Голова Вінницької обласної державної адміністрації Валерій Коровій захистив першу в Україні кандидатську дисертацію з формування конкурентних товарних ринків, і тому в області активно впроваджуються нові підходи в системі організації бізнесу у галузі АПК.

Валерій Вікторович переконаний, що локомотивом, який спонукає до ефективної діяльності, може бути лише створення потужного конкурентного середовища, і роль чиновника на цьому ринку має бути мінімізованою.

Валерій Коровій: Ми поставили собі за мету відійти від адміністративного втручання у процес земельних взаємовідносин і сформувати потужне конкурентне середовище, яке б давало можливість учасникам ринку розраховувати лише на власну економічну ефективність.

Насправді, це має дуже велике значення. Якщо, гіпотетично, на ринку існують дві компанії, одна з яких має, наприклад, адміністративну підтримку, а друга — ні, то зрештою перша перестає якісно працювати, оскільки не має стимулу до підвищення ефективності і дельту прибутку отримує в неконкурентний спосіб. У той самий час інша, аби вижити, вимушена йти у тінь.

Тому протягом останніх 3-4 років ми впроваджуємо модель формування і посилення конкурентного середовища, мінімізації ролі й впливу чиновників на процес самоорганізації ринків. Але, разом із тим, прагнемо створити чіткі, прозорі умови для впровадження адміністративних процедур, недопущення юридичного рейдерства, яке в попередні роки дуже часто супроводжувалося маніпуляціями із внесенням змін до реєстру прав на оренду земельних паїв.

Ще один аспект полягає в тому, що ми намагаємось залучати до Вінницької області інвестиції, спрямовані, насамперед, на поглиблену переробку агропромислової продукції. Як приклад: якщо фермер збирає 6 тонн пшениці з гектара, то за ціною у 5 тис. грн його виручка з 1 га коливається в межах 30 тис. грн. Але наші розрахунки показують, якщо, наприклад, у 2017 році фермер виростив цукровий буряк, зібрав 50 тонн з гектара, переробив його на цукор і продав за конкурентною ціною, то ця виручка збільшується до 100 тис. грн з 1 га. Це втричі більше, ніж просто продаж зерна. З огляду на це ми повинні стимулювати залучення інвестицій у переробку, яка має створити конкурентні умови і максимально продукувати додану вартість, а відповідно — давати можливість бізнесу отримувати прибуток і, разом із тим, створювати нові робочі місця, розвивати соціальну інфраструктуру.

Протягом трьох останніх років Вінницька область є абсолютним лідером за всіма показниками в агропромисловому комплексі. Це і вал зерна — перше місце в державі і зібраних 5 млн тонн, і виробництво молока та м’яса. Область забезпечує 40% вітчизняного виробництва яблук і четверту частину цукру. За рахунок чого досягнуто таких результатів?

Валерій Коровій: Це дійсно так. Значною мірою це пояснюється тим, що нам вдалося створити  конкурентні умови для розвитку аграрного бізнесу, які, своєю чергою, сформували елемент довіри. І мені дуже приємно, коли невеличкі фермерські господарства, які традиційно не хотіли показувати реальний рівень урожайності зернових, сьогодні відкриваються і демонструють дійсні показники своїх доходів.

Але зрозуміло, що базовим елементом є сприятливі природно-кліматичні умови, а також залучення в область потужних інвестиційних ресурсів. Сьогодні на Вінниччині реалізується другий етап інвестиційного проекту «Миронівського хлібопродукту», дуже потужно працює Вінницький олійножировий комбінат, побудовано великий молокопереробний завод компанії «Рошен». Впроваджено в дію низку нових молочнотоварних ферм, які кардинально змінюють структуру виробництва і підвищують якість молочної продукції.

