ТОП-8 особливостей посівної 2018. Інфографіка

За попередніми даними, які надходять з регіонів до Міністерства аграрної політика та продовольства, посівна площа під урожай 2018 року планується в межах 27,2 млн га, з яких 14,6 млн га (54%) відведено під зернові культури. Площі збережено на рівні 2017 року, але вартість посівної для аграріїв відчутно зросла. 

В асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» порахували, що посівна 2018 коштуватиме на 23% дорожче, ніж торік, і сягне 127 млрд грн. Це на 24 млрд більше, ніж минулого року. Найбільше серед виробничих ресурсів зросли загальні витрати на добрива — +33%, паливно-мастильні матеріали — +29%, насіння — +17%.

У інформаційно-аналітичній компанії «ПроАгро Груп» відмічають, що, за попередніми оцінками, цьогорічна посівна в середньому подорожчала на 20%, а найбільше в структурі витрат зросли ціни на ЗЗР та паливо.

Порівнюючи цінову ситуацію з посівним матеріалом, у ТОВ «ЛНЗ» відзначають, що 2017 рік був для аграріїв досить комфортним як з точки зору можливості вибору певного гібриду, так і з огляду на ціни та умови кредитування, що пропонували ринку виробники та постачальники.

«Обумовлено це було значними складськими залишками посівного матеріалу у виробників. Також торік для аграріїв ціни були привабливими через жорстку конкуренцію як серед міжнародних, так і серед вітчизняних насіннєвих компаній — інколи бажання чи необхідність виконати поставлений  план із продажів невиправдано знецінювали сам продукт», — пояснює директор дистрибуційної компанії ТОВ «ЛНЗ» Андрій Полтавець.

За його словами, принципово іншим є поточний, 2018 рік. «Сьогодні виробники насіння конкурують вже не цінами, а своєю продукцією. Головним для них є довести фермерам цінність саме їхнього продукту. Тим більше, що фактично всі селекційні компанії після  «злиття стоків» попередніх років якісно оновили свою лінійку новими продуктивнішими гібридами», — додає Андрій Полтавець.

Він також відзначає, що майже усім компаніям-лідерам  насіннєвого ринку вдалося збалансувати своє виробництво з попитом ринку, що дало можливість підвищити  ціни, особливо на нові гібриди, які в минулому році використовувались аграріями «на пробу», а в цьому сезоні на них вже зараз спостерігається дефіцит.

«Підсумовуючи, можна сказати, що посівний матеріал основних культур здорожчав для аграріїв на 5-8% порівняно з минулим роком, але ця тенденція є як економічно, так і технологічно обґрунтованою з точки зору виробників — якісний продукт не може бути дешевим. За нашими  даними, сьогодні вже близько 85-90% аграріїв визначилися з постачальниками та гібридним складом щодо посівного матеріалу, уклавши відповідні контракти», — зазначає Андрій Полтавець.

Своєю чергою, власник Торгового дому «Соєвий вік», ГК UA Group Олександр Ушаков підтверджує, що посівна 2018 обійдеться вітчизняним аграріям значно дорожче, ніж у минулому році.

«У ціноутворенні щодо посівного матеріалу, біопрепаратів і ЗЗР на внутрішньому ринку одним з головних чинників залишаться коливання валютного ринку. Позначиться також і подорожчання цін на ПММ і енергоносії. Не варто забувати, що виробництво тих же добрив досить енергоємний, а тому й дорогий процес. Ну і, звичайно ж, як би банально це не звучало, збільшення мінімальних заробітних плат також накладе свій відбиток на процес формування цін в агросекторі в 2018 році», — коментує Олександр Ушаков. 

№ 1. Відмова від дорогих культур

У 2018 році сільгоспвиробники насамперед відмовляються від кукурудзи. Причина — скорочення її врожайності торік у середньому на 14% через несприятливі погодні умови, а також дорогу технологію вирощування цієї культури.

