Таку думку висловила громадська діячка, в.о. міністра аграрної політики та продовольства України у 2019 р. Ольга Трофімцева в інтерв«ю «ПроАгро Груп».
На її думку, основними питаннями, що потребують вирішення, є: недостатня комунікація між агровиробниками та бджолярами; недосконалість державного регулювання щодо життєвого циклу ЗЗР в Україні; робота українських пасічників у офіційній площині.
«Як показує практика, у тих регіонах, де сільгосптоваровиробники налагодили ефективний діалог із пасічниками, випадків потрави бджіл фіксується набагато менше. Така комунікація — це, насамперед, довіра і сприйняття одне одного як взаємозалежних партнерів. З боку пасічників, на мою думку, більш проактивна і конструктивна позиція має бути на рівні регіональних об»єднань виробників/асоціацій. Аграрні підприємства в усіх галузях АПК також мають керуватися принципами сталого виробництва з урахуванням аспектів охорони навколишнього середовища, збереження біорізноманіття тощо», — вважає Трофімцева.
Вона зазначає, що однією з передумов недостатньої комунікації є те, що в Україні досі мало зареєстрованих пасік.
«Виведення бджільництва з тіні є одним з найактуальніших питань для галузі. Виробництво меду в Україні в основному зосереджене в господарствах населення — 98%, і лише 2% виробляється зареєстрованими суб»єктами господарювання. Виробництвом меду в Україні займаються близько 400 тис. пасічників, які у разі їхньої реєстрації є потенційними суб«єктами малого бізнесу у формі фермерських господарств та кооперативів. Фактично, на сьогодні кожен 100-й українець займається бджільництвом. Реєстрація пасік, подальша консолідація виробників — це також питання чесної ціни, яку вони зможуть отримувати за свій продукт», — пояснює експерт.
Трофімцева підкреслила, що держава має розуміти потенціал даної підгалузі АПК і створювати відповідні умови та стимули для комерціалізації бджільництва і його становлення як цивілізованої ланки мікро- і малого бізнесу на селі. Такими стимулами можуть бути фокусні програми держпідтримки, податкові важелі тощо.
Це питання також важливе у контексті подальшої європейської інтеграції України.
«Прозорий, структурований сектор, в якому можна відслідкувати шлях кожної партії меду від бджоли до кінцевого споживача, — це запорука успіху вітчизняного бджільництва в глобальному масштабі. Тим більше, що вже сьогодні ця галузь АПК є експортоорієнтованою. 70-80% виробленого в Україні меду експортується на зовнішні ринки: у 2019 р. обсяг експорту меду склав 55682 т, а у першому кварталі 2020 р. — 16879 т, що на 2 тис. т більше, ніж за аналогічний період минулого року», — зазначає Трофімцева та додає, що ЄС займає лідируючі позиції серед покупців нашої продукції: експорт меду до ЄС зріс більш ніж у 9,5 рази — з 5761 т у 2011 р. до 55682 т у 2019 р.

200-річний млин отримав друге життя: подружжя на Вінниччині відродило родинну справу

Органічна плантація лохини як впорядкований програмний код

УКАБ Агротехнології 2026. Захід: усі козирні рішення на одному полі

Пасічники відмічають непоганий урожай меду цього року.

Тиск на бюджет і мінус 11 млрд євро підтримки — те, чого боїться найближчий сусід України. Між тим, можливі й позитивні сценарії українсько-польських відносин: співпраця в переробці та спільний експорт, розвиток консалтингових і логістичних мереж, і в результаті посилення економіки всього ЄС.

Пасічники проводять перше відкачування меду, яке дає можливість робити прогнози про обсяги збору.

Оновлені правила маркування меду почали діяти з 14 червня 2026 року в Європейському Союзі.

У Мирогощанському аграрному фаховому коледжі на Рівненщині запрацювало соціальне підприємство MadBee, де студенти не лише навчаються бджільництву, а й здобувають практичний досвід ведення власного бізнесу.

Попри сприятливу зиму для бджіл, холодна весна може залишити Запорізьку область без раннього меду.

Європейський Союз для українських аграріїв — найважливіший ринок, що вже сьогодні визначає стратегію експорту й технологію виробництва. Лише у січні – лютому 2026 року Україна експортувала 9,95 млн т сільськогосподарської продукції на загальну суму $4 млрд, при цьому валютний виторг від аграрного експорту зріс на 9,3% порівняно з минулим роком, а частка ЄС у загальному обсязі експорту склала близько 50%.

В Україні активно розвивається крафтове виробництво, яке стає важливим елементом економіки сільських територій. Водночас сектор залишається вразливим і потребує системної підтримки.

Жінки в агросекторі працюють у різних напрямах — від науки та фермерства до міжнародних організацій. Їхні професійні шляхи різні, але кожна робить свій внесок у розвиток галузі.

Офіційної статистики щодо виробництва крафтової продукції в Україні немає, тому спробувати «порахувати» цей ринок можна лише через реєстри плюс опитування виробників.