Вінницька область, справді, продукує 40% яблук в Україні, і величезним поштовхом стало те, що нам вдалося залучити потужні інвестиції компанії «Аграна-Фрут», яка займається виробництвом добавок до йогуртів, концентрованих соків, співпрацює з Coca-Cola, Pepsi і найбільшими виробниками соків України. Під цей проект ми створили певні умови: проводили семінари, вигравали гранти, безкоштовно давали саджанці, виділяли землі, паралельно почали розвиватись фермерські господарства. І сьогодні бачимо, наскільки швидко змінюється структура виробництва плодово-ягідної продукції.

Ми взагалі живемо в унікальний час, коли працьовитість наших людей, їхній талант, можливості швидко навчатися поєднуються з новими, сучасними технологіями. І це дає колосальний ефект.

Яка найвища урожайність була зафіксована у 2017 році в області, в якому господарстві чи підприємстві?

Валерій Коровій: Якщо не враховувати великі підприємства, то, аналізуючи у розрізі культур, найвищу урожайність зернових (разом із кукурудзою) торік мали у фермерському господарстві «АГРО-САН» Оратівського району — 81 ц/га та ФГ «Флора» Крижопільського району — 80,9 ц/га. Тоді як середня по області — 57,1 ц/га.

Щодо цукрового буряку найвищі показники продемонстрували ПП «Юхимівське» Шаргородського району — 763 ц/га та фермерське господарство «Мальва» (с. Зозулинці) Козятинського району — 772 ц/га.

Кукурудза на зерно: ФГ «Щедра нива» Хмільницького району — 125 ц/га та ФГ «Дружба» (с. Гопчиця) Погребищенського — 110 ц/га.

Соняшник: СТОВ «Надія» (с. Чортория) Іллінецького району — 42,8 ц/га, ТОВ «Агрофірма «Красне» (с. Красне) Тиврівського — 43,5 ц/га.

А загалом які типи господарств переважають в області? І які з них отримують більше підтримки від місцевої влади?

Валерій Коровій: Сьогодні приблизно третина площ перебуває в оренді великих компаній, які мають ознаки холдингу. У межах 40% — це середні підприємства, які збереглися в процесі реформування галузі АПК, і близько 25% — невеликі фермерські господарства, які мають до 1 тисячі гектарів, опановують нові технології і сьогодні дуже активно розвиваються.

Якщо аналізувати структуру виробництва, то тут протягом останнього часу відбуваються дуже серйозні зміни. Ще 2-3 роки тому переважало виробництво зернових культур, соняшнику, кукурудзи. Сьогодні ж ми бачимо різке зростання посівів сої.

Нам вдалося зламати негативну тенденцію в структурі посівів цукрового буряку: за останні три роки відбулося збільшення площ, і ми розраховуємо в цьому році на 65 тис. га.

Одночасно бачимо, що в області почали з’являтися нові високопродуктивні, високоефективні молочнотоварні ферми, які спеціалізуються на виробництві високоякісного молока, особливо зважаючи на той факт, що значна частина молокопереробних підприємств України отримала сертифікати для доступу до європейського ринку.

Продовжуємо спостерігати й зростання кількості земельних ділянок, виділених під садівництво. Це, в першу чергу, яблука, малина, полуниця.

Чи розвивається кооперація на Вінниччині?

Валерій Коровій: Впевнений, що за кооперативним рухом майбутнє. Я родом з сільської місцевості і дуже добре пам’ятаю, коли ефективно працювала споживча кооперація. Можу сказати, що в цьому контексті у Вінницькій області збережена система кооперації, яка дуже активно працює з населенням щодо викупу надлишків сільгосппродукції, виробленої в домашніх господарствах. І ми стараємось максимально підтримувати обласну споживчу спілку, яка пройшла дуже серйозний процес трансформації і сьогодні є найкращою в Україні.

Питання формування кооперативного руху надзвичайно актуальне і з огляду на те, що значна частина молочних підприємств підписує угоду з ЄС і має гарантувати якість молока. Відтак, зменшується попит на продукцію від населення. І ключове завдання — сприяти підвищенню якості молока від домогосподарств. Іншими словами, воно також повинно бути зібране в промислових партіях, а отже, мають бути холодильник, міні-лабораторія, концентрація фінансового ресурсу, щоб все це працювало.

