Як аграрію не втрапити у халепу при продажу зерна?
Кожен агровиробник по-своєму знаходить відповідь на таке питання.
Як свідчать статистичні дані, обсяг продажу зібраного зерна середніми та великими підприємствами у другій половині 2015 р., порівняно з аналогічним періодом, збільшився на 28%. «Аграрії поспішали розпродати зібраний врожай в очікуванні ще більшого за обсягом зібраного зерна врожаю 2016 р.», — так коментує цей факт аналітик Української аграрної конфедерації Дмитро Дейна.
«Продаємо залежно від ринкової кон`юктури, коли ціна на зерно є найкращою. Маємо можливість «притримувати» продаж врожаю до кращої пори», — каже власник та директор «Агрос-Віста» Олександр Мирний, агропідприємства на Хмельниччині, що має земельний банк у 9 тис. га.
Втім, не кожен аграрій може так просто визначитись з вигідною для себе порою продажу зібраного врожаю. Як розповідає експерт у аграрній галузі Олександр Журавель, що є власником агрогосподарства, котре має у своєму розпорядженні зерносклад на 1,5 тис. т, його підприємство змушено одразу влітку продавати зібраний врожай пшениці, аби поповнити обігові кошти.
«Соняшник збуваємо переробнику, відвозимо йому відразу з поля увесь. Кукурудзу зберігаємо до весни, та, що не вміщається — на «НІБУЛОН», — ділиться досвідом аграрій.
Здавалось би, агрохолдингам, котрі мають достатньо обігових коштів та потужностей для зберігання, не потрібно поспішати з продажем зібраного зерна, однак і тут не все так просто.
«Так, найкраща пора року для продажу зібраного врожаю — це наступна весна. Однак, ми домовилися про постачання певних обсягів зібраного зерна та рапсу восени, ціни встигли дещо просісти, тому через це ми втратили певний обсяг виручки», — коментує генеральний директор агрохолдингу «Мрія» Саймон Чернявський.
Аби не втрапити в халепу, голова Української зернової асоціації Володимир Клименко радить уважно приглядатись до ринкової кон`юктури, оскільки найвигідніший момент для продажу зібраного зерна може трапитись навіть восени.
«Наприклад, у цьому році неврожай пшениці у Франції, і зараз на ті ринки, на які постачалась французька пшениця, піде зерно з України та Росії, через що ціни не лише не впадуть,а триматимуться на гідному рівні. Все залежить від світового балансу», — коментує Клименко.
Однак при цьому президент УЗА нарікає на відсутність достатньої інфраструктури для зберігання зерна, через що, наприклад, аграрії змушені одразу продавати зібраний врожай ячменю, незважаючи на низькі світові ціни на дану культуру.
«Перед тим, як обирати час для продажу зібраного врожаю, потрібно зважити на бюджет підприємства, зокрема, скільки у його розпорядженні обігових коштів на посівну», — каже заступник голови Всеукраїнської аграрної ради з питань кооперації Олександр Буюклі.
Однак, якщо можливості підприємства дозволяють, Буюклі радить розбити продаж зерна на три етапи: вересень-жовтень, грудень та березень-квітень. Також він радить, за можливості, користатись таким інструментом, як форвардні закупівлі.
На вибір пори для продажу зерна, за словами експертів, впливають одразу декілька факторів. Перший з них — чи має фермер або господарство власні потужності для зберігання зерна.
«Якщо ж власних потужностей для зберігання зерна у фермера немає, то тут рішення про доцільність продажу треба приймати виходячи з того положення, в якому знаходиться фермер. Можливо, тим фермерам, яким терміново потрібні обігові кошти, дійсно буде вигідніше продати зерно одразу ж після збирання», — каже начальник відділу аналітики «ОДА Україна» Вікторія Блажко.
Втім, якщо є можливість дещо почекати, вважає експерт, то краще притримати зерно, віддавши на зберігання на елеватор до пізньої осені чи зими, а потім продати по вищій ціні. А почекати є як мінімум одна причина — через вагові обмеження на пересування зерновозів тарифи на автоперевезення від поля до елеватора виросли на 15-20%, в порт — на 50-70%, через що значно зріс попит на залізничні перевезення.
«Таким чином, зараз на ринку спостерігається дефіцит вагонів-зерновозів і така напружена ситуація буде зберігатися під час збирання врожаю пізніх культур. І це ще один фактор, який свідчить не на користь продажу зерна одразу ж після його збору», — наголошує Блажко.
Тим більш, за її словами, чим густіша мережа елеваторів у районі розташування агрогосподарства, тим більшою є конкуренція між ними, а значить — і можливість для аграріїв зекономити на зберіганні зерна.