За словами операційного директора агрохолдингу «Мрія» Андрія Григорова, компанія цього сезону скорочує площі під кукурудзою з 24 до 15 тис. га.

«Незважаючи на високу планову прибутковість, культура досить затратна в плані сушки на елеваторах. Через затяжний дощовий осінній період на Західній Україні зерно надходить на елеватори з високою вологістю», — пояснює Андрій Григоров.

Загальна площа під посівами агрохолдингу «Мрія» в 2018 році складе близько 150 тис. га. Ключовими культурами для компанії традиційно є озима пшениця, соя, озимий ріпак, кукурудза і соняшник.

Як повідомляють в компанії, озима пшениця в структурі посівів займе 25,5 тис. га (17%), соя — 25,7 тис. га (17%), озимий ріпак — 18,1 тис. га (12%), кукурудза — 15,0 тис. га (10%), ярий ячмінь — 14,3 тис. га (9,6%), ярий ріпак — 8,4 тис. га (5%). 

№ 2. Вибір високомаржинальних

«Ярий ячмінь і ріпак цього року вперше заплановані в сівозміні «Мрії» з тим, щоб навантаження на техніку та елеватори було оптимальним. Також хочу окремо сказати про соняшник, під який відведено 33,9 тис. га (22,6%), тобто ми розглядаємо його як високомаржинальну культуру. Також вдвічі збільшуємо площі під цукровими буряками — до 7,3 тис. га в Тернопільській і Хмельницькій областях. А в 2020-му плануємо засіяти вже 20 тис. га. Торік ми вперше після дефолту посіяли цю культуру в Тернопільській області в межах контракту з місцевим цукровим заводом, і результат нас задовольнив — при плановій врожайності 40 тонн з га ми отримали 48 тонн із га в заліковій вазі», — говорить Андрій Григоров.

№ 3. Пошук більш економних рішень 

На здорожчання матеріально-технічних засобів в агрохолдингу «Мрія» не нарікають, натомість знаходять шляхи оптимізації витрат. Наприклад, тут поступово переходять від внесення твердих, гранульованих мінеральних азотних добрив до аміачної води. За словами Андрія Григорова, це дасть можливість здешевити 1 кг азоту на 20-25% залежно від логістики. Крім того, переважно аміачна вода вноситься одночасно з основною обробкою ґрунту, тобто це на один прохід техніки менше, що також зменшує витрати.

№ 4. Вибір насіння і ЗЗР

Директор СТОВ «ЛНЗ-Агро» Роман Франчук відмічає, що у минулому році українські аграрії віддавали перевагу кукурудзі, також трохи зменшилися в об«ємах посіви сої та ріпаку — загалом через цінове питання. 

«Нарешті усі припинили боятися українського насіння — вже майже не залишилося «невіруючих», які б хотіли купувати виключно імпортний товар», — зазначає Роман Франчук.

Цього року в LNZ Group попередньо запланували відвести 27 тис. га під товарну кукурудзу, в межах 10 тис. га — під соняшник, 11 тис. га — під сою, 7 тис. га — під озиму пшеницю, решта — гібридизація і кормовий клин.  Орієнтовно під гібридну кукурудзу заплановано відвести 4,5 тис. га, під соняшник — у межах 1,5 тис. га.  

Щодо ЗЗР, то, як відзначив Роман Франчук, через складну економічну ситуацію в країні, постійні коливання цін, несприятливі погодні умови українські аграрії більше віддають перевагу генеричній хімії.

За словами Андрія Полтавця, сьогодні 60% площ знаходиться під хімією мультинаціональних  компаній, 40% — під  генеричними продуктами. «Хоча, якщо  називати  речі  своїми  іменами і врахувати той факт, що багато компаній  на  ринку  ЗЗР позиціонують себе  як мультинаціональні  виробники, а насправді на 70-80% є виробниками  постпатентних  продуктів, то пропорція,  найймовірніше,  буде  оберненою — 40/60», — наголошує він.