У Вінницькій області є молочні кооперативи, але, на жаль, їхня робота значною мірою гальмується як суб’єктивними чинниками, так і відсутністю державної підтримки. Я вважаю, що ці кооперативи повинні бути в «білій» зоні і не виступати платниками податків, тому що недосконале податкове законодавство не дає їм можливості ефективно розвиватися. Крім того, мають бути чітко сформовані правила гри на ринку молока. За таких умов кооперативний рух буде розвиватися.

Також дуже цікаво спостерігати, як формуються неформальні кластери, особливо на ринку фруктів, овочів. Коли домогосподарства, які, наприклад, вирощують малину, городину, об’єднуються і спільно поставляють продукцію на ринки. Таким процесам потрібно сприяти, але необхідно, знову ж таки, мати чітко визначену правову базу, яка б давала можливість підтримувати кооперативний рух на селі.

У 2017 році в області вдалося провести експеримент, маючи на меті реалізувати 50 стартапів малого бізнесу в сільській місцевості. Які результати? Чи плануєте й надалі впроваджувати такі підходи?

Валерій Коровій: Я просто захоплений результатами проведеного конкурсу. Насправді, ми завжди шукали методи стимулювання малого бізнесу, і в одній із розмов із головним акціонером «Миронівського хлібопродукту» Юрієм Косюком виникла ідея провести такий експеримент, виділивши на це фінансові ресурси.

Скажу відверто, я був вражений результативністю цього підходу. Тематичний спектр стартапів — від вирощування шампіньйонів, винограду та лохини до, наприклад, організації веломаршруту та надання в оренду велосипедів на території місцевого центру «зеленого» туризму села Сокільці або ж створення пункту прийому твердих побутових відходів на неорганізованому сміттєзвалищі в Бершадському районі.

Тому, враховуючи цей досвід, вже в поточному році ми виділили з обласного бюджету майже 2 млн грн, які спрямовуємо на формування таких стартапів в межах Вінницької області.

Яка ситуація із залученням інвестицій в область і наскільки аграрний бізнес цікавий інвесторам? Які інвестиції були спрямовані в аграрний сектор у 2017 році?

Валерій Коровій: Аграрний сектор сьогодні, без перебільшення, є одним з найбільш інвестиційно привабливих. Так, за нашими оцінками, за підсумками 2017 року інвестиції у цей бізнес зросли більш ніж на 50%. Аналіз їхньої структури показує, що це низка великих переробних підприємств: той же «Миронівський хлібопродукт», група компаній Vioil, «Люстдорф», «Рошен», які активно працюють на ринку. Це також будівництво низки елеваторів.

Разом із тим, дуже приємно, що потужні інвестиції йдуть на опанування нових технологій, започаткування нових напрямів бізнесу. Так, сьогодні аграрії активно купують квадрокоптери, які дозволяють їм по-новому дивитись на систему роботи агрономічної служби, систему контролю, внесення мінеральних добрив. А ще 5 років тому, погодьтесь, це сприймалося б як жарт.  Потужні інвестиції йдуть і в сільськогосподарську техніку.

Але ми розглядаємо це питання й в іншій площині: вважаємо, що цей тренд на світових ринках продовольства перебуває зараз на піку свого розвитку і пов’язаний зі стрімкою еволюцією нових ринків. До речі, з експорту продукції з Вінницької області на першому місці перебуває Індія, на  другому — Польща, і третю позицію посідає Китай. Більше того, за 2017 рік експорт продукції з Вінницької області до країн ЄС зріс на 48%. І за структурою експорту, що приємно, це не тільки підприємства безпосередньо агропромислового розвитку, а й ті, які надають послуги агропромисловому комплексу. Тому сьогодні ми в області почали реалізувати стратегію, яка б давала можливість диверсифікувати економічний уклад, і приділяємо надзвичайно велику увагу залученню інвестицій в інші сектори економіки, зокрема, промислову індустрію та машинобудування, аби зменшити ризики за зміни світової кон’юнктури на ринках продовольства.

