк: Тиск із боку великих міст і райцентрів, які намагаються поглинути сільські ОТГ. Тобто зберегти райони, але під іншою вивіскою. Облдержадміністрації вперто пропонують утворювати занадто великі громади з осередками у районних центрах. Доходить до абсурду. До прикладу, оптимальним розміром територіальної громади є приблизно 400 кв. км, а, наприклад, на Херсонщині перспективним планом передбачена ОТГ у межах усього Новотроїцького району з площею майже у 2300 кв. км. І це — непоодинокий випадок.

Голови громад скаржаться на тиск, на політичні, бізнесові та адміністративні впливи. А у зв’язку з карантином ситуація тільки загострюється, адже втрачається публічність, питання починають вирішуватися кулуарно.

Назвіть найголовніший виклик з точки зору завершення реформи.

Ігор Абрам'юк: Невизначеність із виборами. Мова йде про нові зміни у виборчому кодексі й навіть про можливе відтермінування виборів. Найгірша перспектива: це якщо восени ми зайдемо у виборчий процес у неповністю реформованій країні. Неприпустимо проводити вибори, коли лише частина громад є об'єднаними, а райони — нереформованими. Це буде поразкою реформи. На мою думку, тоді краще вже переносити вибори.

Наталія Рекуненко, AgroPortal.ua