№ 5. Дотримання сівозміни

Якщо великим агрохолдингам доволі важко швидко внести зміни в плани структури посівів, то невеликі господарства доволі швидкі і гнучкі у вирішенні цих питань. Хоча подорожчання ресурсів відчувають болісніше.

Фермерське господарство «Тірас 2007» має в обробітку до 1 тис. га на Житомирщині. За словами фермера Руслана Присяжнюка, тут стараються дотримуватися сівозміни, вирощуючи п«ять культур.

«Така кількість невипадкова, адже, впроваджуючи таку сівозміну, маєш гарантію, що одна з культур допоможе надолужити у разі, якщо інші не вродять чи ціна буде невигідною. Завдяки цьому досягаємо балансу, — зазначає Руслан Присяжнюк. — В структурі посівів маємо 10-15%  картоплі, 20-25% сої, а решта — зернова група: пшениця, овес, ячмінь, жито».

Як не дивно, але ФГ «Тірас 2007» взагалі не сіє соняшник і кукурудзу. Як розповідає Руслан Присяжнюк, ці культури важко поєднувати в сівозміні з картоплею.

«Звісно, соняшник вважається високорентабельною і затребуваною культурою, і тому великі господарства, які обробляють землі по сусідству, переважно сіють на своїх полях соняшник і сою, — розмірковує фермер. — Щороку все змінюється, і важко підібрати стабільно рентабельну культуру, все залежить від погодних умов, закупівельних цін. Але, скоріше за все, це таки соя».

№ 6. Впровадження точного землеробства

У фермерському господарстві «Агрокомплекс-98» теж роблять ставку на сою.

«Навіть з урахуванням соєвих змін і того, що в нас, тобто виробників, заберуть 16% вартості вирощеної продукції, сіяти сою ми не облишимо. Ця культура стабільна в ціні і до того ж гарний попередник на наших поліських землях. Ми пробували замінити її горохом, але щось він не пішов», — розповідає фермер Олег Левловський.

Обидва фермери думають над впровадженням нових технологій, а особливо точного землеробства. В першу чергу планують зосередитись на техніці та аналізі ґрунту.

«Від подорожчання посівної вже нікуди не подітися, для нас нагальна проблема сьогодні полягає в тому, щоб весна почалася в потрібні терміни, чекаємо на ранню весну, аби отримати гарний врожай озимих».

№ 7. Ставка на сою та ячмінь

Експерти з асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» вважають, що основу весняної посівної складатимуть чотири культури, на які припадає 92% всіх витрат: соняшник (46 млрд грн), кукурудза (42 млрд грн), соя (19 млрд грн) і ярий ячмінь (10 млрд грн).

За словами заступника директора компанії «ПроАгро Груп» Марії Колесник, прогнозувати рентабельність культур зарано, але очевидно, що із високою ймовірністю високорентабельними культурами залишаться всі олійні і соя, незалежно від того, повертатимуть на неї ПДВ у разі експорту чи ні.

«Попит на цю культуру, так само як і на соєвий шрот, у світі постійно зростає, збільшується і конкуренція на внутрішньому ринку між трейдерами та переробниками, — пояснює Марія Колесник. — Цього сезону високомаржинальною культурою став ячмінь, на нашими оцінками, це може призвести до розширення посівних площ під ними навесні поточного року».

№ 8. Посівна в кредит

Сьогодні кредитні портфелі банків на 40% складаються з кредитів сільгоспвиробникам. За словами аналітиків, більшість банківських установ віддають перевагу господарствам, що мають в обробітку 500-10 000 гектарів.

Як розповів старший менеджер Центру з роботи із великими корпоративними клієнтами агропромислового комплексу Ukrsibbank BNP Paribas Group Артем Гавришин, сьогодні вони працюють із фермерами, земельний банк яких складає більш ніж 20 000 га, а також з переробниками і трейдерами агропродукції. Але цього року банк також запускає пілотний проект з фінансування дрібних фермерів з об'ємом земельного банку від 500-5 000 га.