Чи вважаєте перспективним розвиток органічного сільського господарства у Вінницькій області?

Валерій Коровій: Ми маємо унікальний досвід у цій частині на базі Іллінецького державного аграрного коледжу. За підтримки партнерів з Німеччини там реалізується окремий напрям, створено факультет розвитку органічного землеробства.

Я далекий від того, щоб ідеалізувати ситуацію з точки зору масштабності виробництва, але це окремий сегмент, який достатньо динамічно розвивається. Водночас, щоб увійти в систему органічного землеробства, компанія або фермер, які працюють на цьому ринку, мають бути надзвичайно чесними та тривалий час готуватися до цього.

У межах держави існує тенденція до зменшення кількості поголів’я ВРХ. Як із цим у Вінницькій області?

Валерій Коровій: Ця тенденція, дійсно, має загальноукраїнський характер, але, що стосується Вінницької області, ми бачимо, що в поточному році поголів’я ВРХ, зокрема корів, порівняно з відповідним періодом минулого року, зросло на 6%. У той самий час поголів’я корів у населення продовжує скорочуватися. Це об’єктивний процес, пов'язаний з тим, що великотоварні виробництва забезпечують продуктивність, яка щонайменше у 2-3 рази перевищує продуктивність у домогосподарствах.

Водночас ми дуже позитивно сприймаємо останні рішення уряду щодо прямого дотування тих домашніх господарств, які мають ВРХ: це 2,5 тис. грн на корову і ще 1,5 тис. грн — на молодняк. Тобто якщо господар на рік здає на молокопереробні підприємства 2 тонни молока, то вважайте, що в домашнє господарство на 1 літр продукції буде надходити 2 гривні прямої дотації з державного бюджету.

Наше завдання тут дуже просте: маємо донести це до людей, показати їм систему державної підтримки, а з іншого боку, дати їм можливість підвищувати якість молока, яке вони пропонують для продажу, шляхом охолодження, створення лабораторій та формування кооперативів.

Як мешканці й аграрії області ставляться до питанні відкриття ринку землі?

Валерій Коровій: Особисто я є прибічником якнайшвидшої лібералізації ринку землі. Зрозуміло, що за чітко визначеними правилами, які дозволять унеможливити спекуляції навколо цього ринку.

Сьогодні ми бачимо масове укладання договорів емфітевзису терміном на 50-100 років, за якого орендодавець надає право від його імені передавати земельний пай у суборенду, розпоряджатися ним. Фактично, йде неорганізований процес концентрації земельних ділянок в руках окремих компаній.

Але ці ділянки не включаються в структуру балансу, не показують капіталізацію українського бізнесу і не дають можливості залучати фінансові ресурси.

За нашими оцінками, якби зараз був відкритий ринок, вартість одного гектара землі коливалася б у межах 50 тис. грн. У нас є 2 млн га ріллі та сільгоспугідь, тож сума умовної капіталізації складала б 100 млрд грн. Уявіть, що ці кошти показали б у балансах наші представники аграрного бізнесу. Це ж надзвичайно потужний фінансовий ресурс, який може бути об’єктом застави, інвестицій. Це все те, що дало б колосальний поштовх вперед для розвитку аграрного бізнесу, інфраструктури, переробної промисловості. І, до речі, дуже позитивно вплинуло б на загальний монетарний стан в українських реаліях, тому що Україна — недокапіталізована країна. В нас немає того капіталізованого ресурсу, який міг би в цілому впливати на розвиток економіки країни. І це дуже серйозна проблема.

Я взагалі вважаю, що той, хто спекулює на темі мораторію, здійснює диверсію проти України й економічного майбутнього нашої держави. І що довше ми будемо затягувати цей процес, то більше проблем матимемо в майбутньому, коли буде виникати низка конфліктних ситуацій і непорозумінь. Продовження цієї політики, по суті, лише поглиблюватиме тінізацію аграрного бізнесу і тих процесів, які там відбуваються.    