«Окрім того, є такий варіант, як заставні закупівлі зерна, які діють на елеваторах, що, як правило, належать великим агрохолдингам. У цьому випадку зерно здається на елеватор і фермер одразу ж отримує певний відсоток від його вартості (близько 30%), а далі зерно лежить до того часу, поки він не буде вважати за доцільне його продати. Тоді фермер отримує залишок грошей за зерно», — розповідає аналітик.
Також у розпорядженні фермера у такій ситуації може бути і такий інструмент, як форвардні закупівлі. Зростання їх популярності серед українських аграріїв пояснюється рекордно низькими цінами на зерно та високою вартістю кредитних коштів. При цьому співвідношення осінніх і весняних форвардних закупівель зерна становить 40:60. Великі гравці серед позичальників превалюють восени, малі та середні фермери — весною.
«Перевагою форвардного контракту є фіксована ціна та заздалегідь укладений контракт, що дозволяє більш системно підійти до планування діяльності та захиститись від цінової волатильності. Серед недоліків можна відзначити те, що ціна на ринку на момент виконання контракту може бути вищою ніж зазначена у контракті, що спричинить втрату додаткового прибутку для виробника. У випадку ж коли ціна на ринку нижча ніж у контракті, в українських реаліях виникають ризики невиконання покупцем своїх зобов’язань. Також, процедура оформлення форвардного контракту є досить складною та довгою для фермера, який не має відповідної освіти та штату працівників, які б цим займались», — застерігає експерт аграрних ринків Українського клубу аграрного бізнесу Віталій Кордиш.
Аналітики застерігають: не варто завантажувати зерно на зберігання на одному елеваторі з тим, аби продати в іншому місці — можна зазнати фінансових втрат.
«Тарифна політика більшості операторів елеваторного ринку побудована таким чином, що вартість послуг відвантаження зерна з елеватора в кілька разів вища, ніж прийому. Тобто здавши зерно на елеватор на зберігання, відвантажувати його для реалізації в іншому місці є недоцільним», — попереджає Кордиш.
Можливо, агровиробникам-власникам складів варто почекати до кінця-літа-початку осені, а тоді уже продавати свій врожай? (Тим більш, що в цю пору посередники починають скупку зерна нового врожаю з метою продажу на зовнішні ринки — таким чином, минулого маркетингового року було перекуплено 64% всього врожаю пшениці, 46% врожаю ячменю та близько 71% від врожаю кукурудзи).
«Якщо ж говорити про інтенсивність скупівлі українського зерна для його подальшого експорту, то у випадку з пшеницею, її пік спостерігається в кінці літа — на початку осені. До такого висновку можна прийти, поглянувши на графік темпів експорту пшениці з України», — розповідає Блажко, додаючи, що такий порядок речей є вигідним для українських аграріїв, тому що «саме такі високі показники експорту забезпечують зв'язок цін на українському ринку з цінами і тенденціями на світових ринках».
Однак, і в цій ситуації знайдеться більше «проти» продажу зібраного врожаю уже восени.
«Основним фактором, що впливає на ціноутворення восени є надходження на ринок партій зерна нового урожаю. Сільськогосподарські виробники задля поповнення обігових коштів для проведення осінньо-польових робіт, розрахунків за борговими зобов’язаннями та не маючи можливості зберігати весь об’єм виробленої продукції, масово реалізують зерно нового урожаю, чим збільшують пропозицію на ринку та створюють передумови для зниження цін», — розповідає Кордиш.
Іншим осіннім ціноутворюючим фактором, як додає Блажко, є врожай ранніх зернових у Причорноморському регіоні, а також у Європі і, меншою мірою, в США.
«Початок осені характеризується масовим надходженням на світовий ринок нового врожаю з вищевказаних регіонів та країн. Тобто пропозиція зерна стає більшою і це спричиняє тиск на ціни, особливо коли зібраний врожай є великим. Саме це ми маємо можливість спостерігати цього року у відношенні пшениці, коли динаміку ринку задає Росія з її рекордним врожаєм зернових», — коментує аналітик.
Ще одним важливим фактором у цій справі є обсяг врожаю пізніх зернових, перш за все кукурудзи та олійних культур.
«Так, якщо прогнозується великий врожай кукурудзи та соняшника, то через брак потужностей для зберігання зерна частина фермерів змушена буде збувати пшеницю та ячмінь, щоб мати можливість зберігати кукурудзу та інші пізні культури, що ми і спостерігаємо зараз», — наголошує Блажко.
«Всі вищеперераховані фактори створюють значний тиск на ціни зерна в Україні, які, як правило, на початку осені є найнижчими у розрізі всього маркетингового сезону», — додає аналітик.