«Як правило, пік фінансового навантаження в аграріїв потрапляє на весняно-літній період до моменту основної збиральної кампанії. У переробників, навпаки, пік потреби в обігових коштах — осінь-зима, тому що в момент збирання вони закуповують у фермерів сировину для забезпечення виробництва протягом цілого сезону», — уточнює Артем Гавришин.

За повідомленням Ukrsibbank BNP Paribas Group, торік було збільшено обсяг кредитування агробізнесу на 40%, а цього року також планується зростання в розмірі 30-40%. 

За словами директора департаменту з роботи з корпоративними клієнтами Piraeus Bank Олексія Аніпера, зі стартом весняної посівної кампанії починається «високий сезон» і аграрні компанії незалежно від розмірів земельного банку активно залучають кредитні ресурси.

«Piraeus Bank розглядає фінансування агровиробників як пріоритетний напрям, тому більш ніж 40% кредитного портфеля зосереджено в агросегменті. Цього року Piraeus Bank планує подвоїти портфель кредитів таким клієнтам середнього та малого бізнесу. Серед клієнтів банку переважають середні і невеликі товаровиробники, установа готова працювати з компаніями з земельним банком від 300 га. Агрохолдинги були і залишаться ключовими партнерами банку, де сконцентрована значна частина кредитного портфеля, але Piraeus Bank планує розвиватися за рахунок диверсифікації ризиків у сегменті середніх малих господарств», — зазначає Олексій Аніпер.

У поточному році Piraeus Bank планує фінансувати аграріїв на поповнення обігових коштів як під застави, так і за аграрними розписками. Партнерські програми з дистриб'юторами техніки дозволять аграріям залучити ресурси на інвестиційні цілі за ставками від 10% річних.

Ще одним джерелом фінансування, на яке, за оцінками експертів, припадає понад половина кредитування аграрного сектору, є кредити від виробників ЗЗР і насіння. Аграрії відзначають, що такі кредити вигідніші, адже постачальники матеріально-технічних ресурсів дають позики швидше за банки і з нижчими відсотками.

«Розуміючи аграріїв, багато компаній намагаються адаптувати свою цінову політику під сьогоднішні реалії. Укладаються аграрні розписки, впроваджуються різні фінансові інструменти для того, щоб максимально врахувати інтереси фермерів, — розповідає Олександр Ушаков. —  З досвіду своєї компанії можу сказати, що ми завжди намагаємося вести свою цінову політику так, аби ціни на нашу продукцію залишалися доступними для сільгоспвиробників. Нам важливо працювати зі своїми клієнтами у довгостроковій перспективі. І питання співвідношення ціни і цінності завжди є одним із ключових у наших взаєминах».

Щоб зняти фінансове навантаження з клієнтів, ТД «Соєвий вік» працює за програмою ПриватБанку «ЕкоКуб». За умовами програми підприємець, у нашому разі сільгоспвиробник,  має змогу отримати кредит на 12 місяців зі ставкою 1,7% на початкове тіло позики на суму від 50 до 500 тис. грн без заставного майна. Перші 6 місяців оплачувати потрібно лише відсотки за кредитом, решта строку — борг із відсотками рівними частинами. Якщо порахувати, то сільгоспвиробникові якраз можна посіяти, зібрати врожай, продати його і через 6 місяців розплатитись за кредит.

Також компанія має власну програму для аграріїв зі спільного вирощування насіння сої і працює з аграрними розписками. До речі, останні є ідеальним фінансовим інструментом для невеликих сільгоспвиробників. Аграрні розписки цього року працюють вже у всіх областях України. На 19 лютого 2018 року їх вже видано 217. Як повідомляють в IFC, загальна вартість коштів, отриманих за аграрними фінансовими розписками, — 615 млн грн, за товарними — 857 млн грн.

Людмила Лебідь, AgroPortal.ua