Чи існують регіональні програми підтримки агровиробників, які?

Валерій Коровій: Такі програми є, і вони, в першу чергу, спрямовані на підтримку невеликих господарств, зокрема в частині надання їм можливості придбати доїльне обладнання і в такий спосіб мінімізувати свої втрати у процесі продажу молока 2-го класу. Крім того, повторюсь, ми виділяємо 2 млн грн з обласного бюджету на організацію стартапів. І я впевнений, що це, насамперед, будуть якраз ті стартапи, що сконцентровані в сільській місцевості.

Насправді ж у нас, на жаль, сьогодні немає таких фінансових ресурсів, принаймні на обласному бюджеті, щоб можна було кардинально змінити ситуацію. Я глибоко переконаний, що повинна бути комплексна державна програма, наприклад, програма гарантування, яка б дозволяла інвестувати чи кредитувати представників аграрного бізнесу і вирішувати питання прямої фінансової підтримки невеличких домашніх господарств, які прагнуть перейти в режим фермерського господарства.

Як розвивається сільська інфраструктура і чи є програми підтримки?

Валерій Коровій: Це дуже болюча тема, довкола якої завжди точиться багато дискусій. Разом із тим, надзвичайно позитивно на розвиток сільської місцевості вплинула бюджетна децентралізація. Це дійсно реальна реформа, яка сьогодні дала колосальний фінансовий ресурс.

Мовою цифр: за останні 3 роки місцеві бюджети у Вінницькій області зросли з 3 до 9 млрд грн. Втричі! Причому в структурі доходів обласний бюджет скоротився у своїй питомій вазі із 41 до 11%. Тобто основна частина фінансового ресурсу була спрямована на місцеві бюджети, і левова їх частка пішла якраз на бюджети базового рівня.

А загалом, я вважаю, що кардинально змінити ситуацію може внесення змін до Бюджетного кодексу та переорієнтування надходжень податку на доходи фізичних осіб. Необхідно все зробити для того, щоб ПДФО надходив не за місцем розташування платника податку, тобто підприємства, а за місцем проживання тієї чи іншої людини. Це означає, що значна частина людей, які проживають в сільській місцевості, приносили б дохід у бюджет сільської ради. І вже сама сільська рада була б дуже зацікавлена зробити дорогу, облаштувати водогін, щоб люди проживали на цій території, а на роботу їздили, наприклад, в обласний чи районний центр.

Я переконаний в тому, що впровадження такого революційного підходу протягом 3-5 років може кардинально змінити систему формування стимулів для розвитку соціальної інфраструктури на селі.

Які основні проблеми можете виокремити для області і які шляхи їх вирішення бачите?

Валерій Коровій: Базовою загрозою на шляху подальшого розвитку АПК є недосконале земельне законодавство в частині земельних правовідносин. Я дуже остерігаюсь, що ця законодавча недосконалість може провокувати виникнення конфліктів, в тому числі рейдерських, які дискредитуватимуть саму ідею стимулювання розвитку приватного сектору.

Які аграрні проекти реалізуються нині на території області? І відкриття яких виробничих аграрних об’єктів заплановано на 2018 рік?

Валерій Коровій: Сьогодні ми говоримо про реалізацію другого етапу потужного інвестиційного проекту «Миронівського хлібопродукту», який, до речі, в цьому році будує найбільший біогазовий комплекс в Європі. Впровадження 2-ї черги проекту дозволить наростити виробництво м’яса удвічі і дасть значний поштовх для розвитку цілого напряму територій в південно-східній частині Вінницької області.

Крім того, в поточному році планується будівництво 9 сучасних зерноскладів, 5 фруктосховищ та 2 овочесховищ, буде  реконструйовано й побудовано 7 великих молочнотоварних ферм.

Валерію Вікторовичу, хай все заплановане обов’язково реалізується. Дякуємо за розмову.


Людмила Лебідь, AgroPortal.ua