Окрім цього, аграріям північних областей не варто поспішати з продажем зерна ще через один резон — сезонні логістичні складнощі.
«Географічне розташування впливає на реалізацію продукції переважно в осінній період, коли відбувається пікове навантаження на зернову логістику, що створює дефіцит залізничного та автотранспорту для транспортування зерна. Особливо ця ситуація проявляється в сфері автоперевезень зернових, коли перевізники, в першу чергу, намагаються взятись за замовлення по найбільш зручним і оборотним маршрутам нехтуючи іншими, навіть порушуючи при цьому раніше укладені договори, проте під кінець маркетингового року, зі спадом перевезень, вони готові виконувати практично будь-які замовлення», — попереджає Кордиш.
Зима, як правило, не є традиційним сезоном активності у реалізації зібраного зерна. Однак деякі фактори вказують на те, що як мінімум частину зібраного зерна варто було б продати взимку. Так, за словами Блажко, починаючи з кінця зими-початку весни ринок входить в фазу так званого «погодного ринку», коли вирішальний вплив на ціни починають чинити погодні умови (тоді ринок починає орієнтуватися на кінцеві світові запаси зерна поточного сезону і на перспективи нового врожаю ранніх зернових), через що зимові ціни на зернові можуть бути суттєво вищими від осіннього рівня.
«Ближче до зими пропозиція зерна на ринку починає знижуватися, ціни зростають, а увага учасників ринку переключається на врожай у Південній півкулі (Південна Америка та Австралія), надходження якого може призвести до деякого просідання цін (пшениця кінець-початок року, кукурудза квітень-травень).
Ціни можуть демонструвати як помірне зростання, так і зниження, але в будь-якому випадку їхній рівень вищий за рівень цін на старті сезону», — коментує аналітик.
На підтвердження своїх слів фахівець наводить показники цін на зерно за останні два маркетингові роки. Так, восени 2013 р. середні ціни на пшеницю та кукурудзу склали 194,83 та 143,1 $/т EXW, в 2014 р. — 190,92 та 130,2 $/т EXW та в 2015 р. — 143,76 та 129,32 $/т EXW. Весною середні ціни на пшеницю та кукурудзу в Україні знаходилися на таких рівнях: 2014 р. — 214,91 та 179,62 $/т EXW, 2015 р. — 161,49 та 137,85 $/т EXW та 2016 р. – 165,75 та 165,56 $/т EXW.
«Таким чином, бачимо, що середній розрив між цінами восени та навесні складає близько 20 $/т для пшениці та 35 $/т для кукурудзи. При цьому зауважимо, що якщо брати ціни в доларах, то 2014/15 МГ є винятком, тому що тоді спостерігалося значне знецінення гривні, внаслідок чого ціни на українське зерно в доларах навесні були нижчими за ціни восени. Але якщо взяти ціни у гривні, то дана закономірність підтверджується», — каже аналітик Блажко.
«Навесні ситуація зазвичай така: об’єми, не продані восени та на початку зими, таки допродаються, залежно від потреби аграріїв у коштах та очікувань стосовно цінової ситуації. Такий порядок речей спричиняє нерівномірне надходження зерна на ринок та проблеми з накопиченням великих партій зерна для виконання експортних контрактів, що на фоні поступового зменшення запасів зерна на ринку змушує трейдерів підіймати закупівельні ціни», — коментує Кордиш.
Згідно з даними «ОДА Україна», стабільно високий попит на зерно з України зі сторони посередників зберігається протягом усього маркетингового року, що може бути ще одним доводом «за» для продажу зібраного врожаю восени. Звісно, якщо є можливість його зберегти до цього часу.
Активна скупівля кукурудзи експортерами починається з вересня і залишається високою майже протягом всього маркетингового року, поступово починаючи знижуватися з другої половини весни. Темпи експорту даної зернової з України відповідно також є самими високими в період з листопада по квітень.
Темпи експорту пшениці з України досягають максимально високого рівня в вересні-жовтні. В подальшому як закупки експортерів, так і обсяги експорту відносно рівномірно розтягуються практично на весь маркетинговий рік, за винятком можливості посилення їх інтенсивності наприкінці року, що залежить від перспектив нового врожаю», — коментують в консалтинговій компанії.
З тим, у виборі пори для продажу зібраного врожаю, за словами експертів, аграрій має опиратись у першу чергу на наявність необхідних ресурсів, в другу чергу — на ринкову кон`юктуру, оскільки вона не завжди найсприятливіша саме осінню чи весною.
«У даному випадку ми говоримо не тільки про весну або осінь, тому що дуже часто найбільш сприятлива кон'юнктура ринку для продажу зерна складається взимку і навіть на початку літа», — наголошує Блажко.
Іван Киричевський, AgroPortal.ua