Рентабельність на рівні 20%: просо — це все ж страхова культура чи для заробітку?

Далі — пряма мова.

За несприятливих весняних умов, коли строки посіву ярих затримуються, сільгоспвиробники часто переходять до вирощування проса, яке є досить невибагливою культурою, має незначний вегетаційний період і стійко переносить посухи.

У 90-х минулого століття площі посіву переважно сягали за 200-300 тис. га, а у 2000 та 2004 роках перевищували 430 тис. га.

У 2020 році цей показник становив понад 159 тис. га, а у 2022 році — в умовах повномасштабної агресії рф на території України — скоротився 49,1 тис. га. У 2024 році просом засіяно 89,3 тис. га, що є майже на рівні показників 2021 та минулого років.

Отже, на думку науковців Інституту аграрної економіки, в динаміці спостерігається тенденція до зменшення посівних площ проса.

Просо вирізняється своєю легкою адаптацію до ґрунтово-кліматичних умов. Це теплолюбива, посухостійка культура, що добре переносить підвищену концентрацію солей в ґрунті, тому і культивують її переважно в зоні Степу. Проте просо вирощується і в умовах Лісостепу та Полісся, де є однією з найбільш перспективних зернофуражних культур.

У 2021 році — до повномасштабної агресії рф на території України — серед лідерів за обсягами виробництва проса були Одеська (12,2 % загального збору), Харківська (11,6 %) та Херсонська (10,6 %) області. Воєнні дії на території нашої держави внесли корективи у структуру посівів.

У 2023 році лідерами з вирощування проса стали Полтавщина (12,7 %), Чернігівщина (12,7 %) та Харківщина (12,6 %), які за нинішніх умов мають найбільш сприятливі можливості для вирощування цієї культури та отримування стабільних врожаїв.

Також стабільно значні обсяги виробництва проса у Миколаївській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Крім того, суттєво проти довоєнного періоду наростили збір врожаю проса Сумщина та Київщина.

Середня врожайність проса в Україні за останні п'ять років варіювалася в межах від 16,1 ц/га до 23,5 ц/га. Вона залежить насамперед від погодних умов та технології вирощування.

Нині обмолочено більше 28% площ посіву проса, а середня урожайність культури поки що становить 18,4  ц/га.

Цей показник несуттєво коливається з 2018 року, коли ціна на просо зросла більше ніж удвічі проти попередніх років і сягнула 7700 грн/т. У 2022 році просо торгувалося по ціні 7238 грн/т, а у 2023 році ціна на нього збільшилася на 10 % — до 8237 грн/т. Станом на 29 серпня 2024 року, на внутрішньому ринку України ціна на просо становила 6965 грн/т.

Рентабельність вирощування проса залежить від багатьох чинників. Серед них основну роль відіграють витрати на виробництво: вартість насіння, добрив, пестицидів, робочої сили та інші витрати на обробіток і збирання врожаю. Не менш важливим фактором є наявність ринку збуту.

У 2015 році рентабельність вирощування проса становила 58,4%, з 2016-2018 роках — понад 30%, у період 2017-2019 років — 20-25%. У 2020 році цей показник знизився до 6,1%, а у 2021 році знов підвищився — до 24,6%. Збитковим вирощування проса було лише в 2022 році (-3,5%).

За прогнозними розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, у 2024 році рентабельність проса очікується не більше 20%, тож цього року аграріям слід ретельно оцінити всі чинники та умови, перш ніж приймати рішення про вирощування проса.

Просо — культура без відходів, яку досить широко використовують як страхову рослину для пересіву загиблих озимих та ранніх ярих і для пожнивних посівів на зелений корм.

Значна кількість крохмалю дозволяє використовувати просо для виробництва спирту.

Отримане із проса пшоно не містить клейковини — глютену, а тому його вживають люди, які мають глютенову непереносимість.

Водночас фахівці з генетики рослин активно працюють над перетворенням проса на енергетичну рослину. Солома та полова проса за своїми якостями наближаються до лугового сіна — 0,41 кормових одиниць. Просяне ж сіно краще від сіна з вівса, сорго, кукурудзи чи тимофіївки, а за якістю зеленої маси просо переважає кукурудзу та сорго.

Отже, на думку науковців Інституту аграрної економіки, просо може бути цікавим для аграріїв з цілої низки причин, а саме:

Зазначені характеристики дозволяють вважати просо потенційно привабливим для вітчизняних аграріїв, особливо в регіонах з частими кліматичними негараздами та  обмеженими природними ресурсами.

В останні роки найбільшими імпортерами вітчизняного проса, що забезпечують його стабільний попит та роблять важливою експортною культурою для України, є Індонезія, Польща, Німеччина, Велика Британія, Південна Африка та низка інших країн.

Для прикладу, у 2022 році було експортовано близько 136 т насіннєвого проса до Німеччини, Польщі та Чехії. Експорт іншого — не насіннєвого — проса становив майже 69 тис. т  на суму $20,3 млн.

Алла Стрижеус, Світлана Цибульська, AgroPortal.ua